головуючого
- Присяжнюк Т.І.,
суддів
- Школярова В.Ф. і Таран Т.С.,
за участю прокурора
- Саленка І.В.,
захисника - ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м.Києві 16 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 та представника цивільного відповідача ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 6 березня 2007 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, такого, що не має судимості,
засуджено:
за ч.1 ст.286 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;
за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 8 250 гривень 89 копійок матеріальної шкоди та по 25000 гривень кожному моральної шкоди. Одночасно постановлено стягнути цивільного відповідача ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 60000 гривень моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 6 березня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 змінений. Виключено з вироку суду вказівку про порушення ОСОБА_1 пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б), 11.2 Правил дорожнього руху України та посилання суду на обставину, що обтяжує покарання - тяжкі наслідки завдані злочином. В решті вирок залишений без змін.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 16 липня 2004 року, близько 23 год. 30 хв., керуючи без оптичних окулярів автомобілем “Форд-Сієра», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вулиці Рівненській у м.Луцьку, в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 1.10, 2.3 (б), 11.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, виявивши на проїжджій частині пішохода, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.
Також, ОСОБА_1 31 серпня 2004 року, близько 21 год. 35 хв., керуючи без оптичних окулярів автомобілем “Форд-Сієра», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по просп. Відродження у м. Луцьку в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 1.10, 2.3 (б), 11.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, виявивши на проїжджій частині пішохода, не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_9., заподіявши йому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Крім того, ОСОБА_1 30 серпня 2005 року, 12 год. 30 хв., керуючи без оптичних окулярів автомобілем “ГАЗ-3110», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належав ОСОБА_6, по вулиці Рівненській у м. Луцьку, в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.4, 12.3 Правил дорожнього руху України, під час виконання повороту ліворуч, в забороненому місці пересік осьову подвійну суцільну лінію розмітки, виїхавши на зустрічну смугу зіткнувся з мотоциклом “Сузукі» під керуванням ОСОБА_10, який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 та представник цивільного відповідача ОСОБА_3 посилаються на істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке допустили суди першої та апеляційної інстанції, що призвело до неправильного трактування конкретних вимог Правил дорожнього руху України при оцінці дій засудженого ОСОБА_1, тобто до неправильного застосування норм матеріального права, і як наслідок - до незаконного його засудження, просять судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2, який підтримав касаційну скаргу, міркування прокурора, який заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_2 та представника цивільного відповідача ОСОБА_3, вважає судові рішення щодо ОСОБА_1 законними й обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.398 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень можуть бути істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону або невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Як убачається зі змісту касаційної скарги захисника, він оскаржує фактичні обставини справи, що не є предметом розгляду касаційної інстанції, а тому колегія суддів виходить з фактичних обставин вчинення злочину, встановлених судом.
Порушень кримінального чи кримінально-процесуального закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, не виявлено
Висновки суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч.1,2 ст.286 КК України встановлені з урахуванням усіх об'єктивних і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин подій та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності.
Покарання засудженому ОСОБА_1 обрано відповідно до вимог ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обране покарання ОСОБА_1 є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для його пом'якшення колегія суддів не убачає.
Враховуючи викладене та, керуючись ст. 394 КПК України, колегія
суддів, -
касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 та представнику цивільного відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 6 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
Присяжнюк Т.І. Школяров В.Ф. Таран Т.С