Овруцький районний суд Житомирської області
Справа № 286/1331/24
27 травня 2024 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024060500000095 від 11.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богданівка, Овруцького району Житомирської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, в силу ст. 89 КК України несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України
ОСОБА_4 , будучи притягнутим до кримінальної відповідності 25.09.2023 слідчим відділенням відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 297 КК України, а також 18.01.2024 слідчим відділенням відділу поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та не засудженим за вказані кримінальні правопорушення, на шлях виправлення не став та скоїв повторне кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
Так, 02 березня 2024 року, близько 11 години, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні житлового будинку, що в АДРЕСА_1 , під час дії по всій території України особливого правового режиму - воєнного стану, який запроваджений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та затверджений Законом України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин строком на 30 діб, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, яким правовий режим воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна (крадіжки), з корисливих спонукань, вирішив здійснити крадіжку належних ОСОБА_5 грошових коштів.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , скориставшись тимчасовою відсутністю власниці, безперешкодно пройшов до другої житлової кімнати вищевказаного будинку, де по ліву сторону від входу підійшов до наявної на дверці шафи жіночої курки, в кишені якої виявив гаманець, з якого таємно викрав належні ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1500 грн., та помістивши до кишені свого верхнього одягу, з викраденим покинув житло, розпорядившись в подальшому ними (грошовими коштами) на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_6 грошові кошти, чим заподіяв останній матеріальну шкоду на загальну суму 1500 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив, що обставини в обвинувальному акті викладені правильно і показав, що 02.03.2024 зайшов до кімнати взяв у курточці гроші в сумі 1500 грн., які витратив на їжу. Гроші викрав у дочки співмешканки, потім їх повернув. У вчиненому розкаюється, більше такого не повториться.
Потерпіла ОСОБА_5 надала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі. Завдана їй шкода відшкодована у повному обсязі. Будь-яких претензій майнового характеру до ОСОБА_4 вона не має, цивільний позов заявляти не буде.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у кримінальному провадженні щодо тих обставин, які ніким з учасників судового розгляду не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи вище вказане, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст.185 КК України.
Обираючи ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що відноситься відповідно до ст. 12 КК України до категорії тяжких злочинів, також дані про його особу.
Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_4 скарг не надходило, схильний до зловживання алкогольних напоїв, не конфліктний; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але в силу ст. 89 КК України визнається таким, що не має судимості.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його характеристику, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, думку потерпілої, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, але із застосуванням до покарання ст. ст. 75, 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого ще можливе без ізоляції від суспільства.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами, а тому призначене ОСОБА_4 покарання буде відповідати його особі і вчиненому ним злочину.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 не обирався.
Процесуальні витрати відсутні.
Речових доказів у кримінальному провадженні не має.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369-371, 373-374, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців поклавши на нього обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_4 відраховувати з дня ухвалення вироку.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили до ОСОБА_4 не застосовувати.
На вирок суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку вручається обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1