ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-Б тел. 230 31 34
22.03.2007 р.
Справа № 46/3-А
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс та технології»
До
Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
Про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суддя Шабунін С.В.
Секретар судового засідання Бушеленко О.В.
Представники:
від позивача
не прибув
від відповідача
Кириленко М.Є. -представник за довіреністю від 09.01.2007 р. № 6
22.03.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, яким просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №№ 0001472200/011784 від 31.03.2006 року на суму 300,39 грн., 0001482200/011785 від 31.03.2006 року на суму 5153,36 грн., 0001492200/011786 від 31.03.2006 року на суму 46954,75 грн., 0001502200/011787 від 31.03.2006 року на суму 12435,30 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2007 р. відкрито провадження у адміністративній справі № 46/3-А відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи призначено на 05.02.2007 р. та витребувано від сторін адміністративного процесу документи та докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
05.02.2007 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.03.2007 р.
У судове засідання, призначене на 05.03..2007 р. представник позивача не прибув, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 22.03.2007 р., про що сторін повідомлено належним чином.
22.03.2007 р. позивач у судове засідання не прибув, уповноваженого представника не направив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. За таких обставин, розгляд справи відбувається за відсутності представника позивача.
Як вбачається з позовної заяви, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач неправомірно нарахував позивачеві спірними повідомленнями-рішеннями штрафи за затримку податкового зобов'язання, оскільки рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки оплати векселя було оскаржене до ДПА м. Києва і на день надіслання податкових повідомлень-рішень, скарга розглянута не була, тому податкове зобов'язання не може вважатись узгодженим.
Представник відповідач у судовому засіданні проти позовні вимоги заперечував, надавши письмові заперечення проти позову та пояснення по справі. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив, що скарга розглянута ДПА у м. Києві 02.09.05 № 6116/7/25-014 та прийнято Рішення про результати розгляду скарги, яким залишено без змін рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 30.06.2005р. № 19896/10/23-106 про відмову у наданні дозволу па відстрочення оплати (погашення простого векселя), скаргу генерального директора ТОВ «Сервіс та технології»також залишено без задоволення. Таким чином, на день надіслання спірних податкових повідомлень-рішень, 31.03.2006 року, податкове зобов'язання було узгодженим, однак не сплаченим в строк, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані представниками сторін оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправним нарахування спірними податковими повідомленнями -рішеннями №№ 0001472200/011784 від 31.03.2006 року на суму 300,39 грн., 0001482200/011785 від 31.03.2006 року на суму 5153,36 грн., 0001492200/011786 від 31.03.2006 року на суму 46954,75 грн., 0001502200/011787 від 31.03.2006 року на суму 12435,30 грн. штрафних санкцій за прострочення сплати податкових зобов'язань, які на думку позивача не були узгоджені, тому строк їх сплати не настав.
Позивачем було видано простий вексель № 3223137564 на суму 63 960 доларів США у рахунок сплати ввізного мита та податку на додану вартість при ввезенні давальницької сировини на митну територію України при здійсненні операції із давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах. В зв'язку з неможливістю оплати простого векселя, позивач звернувся до відповідача з письмовим зобов'язанням та заявою від 20.06.2005 р. вих. № 20.06-01 про надання відстрочки оплати простого векселя.
ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Листом № 19896/10/23-106 від 30.06.2005 року відмовивши позивачу у відстроченні оплати (погашення) векселя № 3223 13 7564 на суму 63960 дол. США.
ДПІ у Дарницькому районі м. Києва були відкриті картки особових рахунків ТОВ «Сервіс т технології»за наступними платежами та проведені нарахування:
- ПДВ на суму 51660 дол. США (станом на 01.07.2005р. становить 261141,30 грн.),
- Мито па суму 12300 дол. США (становить на 01.07.2005р. становить 62176,50 грн.).
Відповідно до Наказу ДПА України від 25.02.2002р. № 83 «Про затвердження Порядку видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання), що видається суб'єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною зовнішньоекономічних відносинах" (далі - Наказ), вексель - простий вексель, що видасться суб'єктом господарської діяльності у сплату ввізного (вивізного) мита, податків і зборів, що справляються при ввезенні (вивезенні) давальницької сировини іноземним (українським) замовником па мити територію (з митної території) України при здійсненні операції з давальницькою сировиною зовнішньоекономічних відносинах відповідно до Закону. Вексель засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну сум коштів у порядку та в терміни, визначені Законом, і є податковим зобов'язанням, визначена самостійно векселедавцем і узгодженим від дня взяття на облік векселя державною податкової інспекцією за місцезнаходженням векселедавця.
Визначена у векселі сума податкового зобов'язання не може бути оскаржена векселедавцем в адміністративному чи судовому порядку.
Непогашена сума по векселю є податковим зобов'язанням визначеним самостійно векселедавцем і узгодженим від дня взяття на облік векселя ДПІ та визнається податковим боргом.
Оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-111 де чітко зазначено, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.
У заяві про взяття на облік простого векселя від 03.03.2005р. ТОВ «Сервіс та технології" зобов'язувалося погасити суму 63 960 доларів 30.06.2005 року.
Платіжним дорученням № 273 від 20.09.2005 р. ТОВ «Сервіс та технології" було проплачено 25766,80 грн., 28.09.2005 року платіжним дорученням № 282 проплачено 235374,50 грн. - дана сума складає 261141,30 грн. (сума податкового боргу по податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів); платіжним дорученням № 283 від 28.09.2005р. проплачено 62176,50 грн. (мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності) без врахування пені.
У відповідності до порядку адміністративного узгодження податкового зобов'язання (п.п. 5.2.1, 5.2.2. статті 5 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, який передбачає, що у разі незгоди платника податків з визначеною контролюючим органом сумою податкових зобов'язань, платник податків має право звернутись до контролюючого органу зі скаргою про перегляд відповідного рішення.
Однак, непогашена сума по векселю є податковим зобов'язанням визначеним самостійно векселедавцем і узгодженим від дня взяття на облік векселя Державною податковою інспекцією та визнається податковим боргом у відповідності до п. 20 Наказу ДПА України від 25.02.2002 р. № 83 “Про затвердження Порядку видачі, обліку, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов'язання), що видається суб'єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».
Таким чином, позивач безпідставно посилається на неузгодженість податкових зобов'язань за податковим векселем, у зв'язку з оскарженням рішення відповідача про відмову у подовженні строку оплати векселя оскаржене позивачем (ТОВ «Сервіс та технології") в адміністративному порядку.
Крім того, наводить в позові спотворені обставини, зокрема, щодо відсутності результатів розгляду скарги на рішення відповідача про відмову в наданні відстрочки оплати податкового векселя, оскільки скарга розглянута ДПА у м. Києві 02.09.05 № 6116/7/25-014 та прийнято Рішення про результати розгляду скарги, яким залишено без змін рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 30.06.2005р. № 19896/10/23-106 про відмову у наданні дозволу па відстрочення оплати (погашення простого векселя), а скаргу генерального директора ТОВ «Сервіс та технології»без задоволення.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач не довів суду обґрунтованості своїх вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають.
Виходячи з положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Шабунін
Дата виготовлення у повному обсязі: 05.04.2007 р.
22.03.07 м. Київ 46/3-А
За позовом
До
Третя особа
Предмет адміністративного позову
Суддя Шабунін С.В.
Секретар судового засідання