вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" травня 2024 р. Справа№ 910/18489/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Хрипуна О.О.
при секретарі судового засідання Гончаренко О.С.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.05.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 (повне рішення складено 11.11.2021) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 (повне рішення складено 23.11.2021)
у справі №910/18489/20 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс»
про стягнення заборгованості та визнання недійсними пунктів договору,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки»
про стягнення заборгованості,-
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/18489/20:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» про стягнення 27 258 757, 20 грн. та визнання пунктів договору недійсними задоволено частково;
вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» 21 320 239, 60 грн. - вартість додатково встановленого обладнання, 937 284, 00 грн. - витрати на встановлення додаткового обладнання, 2 313 430, 55 грн. - витрати на реконструкцію виробничого приміщення, 328 026, 16 грн. - витрати за час простою виробництва, 102 490, 50 грн. - вартість проведення експертних досліджень, 240 922, 82 грн. - вартість витрат на правову допомогу на етапі досудового врегулювання спору, 2 016 363, 59 грн. - штраф та 408 881, 36 грн. - судового збору;
в іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» відмовлено;
Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» про стягнення 408 888, 80 грн. задоволено частково; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» 302 095, 20 грн. - 3 % річних та 4 532, 53 грн. - судового збору; в іншій частині зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» відмовлено.
Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 (повне рішення складено 23.11.2021) у справі №910/18489/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» про розподіл судових витрат задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» 2618,92 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» подало апеляційну скаргу, у якій просить:
- скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення грошових коштів та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову в наведеній частині;
- змінити мотивувальну частину рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсними пунктів 6.7, 7.3 договору №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017;
- скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову про стягнення 3% річних у сумі 106 793, 60 грн та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.
За результатами апеляційного перегляду прийнятих у справі рішень (по первісному та зустрічному позовах) постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022:
рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/18489/20 скасовано частково та ухвалено нове рішення;
викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:
« 1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» задовольнити частково.
2. Визнати недійсними п. п. 6.7 та 7.3 договору поставки №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Потоки».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» 21 320 239,60 грн. вартості додатково встановленого обладнання, 937 284, 00 грн. витрат на встановлення додаткового обладнання, 2 313 430, 55 грн. витрат на реконструкцію виробничого приміщення, 2 016 363, 59 грн. штрафу та 398 810, 61 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
4. В іншій частині у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» відмовити.
5. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» задовольнити повністю.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» 408 888, 80 грн. 3% річних та 6133, 33 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.»
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/18489/20 скасовано частково та ухвалено нове рішення з викладенням резолютивної частини додаткового рішення у наступній редакції:
« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» 9354, 37 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.»
Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» 17508, 98 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» про здійснення зустрічного зарахування у справі №910/18489/20 задоволено; вирішено провести зустрічне зарахування та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» 26 178 428, 94 грн. заборгованості та 365 813, 93 грн. судових витрат.
За результатами розгляду касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 вирішено:
«Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 року:
- скасувати у частині задоволення вимоги про визнання недійсними пунктів 6.7 і 7.3 договору поставки. У цій частині залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 2 листопада 2021 року, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови;
- скасувати в частині розподілу судових витрат (судового збору та витрат на професійну правничу допомогу).
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 року:
- скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення 21 320 239,60 грн вартості додаткового обладнання. У частині цієї вимоги направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- скасувати в частині задоволення вимог про стягнення 937 284,00 грн витрат на встановлення додаткового обладнання та 2 313 430,55 грн на реконструкцію виробничого приміщення. Ухвалити у частині цих вимог нове рішення про відмову у їхньому задоволенні;
- у частині задоволення вимоги про стягнення 2 016 363, 59 грн. штрафу залишити без змін.
Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 червня 2022 року скасувати.»
Апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції здійснюється в частині вимоги про стягнення з ТОВ «Бюлер Сервіс» 21 320 239,60 грн. вартості додаткового обладнання, повторно, після скасування постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 прийнятої постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Потоки» (ТОВ «Потоки», позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» (ТОВ «Бюлер Сервіс», відповідач) про визнання недійсними п. п. 6.7 та 7.3 договору поставки №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017, а також стягнення грошових коштів в сумі 27 258 757, 20 грн., з яких:
- 21 320 239, 60 грн. - збитки, завдані неналежним виконанням умов договору, що становлять вартість додатково встановленого обладнання;
- 937 284,00 грн. - збитки, що полягають у витратах на встановлення додаткового обладнання;
- 2 313 430, 55 грн. - збитки, що полягають у витратах на реконструкцію виробничого приміщення;
- 328 026, 16 грн. - збитки, що полягають у витратах, понесених за час простою виробництва;
- 102 490, 50 грн. - вартість проведення експертних досліджень;
- 240 922, 82 грн. - вартість витрат на правову допомогу на етапі досудового врегулювання спору;
- 2 016 363, 59 грн - штраф на підставі п. 6.12 договору поставки.
Позовні вимоги (в частині прийнятого рішення, що переглядається у даному апеляційному провадженні) обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» порушено умови договору поставки в частині досягнення продукцією гарантованих технічних параметрів, у зв'язку з чим ТОВ «Потоки» змушено було придбати частину обладнання за власні кошти у розмірі 634 029, 00 євро та понесло відповідні збитки, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.11.2020 становило 21320239,60 грн..
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/18489/20 (в частині що переглядається у даному апеляційному провадженні) вирішено стягнути з ТОВ «Бюлер Сервіс» на користь ТОВ «Потоки» 21 320 239, 60 грн. - вартість додатково встановленого обладнання.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено суду належними доказами факт вчинення ним додаткових витрат, які прямо пов'язані з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017, у тому числі витрати з купівлі необхідного додаткового обладнання (21 320 239,60 грн), наведені витрати позивача знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В апеляційній скарзі в частині оскарження рішення про задоволення вимоги по первісному позову щодо стягнення вартості додаткового обладнання на суму 21 320 239, 60 грн. ТОВ «Бюлер Сервіс» зазначає наступне:
- ТОВ «Потоки» звернулося до третіх осіб з метою придбання обладнання для досягнення Гарантованих Технічних Параметрів, незважаючи на аналогічну значно меншу пропозицію ТОВ «Бюлер Сервіс»;
- ТОВ «Потоки» жодним чином не відреагувало на пропозицію ТОВ «Бюлер Сервіс» від 25.03.2019 щодо допоставки обладнання, а в свою чергу, 24.04.2019 звернулося до ТОВ «Еліка Елеватор» із запитом щодо отримання Додаткового Обладнання для приведення показників поставленого ТОВ «Бюлер Сервіс» Обладнання до Гарантованих Технічних параметрів; ТОВ «Еліка Елеватор» вказало, що для усунення недоліків Обладнання, необхідно поставити Додаткове обладнання на суму 634 029 Євро; у свою чергу, ТОВ «Бюлер Сервіс» було запропоновано здійснити допоставку обладнання на суму 130 000 євро, що було майже у 5 разів менше за вартість Додаткового Обладнання (ТОВ «Еліка Елеватор»), однак ТОВ «Потоки» проігнорувало цю пропозицію, замовивши значно дорожчу допоставку у ТОВ «Еліка Елеватор»;
- будь-яких відомостей щодо наявності звернень до інших виробників обладнання надано не було; будь-яких аргументів щодо економічної доцільності та обгрунтованості погодження на пропозицію ТОВ «Еліка Елеватор» надано не було, що означає спрямованість дій та рішень ТОВ «Потоки» лише на збільшення власних витрат з метою їх подальшого стягнення як збитків з ТОВ «Бюлер Сервіс»;
- ТОВ «Потоки» спрямовувало свої дії не на досягнення Гарантованих Технічних Параметрів, а на їх значне перевищення, що спричинило додаткові витрати;
- ТОВ «Потоки» прийняло пропозицію ТОВ «Еліка Елеватор», яка містила у собі технологічне рішення, спрямоване не на досягнення Гарантованих Технічних Параметрів, а на їх перевищення (що підтверджується укладенням Контракту № 004 UA на суму більше, ніж 2,5 млн євро), наслідком чого стало понесення значних додаткових витрат на інші технічні процеси (монтаж обладнання, перебудова приміщення), які не передбачалися у разі прийняття пропозиції ТОВ «Бюлер Сервіс»;
- діючи на власний господарський ризик, ТОВ «Потоки» мало на меті не досягти Гарантованих Технічних Параметрів, а збільшити потужності наявного обладнання, для чого понесло додаткові витрати, які жодним чином не пов'язані з правовідносинами, що існують за договором поставки.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 року скасовано в частині задоволення вимоги про стягнення 21 320 239,60 грн вартості додаткового обладнання; у частині цієї вимоги направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі № 910/18489/20 до провадження колегією у визначеному складі; призначено до розгляду апеляційні скарги на 22.01.2024.
Судове засідання 22.01.2024 у справі № 910/18489/20 не відбулося, розгляд апеляційних скарг призначено на 15.02.2024.
15.02.2024 змінено склад суду по розгляду апеляційних скарг у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні 18.03.2024 визначеним складом суду.
06.03.2024 справу призначено до розгляду в судовому засіданні 22.04.2024.
22.04.2024 у справі оголошено перерву до 06.05.2024.
До справи під час нового апеляційного розгляду представником відповідача (апелянта) подані додаткові пояснення у справі.
22.01.2024 судом зареєстровано надходження заяви скаржника (ТОВ «Бюлер Сервіс») про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Явка представників сторін
Відповідачем у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримувались доводи поданої апеляційної скарги, з урахуванням підстав, викладених додатково у поясненнях, після направлення справи на новий розгляд для здійснення часткового перегляду в апеляційному порядку.
Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення прийняте судом першої інстанції в частині стягнення вартості додаткового обладнання залишити без змін.
В судовому засіданні 06.05.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі (в частині рішення, що переглядається) та перевірені судом апеляційної інстанції
17.03.2017 між сторонами укладено договір поставки №GL/FU-17-03-2017, за умовами якого відповідач зобов'язався передати позивачу комплекс обладнання для обробки насіння соняшника.
Пунктом 1.1 укладеного сторонами у справі договору №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017 встановлено його мету та предмет - придбання позивачем товару, відповідно до додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.
Підписаним представниками сторін додатком №1 (у редакції додаткової угоди №2 від 02.10.2017) визначено перелік обладнання, що має бути поставлено відповідачем загальною вартістю 34 689 400, 16 грн., що складає 1 199 267,09 євро.
Крім того, додатком №1 встановлено показники якості та продуктивності встановленої лінії підготовки насіння соняшника при одно стадійній (продуктивність 800 т/на добу, залишок лузги в продукті - не більше 12%, залишок олії - не більше 3,5%) та двох стадійний підготовці (продуктивність 420 т/на добу, залишок лузги в продукті - не більше 3%, залишок олії - не більше 4%).
Окремою умовою (останній абзац додатку №1 у редакції додаткової угоди №2 від 02.10.2017) відповідач гарантував досягнення обладнанням встановлених показників продуктивності та якості при виконанні транспортних систем та систем аспірації згідно його вимог та здійсненні шеф-монтажу та пусконалагоджувальних робіт представником відповідача згідно договору №SERV-17-03-2017.
За договором №SERV-17-03-2017 від 12.12.2017 відповідач зобов'язався надати позивачу послуги з надання консультацій та здійснення авторського нагляду під час проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а позивач - оплатити вартість послуг у розмірі 863 846,40 грн.
Пунктом 2.6 договору №GL/FU-17-03-2017 визначено, що сума договору у національній валюті України змінюється пропорційно зміні міжбанківського курсу гривні до одного євро, який визначається за даними сайту minfin.com.ua на дату здійснення платежу. Зміна ціни договору у національній грошовій одиниці України не потребує укладення додаткових угод до договору.
Пунктом 26 відзиву (у редакції 18.12.2020, наданий суду 21.12.2020) на позовну заяву відповідач стверджував, що в період часу з 5 жовтня 2017 року по 8 грудня 2017 року поставив позивачу необхідне обладнання за договором №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017 та здійснював авторський нагляд за проведенням монтажних та пусконалагоджувальних робіт відповідно до умов договору №SERV-17-03-2017 від 12.12.2017.
Врахувавши, відсутність пояснень та доказів в частині невиконання чи відступлення від вимог постачальника при здійсненні монтажних та пусконалагоджувальних робіт, суд першої інстанції дійшов висновку, що монтажні та пусконалагоджувальні роботи виконані позивачем належним чином без порушень вимог суб'єкта авторського нагляду.
Пунктом 6.9 договору №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017 (у редакції додаткової угоди №4 від 12.12.2017) визначено, що перевірка товару на дотримання гарантованих технічних параметрів здійснюється під час введення його в експлуатацію згідно договору №SERV-12-12-2017 від 12.12.2017, в присутності представників сторін договору і оформлюється складанням протоколу про досягнення товару гарантованих технічних параметрів, в якому зазначаються їх фактичні значення, указаних у додатку №1.
Відповідно до умови пункту 6.10 договору №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017 у разі досягнення під час перевірки товару на дотримання гарантованих технічних параметрів, указаних в додатку №1 та підписання сторонами протоколу про досягнення продукцією гарантованих технічних параметрів, товар вважається таким, що відповідає вимогам договору щодо якості продукції.
Таким чином, визначеним договором доказом виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині якості поставленого обладнання є протокол про досягнення продукцією гарантованих технічних параметрів, копія або оригінал якого відсутні у матеріалах справи.
Пунктом 11.3 договору №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017 встановлено, що у випадку невідповідності показникам якості та продуктивності лінії підготовки насіння соняшника, що вказані в додатку №1, відповідач зобов'язаний за власний рахунок здійснити налаштування обладнання для досягнення вказаних характеристик та, при необхідності виготовити додаткове обладнання, замінити комплектуючі.
Проаналізувавши умови договору сторін, за оцінкою наявних у справі доказів, судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем своїх господарсько-правових зобов'язань за укладеним ним та позивачем договором №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017 в частині забезпечення визначених додатком №1 вимог щодо якості продукції.
Матеріали справи доводять, що відповідач був зобов'язаним та мав реальну (у тому числі часову) можливість виконати свій обов'язок з доведення показників виробництва до встановлених договором вимог. Проте, відповідач ухилився від свого обов'язку і не вчинив відповідні дії, які були для нього обов'язковими в силу договірних норм пунктів 11.3 та 6.12 (договір №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017).
Пунктами 27-31 відзиву наведено фактичні обставини врегулювання питання невідповідності поставленого обладнання умовам договору, які відповідач вважає належними діями зі своєї сторони:
- зустріч 31.10.2018 (1 рік та 7 місяців з укладення договору), за результатом якої виявлено недоліки товару;
- зустріч 30.01.2019 (1 рік та 10 місяців з укладення договору), за результатом якої встановлено, що обладнання вимагає доопрацювання;
- зустріч 25.03.2019 (2 роки з укладення договору) стосовно вирішення шляхів ситуації, на якій запропоновано позивачу додатково сплатити 130 000 євро.
Наведені відповідачем у своєму відзиві дати та дії щодо усунення дефектів обладнання явно не відповідають визначенню «розумних строків» усунення недоліків поставленого обладнання.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції визнав дії позивача з залучення третіх осіб до усунення недоліків обладнання розумними та необхідними.
Приймаючи рішення про задоволення вимог позивача в частині стягнення вартості додаткового обладнання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено суду належними доказами факт вчинення ним додаткових витрат, які прямо пов'язані з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017, у тому числі витрат з купівлі необхідного додаткового обладнання (21 320 239,60 грн); наведені витрати позивача знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017.
Постачальник фактично відмовився за власний рахунок довести поставлену лінію переробки соняшникового насіння до встановлених додатком 1 до договору поставки вимог якості продукції. Отже, покупець мав право залучити третю особу для приведення поставленого обладнання до визначених у договорі поставки показників. Постачальник зобов'язаний був і мав реальну можливість виконати свій обов'язок з доведення показників виробництва до встановлених договором поставки параметрів.
Розподіл судових витрат у справі, судом першої інстанції здійснено пропорційно задоволених вимог, у відповідності до положень ст. 129 ГПК України.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/18489/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» про розподіл судових витрат задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» 2 618, 92 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням здійсненого розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1,09% та 98,91%).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, в частині що переглядається у даному апеляційному провадженні, підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного перегляду у даному провадженні є рішення суду першої інстанції в частині вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Бюлер Сервіс» 21 320 239,60 грн. вартості додаткового обладнання (з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023, якою справу в цій частині направлено на повторний апеляційний розгляд).
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у постанові від 06.09.2023 (п. 51, п. 72 постанови) Великою Палатою Верховного Суду, відзначено, що апеляційний господарський суд переглядаючи рішення суду першої інстанції, не визначив реального розміру збитків, який міг бути усунутий за пропозицією постачальника у меншому розмірі (т. 2, а. с. 13-14 (відзив на позовну заяву); т. 2, а. с. 118 (протокол зустрічі від 25.03.2019 року); т. 3, а. с. 91-92 (оновлений відзив на позовну заяву); т. 8, а. с. 125-126 (касаційна скарга)), аніж визначений у комерційній пропозиції ТОВ «Еліка Елеватор» від 30.04.2019 року № 0878 (т. 1, а. с. 71 - 72) … вимога покупця щодо стягнення відшкодування збитків у вигляді витрат на придбання додаткового обладнання не є похідною від вимоги про визнання пунктів 6.7 і 7.3 договору поставки недійсними, але розмір збитків, який вимагає стягнути покупець, не може охоплювати його витрати на покращення лінії переробки насіння соняшника згідно з параметрами, які не були передбачені у договорі поставки.
Відповідно до встановлених під час розгляду справи обставин:
- предметом договору поставки є поставка комплексу обладнання для обробки насіння соняшника, якість якого має відповідати технічним умовам країни заводу-виробника і підтверджуватися сертифікатом якості. Вимоги щодо якості та продуктивності лінії підготовки насіння соняшника і перелік обладнання, яке має бути поставлене, сторони визначили у додатку № 1 до договору поставки. У цьому додатку передбачені показники якості та продуктивності встановленої лінії підготовки насіння соняшника при одностадійній (продуктивність - 800 тон/добу, залишок лузги у продукті - не більше 12 %, залишок олії - не більше 3,5 %) і двостадійній підготовці (продуктивність - 420 тон/добу, залишок лузги у продукті - не більше 3 %, залишок олії - не більше 4 %). У вказаному додатку постачальник гарантував досягнення обладнанням встановлених показників продуктивності та якості за таких умов: транспортні системи і системи аспірації мають бути виконані згідно з вимогами постачальника; шеф-монтаж та пусконалагоджувальні роботи має провести представник постачальника згідно з договором № SERV-17-03-2017;
- 02.10.2017 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору поставки щодо збільшення ціни договору та виклали додаток №1 у новій редакції, згідно з якою змінили перелік обладнання, передбаченого для поставки;
- 12.12.2017 року сторони уклали договір № SERV-17-03-2017, згідно з яким постачальник зобов'язався надати покупцю послуги з консультування та авторського нагляду під час монтажних і пусконалагоджувальних робіт;
- з 05.10.2017 року до 25.05.2018 року постачальник поставив покупцю необхідне обладнання, передбачене у додатках № 1 і 2 до договору, а також здійснив авторський нагляд за монтажними та пусконалагоджувальними роботами;
- у матеріалах справи відсутні передбачений пунктами 6.9 і 6.10 договору поставки протокол про досягнення товаром гарантованих технічних параметрів або будь-які інші докази досягнення поставленим і змонтованим обладнанням визначених у додатку № 1 до договору поставки показників продуктивності та якості;
- у випадку невідповідності показникам якості та продуктивності лінії підготовки насіння соняшника, що вказані у додатку №1, відповідач зобов'язаний за власний рахунок здійснити налаштування обладнання для досягнення вказаних характеристик і за необхідності виготовити додаткове обладнання, замінити комплектуючі (пункт 11.3 договору поставки).
- 04.06.2019 року покупець у листі № 135 (т. 1, а. с. 49) повідомив постачальника про залучення експерта Дніпропетровської ТПП для проведення експертизи обладнання, передбаченої пунктом 6.14 договору поставки. Докази того, що постачальник заперечував проти залучення зазначеної організації, він суду не надав. Відповідний висновок експерт Дніпропетровської ТПП підготував 30 вересня 2019 року за № ГО-1291 (т. 1, а. с. 52-60);
- 13.05.2019 року покупець уклав із ТОВ «Еліка Елеватор» контракт № UA004, предметом якого є зобов'язання товариства виготовити та поставити покупцеві обладнання відповідно до специфікації (т. 1, а. с. 77-96). Згідно з копіями інвойсів і митних декларацій у період із 31.07.2019 року до 26.11.2019 року ТОВ «Еліка Елеватор» на виконання вказаного контракту поставило обладнання на загальну суму 634 029,00 євро. Покупець сплатив ці кошти, що за офіційним курсом НБУ станом на час подання позову становило 21 320 239,60 грн (т. 1, а. с. 96-113);
- 29.07.2019 року покупець уклав договір підряду № 44/2019-Р (т. 1, а. с. 131 - 133) із ТОВ «ТЕФФ», згідно з яким останнє зобов'язалося виконати монтажні роботи промислового обладнання, вказаного у специфікації робіт (додаток № 1) до цього договору, а також у проектно-кошторисній документації. Покупець надав для підтвердження виконання умов цього договору, рахунок на оплату № 1 від 15.01.2020 року на суму 3 968 124,00 грн (т. 1, а. с. 134), платіжні доручення № 5247 від 17.01.2020 року, № 5273 від 20.01.2020 року і № 6294 від 24.03.2020 року на загальну суму 1 000,000,00 грн (т. 1, а. с. 134 - 135).
- обставини врегулювання сторонами питання невідповідності поставленого обладнання умовам договору поставки підтверджують:
протокол зустрічі представників сторін від 31.10.2018 року (т. 1, а. с. 37), за результатом якої виявлені недоліки товару;
протокол зустрічі представників сторін від 30.01.2019 року (т. 1, а. с. 39 - 40), за результатом якої встановлено, що обладнання вимагає доопрацювання;
протокол зустрічі представників сторін від 25.03.2019 року (т. 2, а. с. 118 - 119) щодо вирішення питання про дотримання показників якості та продуктивності лінії підготовки насіння соняшника; під час цієї зустрічі постачальник запропонував покупцю встановити додаткове обладнання, а витрати розділити порівну - так, що покупець мав би сплатити 130 000,00 євро).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (пункт 4 частини першої статті 611 ЦК України).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина друга статті 224 ГК України).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема,: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (частина перша статті 225 ГК України).
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення (частини перша та друга статті 616 ЦК України).
Під час розгляду справи встановлено, що постачальник і покупець не склали протокол про досягнення продукцією гарантованих технічних параметрів, передбачених у додатку № 1 до договору поставки. Сторони спору не заперечують, що відбувалися зустрічі їхніх представників з приводу виявлення недоліків товару та дотримання показників якості й продуктивності лінії підготовки насіння соняшника (протоколи зустрічі представників сторін від 31.10.2018 року (т. 1, а. с. 37), від 30.01.2019 року (т. 1, а. с. 39 - 40), від 25.03.2019 року (т. 2, а. с. 118 - 119)). Постачальник визнав, що не може повністю досягнути експлуатаційних показників, у листах від 19.07.2019 року (т. 1, а. с. 67 - 68) і від 16.09.2020 року № 2020/06-133 (т. 2, а. с. 132 - 136), відхилення від обумовлених параметрів поставленого товару встановив експерт Дніпропетровської ТПП у висновку № ГО-1291 від 30.09.2019 року (т. 1, а. с. 52-60) згідно з пунктом 6.14 договору поставки.
Вказані докази в сукупності підтверджують, що постачальник порушив умови договору поставки щодо гарантованих технічних параметрів лінії підготовки насіння соняшника. Внаслідок цього порушення виникла необхідність його усунути, привівши показники якості та продуктивності цієї лінії до тих, які обумовлені у додатку № 1 до договору поставки.
При цьому, судом враховується, що параметри якості та продуктивності лінії підготовки насіння соняшника, які визначені у листі покупця на адресу ТОВ «Еліка Елеватор» від 30.04.2019 року № 101 (т. 1, а. с. 73) та контракті з вказаним товариством від 13.05.2019 року № UA004 (т. 1, а. с. 77-96), є відмінними від тих, які сторони спору узгодили у додатку № 1 до договору поставки.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація особі майнових втрат, заподіяних правопорушенням іншої особи. Цій меті слугує, насамперед, відшкодування збитків (постанова від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22). Тому обґрунтованими є твердження скаржника, що вимоги покупця про відшкодування збитків не можуть стосуватися збільшення продуктивності виробництва порівняно з показниками якості та продуктивності лінії підготовки насіння соняшника, передбаченими у додатку № 1 до договору поставки.
Так, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача вартості додаткового обладнання, позивач визначив його вартість сумою 21 320 239,60 грн., яка згідно з курсом НБУ станом на 23.11.2020 року еквівалентна 634 029,00 євро - сумі, яку ТОВ «Еліка Елеватор» вказало у відповіді від 30.04.2019 року № 0878 (т. 1, а. с. 71 - 72) на запит покупця про майбутню співпрацю, за відсутності підтвердження реальної вартості додаткового обладнання, що було змонтовано в роботу лінії підготовки насіння соняшника з метою приведення показників якості та продуктивності цієї лінії до тих, які обумовлені у додатку № 1 до договору поставки.
Позивачем не надано належних доказів того, що ТОВ «Еліка Елеватор» спочатку поставлено обладнання для усунення недоліків попередньо змонтованої лінії підготовки насіння соняшника, а лише згодом - для збільшення її потужності.
Обгрунтованими знаходить апеляційний господарський суд і доводи скаржника про те, що додаткове обладнання поставлене за контрактом з ТОВ «Еліка Елеватор» змінило схему роботи лінії підготовки насіння соняшника, оскільки п'ять ліній одностадійної підготовки та три лінії двостадійної підготовки, встановлені ТОВ «Бюлер Сервіс» за договором поставки №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017 були змінені на чотири лінії двостадійної підготовки, та відповідно за рахунок встановленого додаткового обладнання відбулось не приведення показників роботи лінії до обумовлених параметрів за договором від 17.03.2017, а відбулась зміна технологічного рішення, оскільки робота за одностадійною підготовкою стала неможливою.
За результатами зустрічі покупця та постачальника 25.03.2019 щодо досягнення гарантованих параметрів обладнання, передбачених договором поставки відповідач пропонував покупцеві встановити необхідне для цього обладнання за ціною 260 000,00 євро із розподілом таких витрат порівну із покупцем (т. 2, а. с. 13 - 14), зазначені обставини не заперечувались під час судового розгляду справи у судах усіх інстанцій, відповідно підтвердженим є факт, що постачальник був готовий поставити додаткове обладнання за плату в розмірі 130 000,00 євро.
Враховуючи підтверджене порушення умови договору поставки щодо гарантованих технічних параметрів лінії підготовки насіння соняшника, невиконання відповідачем обов'язку щодо усунення цього порушення шляхом приведення показників якості та продуктивності цієї лінії до тих, які обумовлені у додатку № 1 до договору поставки, апеляційний господарський суд визнає обгрунтованими вимоги позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді вартості такого обладнання, розмір яких доведений під час розгляду справи по сумі 260 000 євро (8 742 916 грн. за еквівалентом курсу НБУ станом на 23.11.2020).
В іншій частині вимог позивача про стягнення збитків по заявленому в позові розміру 12 577 323, 60 грн. (21 320 239,60 грн. - 8 742 916 грн.) належить відмовити при недоведеності позивачем необхідності понесення таких витрат у заявленій частині суми для відновлення порушеного права - приведення показників якості та продуктивності лінії підготовки насіння соняшника до тих, які обумовлені у додатку № 1 до договору поставки №GL/FU-17-03-2017 від 17.03.2017.
Розподіл судових витрат за результатами вирішення усіх позовних вимог в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції.
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Порядок розподілу судових витрат визначений у статтях 129 - 130 ГПК України. Частина четверта статті 129 ГПК України передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру заявлених вимог.
У постанові від 18.05.2020 у справі № 530/1731/16-ц Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
За результатами розгляду касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 вирішено:
«Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 року:
- скасувати у частині задоволення вимоги про визнання недійсними пунктів 6.7 і 7.3 договору поставки. У цій частині залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 2 листопада 2021 року, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови;
- скасувати в частині розподілу судових витрат (судового збору та витрат на професійну правничу допомогу).
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 року:
- скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення 21 320 239,60 грн вартості додаткового обладнання. У частині цієї вимоги направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
- скасувати в частині задоволення вимог про стягнення 937 284,00 грн витрат на встановлення додаткового обладнання та 2 313 430,55 грн на реконструкцію виробничого приміщення. Ухвалити у частині цих вимог нове рішення про відмову у їхньому задоволенні;
- у частині задоволення вимоги про стягнення 2 016 363, 59 грн. штрафу залишити без змін.
Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 червня 2022 року скасувати.»
Таким чином, розподіл судових витрат позивача та відповідача, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення на користь ТОВ «Бюлер Сервіс» у суді першої інстанції (додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/18489/20) здійснюється за результатами вирішення усіх позовних вимог, з урахуванням розгляду справи в касаційному порядку та вирішення частини позовних вимог за наслідками повторного апеляційного перегляду.
Судові витрати позивача в суді першої інстанції за розгляд майнових вимог покладаються на сторін пропорційно (39, 47 % на користь позивача; 60,53% на користь відповідача по первісному позову), витрати по сплаті судового збору на немайнову вимогу в розмірі 2 102 грн. покладаються на позивача за первісним позовом, оскільки у задоволенні цієї вимоги відмовлено; судові витрати ТОВ «Бюлер Сервіс» по зустрічному позову підлягають стягненню з ТОВ «Потоки» (відповідача за зустрічним позовом) у розмірі сплати судового збору 6 133, 33 грн. (з урахуванням вирішення спору по зустрічному позову у постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 року); витрати ТОВ «Бюлер Сервіс» на професійну правничу допомогу (заявлені в суді першої інстанції по розміру 239 855, 62 грн.) підлягають стягненню з позивача пропорційно (60, 53%) в сумі 145 184, 60 грн.
Судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарги підлягають відшкодуванню скаржнику за рахунок позивача пропорційно задоволених вимог в апеляційному порядку (з урахуванням касаційного перегляду) - 60, 68% (27 365 550, 82 грн. - оскаржувана сума в апеляційному порядку; 16 606 271, 23 грн. - вимоги задоволені на користь апелянта), що є підставою для покладення на позивача понесених відповідачем витрат в розмірі 375 990, 29 грн. за подання апеляційної скарги, 485 458, 79 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
Витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги, понесені у зв'язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції згідно клопотання ТОВ «Бюлер Сервіс» по заявленій сумі 28 285,63 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача по сумі 17 163,72 грн. (60, 68%).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в частині, що переглянуто в межах даного апеляційного провадження ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення суду підлягає частковому скасуванню в апеляційному порядку з підстав наведених у даній постанові.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції розподіляються пропорційно задоволених вимог по результату вирішення усіх вимог позивача за первісним та позивача за зустрічним позовом, витрати за розгляд апеляційної скарги відповідача на підставі ст.129 ГПК України покладаються частково на позивача у розмірі 375 990, 29 грн..
Витрати відповідача по сплаті судового збору за подання касаційної скарги та суми витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, понесених у зв'язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції підлягають відшкодуванню за рахунок позивача в порядку передбаченому ст. 129 ГПК України пропорційно задоволених вимог за наслідками апеляційного та касаційного оскарження (60, 68%).
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/18489/20 в частині оскарження вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» 21 320 239,60 грн. вартості додаткового обладнання задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/18489/20 в частині розгляду вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» 21 320 239,60 грн. вартості додаткового обладнання скасувати частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» (02098, місто Київ, вулиця Шумського Юрія, будинок 1-А, літера А, ідентифікаційний код 38013718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» (49074, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Байкальська, будинок 9, ідентифікаційний код 40832205) збитків у розмірі 8 742 916 грн. (вісім мільйонів сімсот сорок дві тисячі дев'ятсот шістнадцять гривень) вартості додаткового обладнання, 161 385, 47 грн. (сто шістдесят одну тисячу триста вісімдесят п'ять гривень 47 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання позову.
4. В іншій частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» 21 320 239,60 грн. по сумі вартості додаткового обладнання 12 577 323, 60 грн. в позові відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Потоки» (49074, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Байкальська, будинок 9, ідентифікаційний код 40832205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюлер Сервіс» (02098, місто Київ, вулиця Шумського Юрія, будинок 1-А, літера А, ідентифікаційний код 38013718) 6 133, 33 грн. витрат по сплаті судового збору за подання зустрічного позову, 145 184, 60 грн. (сто сорок п'ять тисяч сто вісімдесят чотири гривні 60 копійок) витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції; 375 990, 29 грн. (триста сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 29 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 485 458, 79 грн. (чотириста вісімдесят п'ять гривень чотириста п'ятдесят вісім гривень 79 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, 17 163,72 грн. (сімнадцять тисяч сто шістдесят три гривні 72 копійок) суми витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, понесених у зв'язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
7.Матеріали справи №910/18489/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 27.05.2024.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
О.О. Хрипун