Верховного Суду України у складі:
головуючого
Присяжнюк Т.І.,
суддів
Школярова В.Ф. і Таран Т.С.,
прокурора
Саленка І.В.,
потерпілої ОСОБА_2
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 16 жовтня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2на вирок Сквирського районного суду Київської області від 6 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2007 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, раніше не судимий,
засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України від відбування покарання його звільнено з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_213331 матеріальної шкоди та 18000 гривень моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасований, справу направленого для вирішення цивільного позову в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишений без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 16 грудня 2005 року, близько 13 год. 10 хв., керуючи за дорученням автомобілем “Мерседес-Бенц», державний номер НОМЕР_1, під час руху заднім ходом по вул.Щорса в м.Сквира, при обмеженому огляді з кабіни водія, не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки руху, як того вимагає п.10.9 ПДР, допустив наїзд задньою частиною автомобіля на гр.ОСОБА_3, внаслідок чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 порушує питання про скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_1 через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості з направленням справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_2, яка підтримала касаційну скаргу, думку прокурора, який вважає, що касаційна скарга потерпілої підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а постановленні по справі судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, обґрунтовано доказами, що є у справі і в касаційному порядку не оскаржено. Порушень кримінально-процесуального закону при встановленні фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду щодо винності засудженого та кваліфікацію його дій не виявлено.
Проте, при визначенні виду та міри покарання засудженому судами першої та апеляційної інстанції не в повній мірі не враховано, як того вимагає ст.65 КК України, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_1 злочину, дані, що характеризують його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Мотивуючи своє рішення про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд послався на те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, характеризується посередньо, вчинив тяжкий злочин з необережності та визнав обставинами, що пом'якшують покарання - наявність на утриманні дітей та щире каяття.
Однак, на думку колегії, обставини, дослідження яких могло істотно вплинути на висновки суду щодо обрання покарання, не перевіренні, а тому висновок суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням належним чином не мотивований і є необґрунтованим.
Як убачається з матеріалів справи та показань засудженого ОСОБА_1 на досудовому слідстві та на початку судового засідання, він не визнавав, що ним було порушено вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, а тому не визнавав себе винним у вчиненні злочину. З цих показань також убачається, що шкода потерпілій ним не відшкодована, не надавав він допомоги потерпілій ОСОБА_3, ще за її життя, коли вона знаходилась у лікарні. Про те, що він визнав свою винність та розкаявся у вчиненому, ОСОБА_1 заявив наприкінці судового слідства по справі, відмовившись при цьому від дачі показань.
Відповідно до ст.66 КК України, щире каяття може бути визнане обставиною, що пом'якшує покарання винного. Щирим каяття є тоді, коли воно ґрунтується на критичній оцінці вчиненого та усвідомлення винним протиправності своїх дій. Дані про таку оцінку ОСОБА_1 своїх дій у матеріалах справи відсутні.
Крім того, визнаючи обставиною, що пом'якшує покарання засудженого - наявність на утриманні неповнолітніх дітей, суд не в повній мірі перевірив його відношення до виконання цього батьківського обов'язку, пославшись лише на довідку, яка є в матеріалах кримінальної справи проте, що у нього на утриманні є неповнолітні діти.
На неповноту дослідження даних про особу засудженого та невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок його м'якості, потерпіла посилалась у своїй апеляційній скарзі, однак, при розгляді справи в апеляційному порядку, її доводи належним чином перевірені не були.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постановленні по справі судові рішення слід скасувати у зв'язку з неповнотою судового слідства щодо встановлення особи засудженого, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання та м'якістю призначеного засудженому покарання.
При новому розгляді справи необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, постановити законний та обґрунтований вирок.
Якщо при цьому обсяг обвинувачення не зміниться або не буде встановлено інших обставин, які, відповідно до вимог закону, можуть бути враховані при призначенні покарання та істотно вплинути на висновки суду щодо виду та міри покарання, то призначене судом ОСОБА_1 покарання слід вважати м'яким.
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2задовольнити.
Вирок Сквирського районного суду Київської області від 6 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
Судді :
Присяжнюк Т.І. Школяров В.Ф. Таран Т.С.