Справа №766/8007/24
н/п 1-кс/766/4039/24
24.05.2024 року
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання старшого слідчого в ОВС другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив: обрати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Нова Каховка Херсонської області, українки, громадянки України, із першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти, незаміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої у АДРЕСА_2 , військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), штаб-сержанта, запобіжний захід у вигляді тримання, в межах строку досудового розслідування.
Клопотання мотивовано тим, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023231270000012 від 02.02.2023 за підозрою: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у відповідності до наказу начальника 79 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.08.2019 № 450-ОС старшину ОСОБА_6 призначено інспектором прикордонного контролю 1 категорії - інструктором кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (тип А) відділу прикордонної служби «Херсон» 1 категорії (тип А).
Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, з подальшим неодноразовим його продовженням та до теперішнього часу, відповідно до Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» почав діяти воєнний стан в Україні.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого наказом міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, датою завершення тимчасової окупації російською федерацією Херсонської міської територіальної громади, до якої відноситься м. Херсон, є 11 листопада 2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ч. 4 розділу «Вступ» Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, штаб-сержант ОСОБА_6 під час проходження військової служби, повинна свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Разом з цим, штаб-сержант ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустила їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, проходячи військову службу та будучи забезпеченою речовим, грошовим, продовольчим та іншими видами забезпечення, штаб-сержанту ОСОБА_6 у відповідності до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.05.2020 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 18.05.2020 по 20.01.2023.
У відповідності до положень вказаного наказу, до виконання обов'язків ОСОБА_6 зобов'язана була приступити 21 січня 2023 року.
Проте, штаб-сержант ОСОБА_6 вирішила ухилитись від військової служби.
Так, реалізуючи свій умисел, штаб-сержант ОСОБА_6 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, 21 січня 2023 року не з'явилась з відпустки до місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ), розташованого за адресою АДРЕСА_3 та ухиляється від проходження військової служби до теперішнього часу.
Таким чином, 21 січня 2023 року штаб-сержант ОСОБА_6 по завершенню відпустки до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) не з'явилась та по теперішній час без поважних причин обов'язки військової служби не виконує, до військової частини безпідставно не прибуває, проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживає жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
Підозра ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами, а саме: показаннями свідка ОСОБА_7 від 04.02.2023; показаннями свідка ОСОБА_8 від 05.02.2023; показаннями свідка ОСОБА_9 від 06.02.2023; показаннями свідка ОСОБА_10 від 07.02.2023; показаннями свідка ОСОБА_11 від 08.02.2023; показаннями свідка ОСОБА_12 від 14.02.2023; протоколом огляду інтернет-сторінки від 16.11.2023.
«16» листопада 2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_6 , у зв'язку із неможливістю вручення, здійснено у спосіб для вручення повідомлень, із дотримання вимог ст. 278, Глав 6 та 11 КПК України.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
Аналізуючи матеріали кримінального провадження сторона обвинувачення приходить до висновку щодо наявності наступних ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і передбачене покарання за його вчинення, після отримання повідомлення про підозру, ОСОБА_6 може умисно ухилятися від явки до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Про вказані наміри ОСОБА_6 , вже свідчить її поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустила їх грубе порушення, вчинивши військовий злочин, а саме: вчинивши дезертирство, тобто не з'явлення з відпустки до військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Зазначені обставини свідчать про необхідність її ізоляції, задля припинення можливості переховуватися від суду і слідства та перешкоджати виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_6 буде саме тримання під вартою. Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Підозрювана ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, у тому числі військовослужбовцями її підрозділу, які визнані свідками у справі або іншими підозрюваними, надавати цим особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо непричетності до вчинення інкримінованого їй правопорушення, тим самим перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваної запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема, перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх знайомих по службі тощо.
Поряд з цим, підозрювана ОСОБА_6 під час досудового розслідування, враховуючи попереднє знайомство, спільне проходження служби в лавах Державної прикордонної служби України, шляхом вмовлянь, підкупу, погроз, іншим чином може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні із числа військовослужбовців ДПС України, маючи на меті примусити їх до відмови від надання показів, дачі завідомо неправдивих показів при наступних допитах в якості свідків, у тому числі в суді, проведенні з ними інших слідчих дій, безпідставному наданні показів на користь підозрюваної. Дані обставини можуть перешкодити встановленню істини під час досудового розслідування та судового слідства. Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрювана ОСОБА_6 , вчинила військовий злочин в умовах воєнного стану, що може свідчити про відсутність у останньої бажання підкорятися наказам командування та проходження подальшої служби у лавах Державної прикордонної служби України, що як наслідок може призвести до вчинення нею нових військових злочинів або продовжувати вчиняти інші подібні злочини.
Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосувати більш м'які запобіжні заходи до підозрюваної ОСОБА_6 не можливо, оскільки вона не зможе виконувати обов'язки покладені на особу при обрані особистого зобов'язання, домашнього арешту. Особисту поруку не можливо застосувати у зв'язку з відсутністю осіб, яких слідство вважає такими, що заслуговують на довіру, і які б могли поручитися за виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків. За даних обставин кримінального провадження застосування запобіжних заходів не пов'язаних із триманням під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 не можливе, оскільки в такому разі відсутній дієвий процесуальний механізм контролю за дотриманням покладених на підозрювану обов'язків в умовах воєнного стану, який запроваджено на території України. Зазначені вище факти свідчать про неможливість запобігання вказаних ризиків і застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_6 .
З урахуванням викладеного, найбільш доцільним є застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а інший, більш м'який, запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним вище ризикам.
Таким чином, стороною обвинувачення встановлено обґрунтовану наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ст.177 КПК України.
При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове слідство прийшло до висновків, що:
1) є наявні вагомі докази вчинення підозрюваною кримінального правопорушення;
2) підозрювана вчинила умисний злочин, передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких, та за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років, у разі визнання підозрюваної винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється;
3) вік та стан здоров'я підозрюваної дозволяє застосовувати до неї запобіжний захід, пов'язаний з обмеженням волі та свободи пересування;
4) репутацію підозрюваної, яка характеризується посередньо;
5) підозрювана раніше не судима;
6) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема, ризик летальності, що його створює підозрювана, у тому числі у зв'язку з її доступом до зброї.
Без застосування найсуворішого запобіжного заходу підозрювана може:
-переховуватися від органів досудового слідства та /або суду;
-незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у вказаному кримінальному провадженні;
-вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відтак, необхідність обрання стосовно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що остання не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.
Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваної спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останньої, виконання нею процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення підозрюваною незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Окрім того, органу досудового розслідування ще необхідно встановити ряд обставин вчинення кримінального правопорушення та провести значний обсяг слідчих дій, направлених на пошук нових доказів скоєного злочину підозрюваною. У разі перебування підозрюваної на волі виникає ризик вчинення нею дій, спрямованих на приховування та знищення доказів її протиправної діяльності.
Осіб, які можуть бути поручителями та забезпечать виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків згідно ст. 194 КПК України не встановлено.
Відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Захисник пояснив, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки досудове розслідування було зупинене у зв'язку із розшуком його підзахисної і на даний час не відновлене, хоч слідчим і подане клопотання про обрання запобіжного заходу. Крім того, місцезнаходження ОСОБА_6 слідчим не встановлено, доказів того, що остання перебуває на перебуває на окупованій території не надано та навіть не перевірено чи остання жива на даний час.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, законом передбачено дві підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного:
1.підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та оголошений у міжнародний розшук;
2.або оголошений у міжнародний розшук (у даному випадку який переховується на підконтрольній території України або у дружніх країнах)..
З огляду на викладене обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 можливе лише у разі оголошення міжнародного розшуку підозрюваної.
Разом з тим, ОСОБА_6 у міжнародний розшук оголошена не була, що є підставою для відмови у обранні запобіжного заходу відносно неї.
Крім того, згідно ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Про підозру ОСОБА_6 повідомлено саме в порядку ч. 8 ст. 135 КПК України, як такій, що виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором шляхом публікації у газеті «Урядовий кур'єр». Разом з тим, у клопотанні відсутні докази публікації повідомлення про підозру на сайті Генерального прокурора.
При цьому, у матеріалах клопотання відсутні будь-які докази того, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території або на території держави агресора, на що слідчий посилався у клопотанні, а прокурор у судовому засіданні.
У відповідності із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Таким чином, слідчому судді не надано доказів того, що слідчим вжито всіх заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру або повідомлення її про підозру у спосіб, передбачений законом.
Також слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що досудове розслідування щодо ОСОБА_6 було зупинене постановою слідчого від 05.12.2023 року.
Доказів того, що досудове розслідування відновлене на момент звернення до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу до клопотання не долучено.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 176, 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_5 , погодженого з прокурором Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити за необґрунтованістю.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 27.05.2024 року о 14.00 год.
Слідчий суддяОСОБА_1