Номер провадження: 11-сс/813/675/24
Справа № 495/7375/23 1-кс/495/778/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.04.2024 року, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тузли Татарбунарського району Одеської області, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, безробітного, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не депутата, раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42023162240000041 від 12.06.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.5 ст.27, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.04.2024 року задоволено клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_9 , та відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 07.06.2024 року з визначенням розміру застави у розмірі 395 (триста дев'яносто п'ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1196060 (один мільйон сто дев'яносто тисяч шістдесят) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує наступним:
пред'явлена ОСОБА_8 підозра необґрунтована та не ґрунтується на матеріалах справи;
- ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені, тоді як підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, сім'ю;
- оскаржувана ухвала не містить в собі обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу;
- розмір застави ані слідчим, ані слідчим суддею необґрунтований та є завідомо непомірним для підозрюваного та його родини.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що розмір застави є помірним.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, перебуває кримінальне провадження № 42023162240000041 від 12.06.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.5 ст.27, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
В рамках кримінального провадження №42023162240000041 від 12 червня 2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України за кваліфікуючими ознаками - внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, та розтрата, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у особливо великих розмірах.
Як зазначив слідчий суддя, що відомостей, які повідомлені прокурором під час розгляду клопотання та змісту самого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 достатньо для висновку про те, що раціональні підстави для підозри у скоєнні зазначеного діяння об'єктивно існують і підтверджують підозру ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Не виявлено чогось необґрунтованого чи довільного і апеляційним судом.
З огляду на вказані вище обставини апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов до правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри та про можливу причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими слідчим суддею, а саме: документами, які були вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 ; документами, які вилучені під час проведення обшуку в КП «Курорт-Сервіс» Сергіївської селищної ради; протоколом огляду оптичного носія інформації (комп'ютерно-технічна експертиза мобільного телефону ОСОБА_8 ); банківськими картками та чорновими записами які були вилучені під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 15.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 15.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 15.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 15.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 23.02.2024; протоколом тимчасового доступу до речей та документів МТБ банку; протоколом тимчасового доступу до речей та документів «Ощадбанку»; протоколом тимчасового доступу до речей та документів «Приватбанку»; висновком судової почеркознавчої експертизи; висновком судової економічної експертизи; протоколом огляду лазерного диску отриманого від «Ощадбанку», та іншими матеріалами клопотання в сукупності.
З огляду на вказане апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_8 .
Відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинах, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності, допустимості та їх достатності відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Крім того, вирішуючи питання про обґрунтованість підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
У справі «Ферарі-Браво проти Італії», ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою».
Враховуючи той факт, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані у слідчого судді були підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих злочинів.
Крім того, слід зазначити, що стаття 279 КПК України передбачає, що в разі виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 КПК України.
На підставі зазначеного, апеляційний суд вважає, що надані прокурором докази, які долучені до клопотання, доводять на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді в цій частині.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не погоджуючись із доводами сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд вважає слушними доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді стосовно існування ризику що підозрюваний ОСОБА_8 може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які обумовлені обґрунтованістю підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень.
Крім того, має місце існування в рамках кримінального провадження ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити речові докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, з огляду на ті обставини, що досудове розслідування триває, в ході проведення якого проводяться судові експертизи та інші процесуальні дії, в ході виконання яких виникає необхідність у отриманні додаткових документів, останній отримавши додані до клопотання матеріали кримінального провадження, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Також апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого та висновками слідчого судді стосовно існування ризику що підозрюваний ОСОБА_8 може здійснити спроби впливати на свідків даного кримінального провадження, які вже допитані на стадії досудового розслідування, однак можуть під незаконним впливом підозрюваного змінити свої покази під час судового розгляду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд, при розгляді справи по суті, може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Завершення досудового розслідування в кримінальному та відкриття сторонам матеріалів такого кримінального провадження не звільняє суд на стадії розгляду справи по суті допитати всіх свідків, оскільки, як уже зазначено, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Окрім цього, ураховуючи зібрані в ході досудового розслідування докази, та той факт, що на теперішній досудове розслідування не завершено, а тому, перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_8 матиме можливість ухилення від слідства з метою перешкоджання встановленню органом досудового розслідування всіх об'єктивних обставин кримінального правопорушення, тобто вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення останнього перешкоджанням кримінальному провадженню іншим чином.
Також, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення у якому підозрюється, наприклад з метою впливу на свідків, інших підозрюваних, потерпілу юридичну особу, інших осіб, тому не можна виключати наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваний ОСОБА_8 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.
В зв'язку з наведеним апеляційний вважає застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправданим, а доводи сторони захисту в цій частині - необґрунтованими.
Апеляційний суд приймає до уваги, що підозрюваний раніше не судимий та має постійне місце проживання, сім'ю, однак вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваної і сама підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Обставини, передбачені ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлені не були.
Щодо доводів сторони захисту про те, що розмір застави, визначений слідчим суддею є непомірним, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.
Дійсно, оскаржуваною ухвалою ОСОБА_8 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 395 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 196 060 грн.
Водночас ч. 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з приписами п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, абз. 2 зазначеної ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у розмірі від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину) забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
В даному випадку слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та при визначенні застави, яка перевищує передбачену п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України межу, врахував те, що ОСОБА_8 серед іншого, обґрунтовувано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, обставини його вчинення, корисливий мотив, розмір заподіяних збитків та прийшов до висновку про те, що саме такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Окрім того, позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».
За встановлених обставин, апеляційний суд, враховуючи приписи абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з огляду на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, розмір заподіяної шкоди, особу підозрюваного, а також зважаючи на існування зазначених вище ризиків, погоджується із висновком слідчого судді про виключність випадку та необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_8 в якості альтернативного запобіжного заходу застави, розмір якої перевищує встановлений законом для зазначеної категорії злочинів, а саме у розмірі 395 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який на переконання апеляційного суду буде обґрунтованим та справедливим.
Крім того, захисник ОСОБА_7 підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду, що за підозрюваного ОСОБА_8 , визначена сума застави була внесена, він перебував під дією запобіжного заходу у виді застави, проте на теперішній час підозрюваний перебуває під вартою у на підставі іншої ухвали, в зв'язку з чим спростовуються посилання сторони захисту стосовно непомірного розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.04.2024 року, відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42023162240000041 від 12.06.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.5 ст.27, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4