Справа № 367/6706/23 Головуючий в суді І інстанції Мерзлий Л.В.
Провадження № 22-ц/824/8166/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
(у порядку письмового провадження)
27 травня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної казначейської служби про відшкодування шкоди, заподіяної органами державної влади,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 31 березня 2020 року о 19 годин 56 хв. головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лапшиним С.І. була винесена постанова серії АС №0000005695 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) щодо нього про накладення штрафу у розмірі 255 грн. за порушення п. 15.9 ПДР України та ч.3 ст. 122 КУпАП.
01 квітня 2020 року для отримання транспортного засобу на штрафному майданчику він вимушений був сплатити кошти за зберігання ТЗ у розмірі 288 грн., та транспортування ТЗ у розмірі 1270грн.
Згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021року по справі №761/10375/20 скасовано вищевказану постанову про накладення адміністративного стягнення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП закрито.
Тобто, на думку позивача, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.
Позивач вказує про те, що під час незаконного тимчасового затримання транспортного засобу, останній поніс витрати у вигляді сплати штрафу в розмірі 255 грн, за зберігання ТЗ - 288 грн. та за транспортування ТЗ в розмірі 1270 грн.
Згідно листа Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської державної адміністрації, останній відмовляється відшкодувати кошти з огляду на відсутність рішення, що його зобов'язує.
Щодо вимоги про стягнення з Державної казначейської служби моральної шкоди, позивач зазначає про те, що працівники Департаменту транспортної інфраструктури м. Києва своїми незаконними діями спричинили йому душевних страждань та завдали моральної шкоди на суму 15 000 грн., зважаючи на глибину душевних страждань, характер та тривалість немайнових втрат, час та зусилля, необхідні для відновлення душевного стану.
У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури Київської міської державної адміністрації на його користь 1 813,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої в результаті незаконних дій органів державної влади, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди на його користь грошові кошти в розмірі 15000,00 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 січня 2024 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, його права було порушено внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу за відсутності складу адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 122 КУпАП.
Апелянт зазначає, що для відшкодування суми штрафу та інші витрати, що поніс громадянин, не потрібно отримувати рішення суду про незаконність дій, сам факт закриття справи є підставою для відшкодування.
Апелянт наголошує на тому, що моральна шкода, яка була йому завдана, полягає у душевних стражданнях, які він зазнав з березня 2020 року по вересень 2021 року під час розгляду його скарги на незаконну постанову, поганому сні, стресі та душевних переживаннях.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що сам факт закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди та не вказує жодним чином на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади. Оскільки рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб вважаються правомірними, поки не встановлено протилежного, а такий факт може бути встановлено лише в порядку адміністративного судочинства, суд загальної юрисдикції не може робити висновків щодо неправомірності чи протиправності дій або бездіяльності органів державної влади стосовно складання постанови про адміністративне правопорушення.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2020 року головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління з патрулювання Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лапшиним С.І. було винесено постанову серії АС № 0000005695, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно з квитанцією №0.0.1665564479.1 від 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 сплатив 255,00 грн штрафу за постановою серії АС № 0000005695 (а.с.11).
Відповідно до квитанції №0.0.1665554393.1 від 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 сплатив 288,00 грн -за збереження ТЗ на спецмайданчику за 2 доби (а.с.10).
Згідно з квитанцією №0.0.1665559094.1 від 01 квітня 2020 рокуОСОБА_1 сплатив1270,00 грн - за транспортування ТЗ НОМЕР_1 (а.с.9).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/10375/20 від 30 вересня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління з патрулювання Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лапшина Сергія Івановича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення задоволено частково. Скасовано постанову серія АС №0000005695 від 31 березня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) на ОСОБА_1 . Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрито. Стягнуто з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь держави судовий збір в розмірі 420,40 грн (а.с.5-6).
16 травня 2023 року ОСОБА_1 направив до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) запит про прийняття рішення про повернення коштів у розмірі 288 грн. та 1 270 грн. як безпідставно отриманих (а.с.7).
Листом від 24 травня 2023 року №053-5465 Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив ОСОБА_1 про те, що у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року (справа №761/10375/20) відсутнє зобов'язання Департаменту повернути кошти у розмірі 288 грн. та 1 270 грн. (а.с.8).
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Шкода, завдана фізичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пункті 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)».
Вищезазначене дає підстави для висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем позивачу завданої моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення свідчить про те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, у цьому випадку застосуванню підлягає Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 640/5211/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 142/143/17, від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17, від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20, від 06 березня 2023 року у справі № 607/22802/21.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не є законним та обґрунтованим, оскільки його винесено без урахування практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, а тому підлягає скасуванню, з ухвалення по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову, з огляду на таке.
Частинами 1-3 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено кошти за збереження транспортного засобу на спецмайданчику у розмірі 288 грн. що підтверджується квитанцією №0.0.1665554393.1 від 01 квітня 2020 року (а.с.10), та за транспортування транспортного засобу,д.н.з. НОМЕР_1 ,у сумі 1 270 грн., що підтверджується квитанцією№0.0.1665559094.1 від 01 квітня 2020 року(а.с.9).
Враховуючи, що витрати у розмірі 1 558 грн. на евакуацію та зберігання автомобіля позивача було понесено у зв'язку з винесенням головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка скасована рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/10375/20 від 30 вересня 2021 року, та діями щодо евакуації транспортного засобу позивача, колегія суддів доходить висновку, що такі витрати є збитками та підлягають відшкодуванню.
Відповідно до частини першої статті 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.
Окремий порядок повернення коштів передбачений Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.
Згідно з п. 3 Порядку повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03 вересня 2013 року, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється Казначейством або Головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на зазначене, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача розміру сплаченого останнім штрафу в сумі 255 грн. не підлягає задоволенню, в той же час позивач не позбавлений можливості звернутися з вимогою про повернення зазначеної суми в порядку, визначеному законодавством України.
Вирішуючи питання про стягнення моральної та матеріальної шкоди, колегія суддів враховує, що статтею 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Згідно з п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Отже, з урахуванням загальних принципів відшкодування шкоди, законодавством регламентовано механізм відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування, в тому числі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відтак і їх структурними підрозділами та посадовими особами під час здійснення своїх повноважень, а саме шляхом безспірного списання відповідним територіальним органом Державної казначейської служби України коштів місцевого бюджету за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених рішенням про місцевий бюджет на зазначену мету.
Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів бере до уваги характер спричиненої шкоди постановою посадової особи органу місцевого самоврядування про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу та наслідки прийняття зазначеної постанови, отже, керуючись принципами розумності та справедливості, колегія суддів доходить висновку, що розмір компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду має складати 5 000 грн., що повною мірою відповідатиме характеру спричиненої шкоди, глибині душевних страждань позивача та наслідкам, які настали для позивача в результаті прийняття постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень та матеріальної шкоди у розмірі 1 558 гривень.
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 січня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби (ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень та матеріальну шкоду у розмірі 1 558 гривень, а всього 6 588 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді: