Справа № 553/1214/24
Провадження № 2/553/885/2024
Іменем України
24.05.2024м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду міста Полтави Грошова Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про визнання таким, що успадкував заставне майно та звернення стягнення на заставне майно,
До Ленінського районного суду міста Полтави звернулосьАкціонерне товариство «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 , РНОКПІІ НОМЕР_1 , спадкоємцем ОСОБА_2 , РНОКПІІ НОМЕР_2 , зокрема таким, що успадкував заставлене майно квартиру АДРЕСА_1 ; В рахунок погашення боргу перед Акціонерним товариством «Універсал Банк» в розмірі 44465,18 доларів США звернути стягнення на заставлене майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 56,9 кв. м, житловою 29,00 кв. м, реєстраційний номер об'єкту: 17670727 та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши ціну продажу предмета іпотеки на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Стигнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Грошовій Н.М.
У порядку, передбаченому ч. 6 ст. 187 ЦПК України, до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи судом направлено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів.
На адресу суду надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідачів, отримана в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України.
З інформації, яка надана Департаментом з питань реєстрації Полтавської міської ради з реєстру територіальної громади міста Полтави на запит суду, вбачається, що за наявними обліками Реєстру територіальної громади Полтавської міської територіальної громади, відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява подається з додержанням вимог, викладених у стаття 175,177 цього кодексу.
Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам п. 4 та п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.
Відповідно до правової позиції, зазначеної в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Ознайомившись із змістом та формою позовної заяви, судом встановлено, що в порушення вимог ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить:
- виклад обставин та зазначення доказів, що підтверджують надсилання претензії до спадкоємців боржника у строки, визначені в ч. 2 та ч. 3 ст.1282 ЦК; дійсний розмір вимог кредитора (станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини).
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У статті 16 ЦК України вказані способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачами не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
За правилами ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Інші способи переходу прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) цивільним законодавством не передбачено, у тому числі шляхом визнання в судовому порядку певних осіб спадкоємцями.
З вищевказаного вбачається, що позивач звертається до суду з вимогою про визнання відповідача спадкоємцем померлого боржника ОСОБА_2 .
Однак, вказана вимога може бути пред'явлена виключно самими спадкоємцями померлого, оскільки така вимога (визнання спадкоємцем), є виключно правом осіб, яким таке право надане чинним законодавством України, до яких кредитор померлого боржника не відноситься.
Визнання відповідача спадкоємцем померлої встановлюється відповідно до книги шостої Цивільного кодексу України і додатково рішення суду не потребує.
Суду не надано доказів того, на підставі чого позивач встановив, що спадкоємцем після померлої ОСОБА_2 є саме відповідач по справі, оскільки до матеріалів справи не надано доказів того, що вказана особа звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, або на час смерті боржника була зареєстровані з померлою за однією адресою та має відношення (перебувають у родинних відносинах, чи є спадкоємцями відповідно до положень ст.ст. 1268, 1269 ЦК України, тощо) до померлого.
Позивачем не надано доказів того, що відповідач є особою, яка відповідно до положень ч.3 ст.1268 ЦК України прийняла спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Однак, позивач не зазначає в позові, яку частку у спадщині успадкував відповідач після померлої ОСОБА_2 .
Крім того, позивачем не обґрунтовано повторне звернення з вимогами про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що 19.06.2012 заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави у справі № 1616/803/2012 звернуто стягнення на заставне майно дану квартиру. При цьому, доказів невиконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19.06.2012 у справі № 1616/803/2012 позивачем не надано.
Оскільки обраний позивачем спосіб захисту має бути передбачений законом або договором, позивачу слід викласти зміст позовних вимог; спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначити та надати докази, що підтверджують вказані обставини; викласти належним чином вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; навести норми права, якими керується позивач, при зверненні до суду з позовом; правильно визначити коло осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищезазначені обставини, суддя позбавлений можливості вирішити питання відкриття провадження у справі, а тому позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків.
Керуючись статями 177, 185, 260 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про визнання таким, що успадкував заставне майно та звернення стягнення на заставне майно - п'яти днів з дня отримання ухвали.
Запропонувати позивачу, відповідно до вказівок судді, у наданий строк усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки, інакше позовна заява буде вважатися неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Копію ухвали направити позивачу.
Суддя: Н.М. Грошова