"27" травня 2024 р. Справа № 363/2254/24
27 травня 2024 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Шубочкіна Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу ,-
Позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до відповіді № 585992 від 10.05.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру відомості щодо місця реєстрації відповідача відсутні.
Також, як вбачається з відповіді Петрівської сільської ради від 27.05.2024 року, відомості щодо реєстрації відповідача за адресою АДРЕСА_1 , також відсутні.
Представник позивача зазначає в позовній заяві місце перебування відповідача за довідкою переселенця за адресою: АДРЕСА_1 та вважає, що у зв'язку з цим позовна заява підсудна Вишгородському районному суду Київської області.
Проте суд зауважує, що 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Так, форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою Кабінету Міністрів «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 року включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579 внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Вказана постанова набрала з чинності 16.08.2017 року.
Отже, з 16.08.2017 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що надана представником позивача довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, який підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки підтверджує лише факт внутрішнього переміщення особи та взяття його на облік.
Позовна заява не містить жодного обґрунтування підстав її звернення саме до Вишгородського районного суду Київської області та відомостей про те, що подружжя дійшло домовленості, що справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Враховуючи ту обставину, що представник позивача звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, до якої застосовуються правила ч. 2 ст. 28 ЦПК України щодо підсудності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до правосуддя, вважаю, що представнику позивача слід навести у позовній заяві підстави її звернення з позовом саме до Вишгородського районного суду Київської області задля уточнення підсудності справи.
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175,185, 260, 296 ЦПК України,суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, про що сповістити позивача, надавши строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити, що в іншому випадку заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Т.В. Шубочкіна