Номер провадження: 11-кп/813/1632/24
Справа № 522/9580/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 09.05.2024 року, якою застосовано до ОСОБА_6 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст. 185 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 09.05.2024 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, задоволено клопотання прокурора та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб із визначенням розміру застави як запобіжного заходу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник обвинуваченої подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що:
- клопотання прокурора формальне, ризики на які він посилається - відсутні;
- судом не приділено уваги про те, що обвинувачена страждає захворюванням, яке пов'язане із психічним розладом;
- розмір шкоди не співрозмірний із таким суворим запобіжним заходом, тоді як обвинувачена визнає провину, у скоєному щиро кається.
На підставі цього, захисник обвинуваченої просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи те, що стороною захисту в апеляційній скарзі питання щодо участі в судовому засіданні апеляційного суду не порушувалось, тому відповідно до положень ч.4 ст.405, ч.4 ст.422-1 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження.
З огляду на наведене, розгляд апеляційної скарги проводиться за відсутності учасників провадження, та згідно з положеннями ч.4 ст.107 КПК України технічна фіксація судового розгляду не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, яке розглядається судом по суті, а тому встановлення на даному етапі доведеності обвинувачення ОСОБА_8 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення не передбачено зазначеною нормою кримінального процесуального закону, оскільки зазначені обставини встановлюються під час судового розгляду кримінального провадження та відносяться до виключної компетенції суду першої інстанції.
Приймаючи до уваги зазначене, апеляційний суд вважає, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст. 185 КК України, на даній стадії, зокрема при розгляді апеляційного провадження на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перевіряється.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У п. 33 рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейського Суду з прав людини вказує на те, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки в залежності від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою. При цьому, необхідно врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язку з державою, в якому він переслідувався за законом, і його міжнародні контакти.
Проте, зважаючи на обставини інкримінованого обвинуваченій злочину проти власності, його характеру, тяжкості та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути їй призначена у разі визнанням винуватою (позбавлення волі на строк до 8 років), колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченої від суду, крім того, як вбачається з оскаржуваної ухвали, обвинувачена ОСОБА_6 допускала неодноразові неявки до суду без поважних причин, перебувала у розшуку.
У цьому ж рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі не прийнято та на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, свідки підлягають безпосередньому допиту судом, колегія суддів вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків в зазначеному кримінальному провадженні.
З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки тільки такий запобіжний захід забезпечить запобігання встановленому ризику та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції об'єктивно врахував обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який не працює та не має міцних соціальних зв'язків та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також під час апеляційного розгляду не встановлено обставин щодо порушення прав обвинуваченого на захист під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.
Відповідно п.3 ч.5 ст.182 КПУ України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом першої інстанції, на виконання положень частини третьої статті 183 КПК України, визначив розмір застави як альтернативного запобіжного заходу у мінімальних межах, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, розмір застави визначений судом першої інстанції в межах, визначених КПК України, а тому не може вважатись таким, що не відповідає вимогам КПК України.
Апеляційний суд враховує посилання захисника щодо стану здоров'я обвинуваченої, однак такі доводи не можуть слугувати самостійною підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-яких відомостей про те, що стан здоров'я обвинуваченої унеможливлює її подальше перебування в умовах установи попереднього ув'язнення матеріали провадження не містять.
В умовах слідчого ізолятора медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Апеляційний суд звертає увагу, що у разі встановлення у визначеному законом порядку незадовільного стану здоров'я, який перешкоджатиме подальшому перебуванню обвинуваченої під вартою, обвинувачена або її захисник не позбавлені права звернутися до суду із відповідним клопотанням про зміну раніше обраного/продовженого запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання обвинуваченої під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні прокурора ризиків.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Отже, на думку апеляційного суду, зазначені ризики виправдовують застосування найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , та дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення районного суду про наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який у цьому випадку, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченої.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченої не спростовують висновків суду першої інстанції.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 09.05.2024 року, якою застосовано до ОСОБА_6 обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.4 ст. 185 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4