ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
15.11.2007 р. № 8/35
Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Блажівська Н.Є., Вовк П.В., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом Закритого акціонерного товариства «Велта»
До Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
про визнання недійсним припису від 27.06.2007 року за № СК-08/07-582
За участю представників сторін:
Від позивача : Ткач Л.О. за дор. № 46 від 15.09.2007р.
Від відповідача : Ткаченко Г.П. -дор. № 5964/12 від 29.05.2007р.
Пред'явлені позовні вимоги про визнання нечинним та скасування припису Заступника Голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі -відповідач) Григоренка Є.М. від 27 червня 2007р. № СК-08/07-582 про усунення Закритим акціонерним товариством «Велта»(далі -позивач) допущених порушень вимог ст. 31 Закону України «Про страхування»в частині обов'язковості відповідності кредитного рейтингу банківських установ, в яких розміщені кошти страхових резервів, інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.
Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказує на те, що оскаржуваний ним припис виданий відповідачем всупереч нормам чинного законодавства та порушує встановлені та гарантовані позивачу права, що охороняються законами України. Вважає, що відповідачем неправомірно застосовано норму пункту 8.2. Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів та видами страхування іншими, ніж страхування життя, оскільки цей пункт був визнаний нечинним та скасований.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, свої заперечення обґрунтовує тим, що спірний припис був прийнятий відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень відповідача, до того ж відповідач посилається на ту обставину, що на момент винесення спірного припису пункт 4 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 № 3104 „Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя", пунктів 8.2, 8,3, 8. 4, 8. 5 та 8.6 статті 8 та пункту 9.1 статті 9, затверджених цим розпорядженням Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя, були чинними на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.02.2007 р.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
29 травня 2007 року відповідачем складено Акт № 08/1-1/1169 про порушення законів та інших нормативно-правових актів щодо позивача, згідно якого виявлено порушення позивачем у 1-му кварталі 2007 року вимог страхового законодавства, а саме -8.2. Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів та видами страхування іншими, ніж страхування життя, затверджених розпорядженням Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.12.2004 року № 3104.
За твердженням відповідача, частина коштів страхових резервів, за даними звітності позивача за перший квартал 2007 року, представлена банківськими вкладами (депозитами) в банківських установах, кредитний рейтинг яких не відповідає інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, станом на 31.03.2007 р. величина сформованих технічних резервів позивача складала 7 917,30 тис. грн., із вказаної суми, представлено банківськими вкладами (депозитами) 3295,46 тис. грн., які розміщено в банківських установах, кредитний рейтинг яких відповідає інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України і з дотриманням вимог, викладених в пункті 8.2. Правил щодо розміщення в кожному банку не більше 20 % загального розміру технічних резервів. Разом з тим, станом на 31.03.2007 р., частина коштів страхових резервів у розмірі 1789,94 тис. грн.. представлена вкладами в банках, кредитний рейтинг, яких не відповідає вимогам визначеним законодавством України, тобто допущено порушення вимог ст. 31 Закону України «Про страхування», яка передбачає, що кредитний рейтинг банківської установи, в якій розміщені кошти страхових резервів, повинен відповідати інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України.
Позивачем надано до Держфінпослуг звітні дані за перше півріччя 2007 року, в яких міститься інформація, яка підтверджує невиконання позивачем вимог припису № СК-08/07-582 від 27.06.2007 р.
Невиконання вимог зазначеного припису підтверджується поясненнями позивача у вигляді пояснювальної записки до звітних даних позивача, поданої до Держфінпослуг, відповідно до п. 6 розділу 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.02.2004 р. № 39 «Про затвердження Порядку складання звітних даних страховиків», зареєстровано в міністерстві юстиції України 23.04.2004 р. за № 517/9116.
Зміст вказаної пояснювальної записки свідчить про те, що позивачем, станом на 30.06.2007 р. розміщено кошти страхових резервів в банках, зокрема, в АКБ «Укоопспілка», АБ «Кліринговий дім», ТОВ КБ «Захід інкомбанк», кредитний рейтинг яких не відповідає інвестиційному рівню за Національною рейтинговою шкалою, відповідно з інформацією, наданою Рейтинговим агентством «Кредит -Рейтинг»(копія листа № 2923) щодо переліку банківських установ, яким було присвоєно довгостроковий кредитний рейтинг за Національної рейтинговою шкалою. Такі діє позивача пов'язані з розміщенням коштів страхових резервів в не рейтингових банках є неправомірними, оскільки порушують вимоги ст. 31 Закону України «Про страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про страхування», державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.
Статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України» передбачено, що послуги у сфері страхування вважаються фінансовими.
Пунктом 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом президента від 04.04.2003 року № 292/2003 визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України -це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначних законодавством.
Згідно з пп.. 3 п. 4 Положення, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», уповноважений орган у межах своєї компетенції, зокрема, розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання; проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами нагляду виїзної та безвиїзної перевірки діяльності фінансових установ; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Уповноваженого органу застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до пп.. 2 п. 1.1. Положення про застосування заходів впливу порушення законодавства про фінансові послуги -протиправна дія чи бездіяльність юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, яка посягає на встановлений порядок надання фінансових послуг.
Згідно зі ст. 27 Закону та п. 3 Положення одним з основних завдань Уповноваженого органу, тобто Держфінпослуг, в межах її повноважень є захист прав споживачів фінансових послуг, шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням вимог законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення.
Таким чином, дії відповідача щодо застосування до позивача заходів впливу є цілком правомірними.
Позивач вважає припис таким, що виданий з порушенням законодавства, оскільки на час проведення перевірки та складення акту 29.05.2007 р. дію п. 8.2. Правил скасовано у судовому порядку згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 р. № 18/29-А, яка набрала законної сили і не скасована на даний час.
Відповідач вказує, що редакція Правил від 17.12.2004 р. № 3104, зареєстрованих у Мін'юсті України 10.01.2005 р. № 19/10299 із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 14.12.2005 р. № 5117 є чинною, що підтверджується наявністю цього нормативно-правового акту в Єдиному державному реєстрі нормативних актів України, затвердженому Указом Президента України від 1996.06.27 № 468/96.
Згідно змісту оскаржуваного припису його винесено на підставі Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів та видами страхування іншими, ніж страхування життя, тобто при оцінці дій Комісії при винесенні припису необхідно брати до уваги саме вимоги Правил в вищезазначеній редакції -з урахуванням змін і доповнень, внесених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 14.12.2005 р. № 5117.
Згідно змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 р. № 18/29-А визнано недійсним, зокрема, п. 8.2. Правил в редакції від 17.12.2004 р.
Тобто, предметом розгляду у справі № 18/29-А були Правила в первісній редакції, без врахування змін і доповнень, внесених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 14.12.2005 р. № 5117.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України було зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року у справі № 18/29-А до закінчення розгляду справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, фактично продовжено дію Розпорядження Держфінпослуг та затверджених ним Правил, зокрема Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів та видами страхування іншими, ніж страхування життя.
Таким чином, судом не приймається твердження позивача про те, що спірний припис виданий відповідачем всупереч нормам чинного законодавства, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки він виданий на підставі Акту про порушення законів та інших нормативно -правових актів ЗАТ «Велта»від 29.05.2007 р. № 08/1-1/1169, при складанні якого відповідачем було безпідставно застосовано п. 8.2 Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів та видами страхування іншими, ніж страхування життя, оскільки на той час зазначений пункт був визнаний судом нечинним.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що припис Заступника Голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Григоренка Є.М. від 27 червня 2007р. № СК-08/07-582 про усунення Закритим акціонерним товариством «Велта» допущених порушень вимог ст. 31 Закону України «Про страхування»в частині обов'язковості відповідності кредитного рейтингу банківських установ, в яких розміщені кошти страхових резервів, інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством України, прийнятий відповідачем в межах його повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПостановиВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя
О.Є. Пилипенко
Суддя Н.Є. Блажівська
Суддя П.В. Вовк
Дата підписання постанови: 19 листопада 2007 р.