14 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/2843/23 пров. № А/857/1311/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
з участ. секретаря судового засідання : Демидюк О,В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Плехановою З.Б., час проголошення рішення 11 год 31 хв у м. Ужгороді, дата складання повного тексту судового рішення 18 грудня 2023 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (далі - ГУ НП, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП №582 від 07.03.2023 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділу поліції (далі - ВП) №1 Ужгородського районного управління поліції (далі - РУП) ГУ НП” в частині звільнення зі служби з поліції ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати наказ №42о/с “По особовому складу ГУ НП від 07.03.2023 щодо звільнення зі служби (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) відповідно до ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580)) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого відділення ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП, поновити його на посаді слідчого відділення ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його вина у порушенні дисципліни, що проявилася у зберіганні заборонених предметів та речовин (наркотичних речовин, боєприпаси), а також їх збут, керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, що у свою чергу покладено в основу оспорюваних наказів, на час звільнення не встановлена належним процесуальним документом, а тому висновок відповідача про вчинення порушення дисципліни є необґрунтованим та передчасним.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ НП подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скаргиґ зазначає, що в порушення норм процесуального права, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом є неповажними. Крім того, представником ГУ НП у судовому засіданні під звукозапис заявлялось усне клопотання про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.240 КАС України, оскільки ані позивач, ані представник позивача неодноразово, повторно без поважних причин не з'являлись в судові засідання. Також звертає увагу суду на те, що судом взагалі не приймалася жодного процесуального документу (ухвали щодо розгляду поданих представником відповідача ГУ НП клопотань про залишення позовної заяви без розгляду). Лише в мотивувальній частині оскаржуваного рішення міститься інформація, що судом відмовлено у задоволенні даного клопотання ГУ НП, тобто клопотання відповідача по суті не розглянуто, що суперечить нормам КАС України. Постанова Ужгородського міськрайонного суду від 23.10.2023 по справі №308/6202/23, на яку суд посилається в оскаржуваному рішенні якщо і спростовує факт керування позивачем транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, проте жодним чином не спростовує факту перебування його у стані наркотичного сп'яніння. Крім того, про факт перебування позивача у стані наркотичного сп'яніння наголошувалось представником ГУ НП під час розгляду справи в суді. Також зверталась увага на пояснення, які містяться в матеріалах службового розслідування, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (працівники ВВБ), які повідомили, що на момент затримання ОСОБА_1 , повідомив їм, що близького години тому вживав наркотичні речовини, а тому було прийнято рішення, після проведення огляду, здійснити його медичне освідування. У ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією було отримано акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, виданий 28.02.2023 Комунальним некомерційним підприємством “Закарпатський обласний медичний Центр психічного здоров'я та медицини залежностей”, відповідно якого ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп'яніння. Згідно відповіді КНП №88 від 06.03.2023 з'ясовано, що ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп'яніння, внаслідок вживання психоактивних речовин - амфітамін та метамфітамін. При цьому, час для визначення наркотичних речовин (давність вживання, термін перебування в стані сп'яніння) складає від 2 до 4 днів. Під час розгляду справи ні позивачем, ні його представником не було надано жодних доказів, щодо спростування вказаного акту та висновку. Вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи безпідставно було застосовано накази МВС і МОЗ України, якими регулюється питання освідчення на стан наркотичного сп'яніння, оскільки предметом розгляду є порушення дисципліни працівником поліції внаслідок чого до нього було застосовано звільнення зі служби в поліції, а відповідно процедура освідчення на стан наркотичного сп'яніння, оскарження висновку акту лікаря має бути розглянута в іншому передбаченому законодавстві порядку. Також при розгляді справи зверталась увагу суду, що позивач проходить курс психосоціальної реабілітації у ГО “Західна Інституція терапії залежностей”, яка створена з метою профілактики наркоманії, алкоголізму та ігроманії, що підтверджується довідкою №42 від 21.03.2023, яку долучив сам позивач, коли ним подавалося клопотання про поновлення строків звернення до суду. Також під час проведеного працівниками ДБР та Закарпатського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ на місці події огляду автомобіля, у якому перебував ОСОБА_1 , в різних частинах салону та в багажному відсіку транспортного засобу було виявлено один згорток фольги з білою кристалічною речовиною, зовні схожою на наркотичний засіб “метамфітамін”, вагою близько 1 грам, два прозорі поліетиленові пакети з речовиною рослинного походження, подібного до наркотичного засобу “марихуана”, дві трубки для куріння, а також 106 набоїв до автоматичної вогнепальної зброї, з яких : 95 - набої калібру 5,45 мм та 11 набоїв калібру 7,62 мм. Дану подію зареєстровано до ІП ЄО Ужгородського РУП ІКС ІПНП за №2917 від 28.02.2023. 28.02.2023 Шостим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.208 КПК України. При цьому, ОСОБА_1 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення та був поміщений в ІТТ №1. А відповідно твердження суду, що в матеріалах справи відсутній протокол про затримання ОСОБА_1 в порядку 263 КУпАП не відповідає дійсності, оскільки вчинення дій ОСОБА_1 , підпадає під норми КПК України, а не КУпАП. Дисциплінарна комісія отримала відомості, що 01.03.2023 старшим слідчим ДБР ОСОБА_4 , за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, внесеного 09.08.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, установивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до статей 36, 40, 42, 276, 277, 278, 279 КПК України, повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 2 статті 307 КК України (незаконне придбання з метою збуту, зберіганні з метою збуту, перевезенні з метою збуту), а також у незаконному збуті психотропних речовин. Щодо тверджень суду, що до повноважень дисциплінарної комісії ГУНП не належить здійснювати правову кваліфікацію діяння особи у кримінальному провадженні, зазначає, що хоча оспорювані накази і винесені на підставі відомостей службового розслідування, що встановлені під час складення на позивача адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП та матеріалів кримінального провадження, однак ґрунтується на самостійних правових підставах та висновках. Стосовно висновків суду про наявність “широкого розголосу” не може слугувати підставою для застосування до позивача звільнення з поліції, судом невірно зазначено, що підставою звільнення позивача слугувало “широкий розголос”. Зокрема, зазначена поведінка ОСОБА_1 , яка була висвітлена в ЗМІ брався до уваги дисциплінарною комісією та керівником ГУ НП при прийнятті рішення, оскільки формує негативну думку у населення про поліцію Закарпаття та підриває відповідно авторитет органів поліції. Однак, це не була основна підстава, яка слугувала звільненню позивача з органів поліції. Крім того, встановлено, що надзвичайна подія за участю позивача, викликала негативний суспільний резонанс, її обставини оприлюднено в засобах масової інформації, де в негативному контексті відображено діяльність поліції “В Ужгороді затримали слідчого на збуті важких наркотиків”, що в свою чергу підриває авторитет органів НПУ.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представниці скаржника ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_6 , який заперечив проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 28.02.2023 начальником управління головної інспекції (далі - УГІ) ГУ НП на ім'я начальника ГУ НП подано рапорт “Про затримання слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП капітана поліції ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 28.02.2023 близько 12.45 працівниками ТУ ДБР спільно працівниками Закарпатського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ на вулиці Ерделі було затримано ОСОБА_1 , який перебував у салоні автомобіля марки “Skoda” моделі “Octavia A5”, державний номерний знак НОМЕР_1 , де були виявлені згортки з рослинною речовиною схожі на метамфетамін, набої до автоматичної зброї. Подія зареєстрована в ЄО Ужгородського РУП ГУ НП за №2917. ОСОБА_1 був у цивільному одязі з табельною зброєю. Попередньо встановлено, що ОСОБА_1 отримав кошти на свій картковий рахунок та реалізував наркотичні засоби громадянину, який співпрацював з працівниками правоохоронних органів. Відповідно до Висновку щодо результатів медичного огляду №433 ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп'яніння, після чого був затриманий працівниками ТУ ДБР в порядку ст.208 КПК України.
28.02.2023 о 13 год 05 хв до ЄДРДР внесено повідомлення №2917 зі служби 102 про вищевказані події.
Цього ж дня начальником ГУ НП було видано наказ №527 “Про призначення службового розслідування”.
07.03.2023 дисциплінарною комісією складено Висновок ”Про результати проведеного службового розслідування за фактами грубого порушення службової дисципліни слідчим слідчого відділення ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП ОСОБА_1 ”, де констатовано, що ОСОБА_1 своїми діями в умовах посиленого варіанту службової діяльності та воєнного стану, порушенні правил етичної поведінки поліцейського, порушенні п.2.9 “а” ПДР України, зберіганні заборонених предметів та речовин (наркотичні речовини), скоїв дисциплінарний проступок, що дискредитує звання поліцейського та поліції в цілому.
Дисциплінарною комісією зазначено, що 24.01.2023 за порушення службової дисципліни ОСОБА_1 було оголошено зауваження, що є обтяжуючою обставиною і рекомендує звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції.
07.03.2023 начальником ГУ НП було прийнято наказ №582 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП” в частині звільнення зі служби з поліції ОСОБА_1 за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилося у грубому порушенні вимог ч.1 п.1, 6, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ; п.1 ч.1 ст.18 Закону №580, абз.2 п.1 розділу І, абз.1, 7, 8, 12 п.1 розділу ІІ, п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі - Правила етичної поведінки); ст.19 Конституції України, що виразилося у грубому порушенні службової дисципліни в умовах посиленого варіанту службової діяльності та воєнного стану, порушенні правил етичної поведінки поліцейського, порушенні п.2.9 “а” ПДР України, зберіганні заборонених предметів та речовин (наркотичні речовини).
07.03.2023 начальником ГУ НП було прийнято наказ №42о/с “По особовому складу” щодо звільнення зі служби (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) відповідно до ч.1 ст.77 Закону №580) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчого відділення ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП.
07.03.2023 начальником Управління кадрового забезпечення ГУ НП М.Галаговцю на адресу вул.Ак. Грабаря, 7 у м. Ужгороді та адресу по АДРЕСА_1 був направлений лист №501/106/2-2023, в якому повідомлялося про те, що його звільнено зі служби з поліції наказом №420/с від 07.03.2023 та пропонувалося з'явитися для отримання трудової книжки. Дані листи були отримані позивачем 16.02.2023 та 13.04.2023.
07.04.2023 о 13 год 04 хв в м. Ужгороді по вул. І.Франка начальником ОРПП УРУП ГУ НП був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №026285, в якому зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , тимчасово непрацюючий, 28.02.2023 о 10-30 годині в м. Ужгорді по вул. Ерделі керував транспортним засобом марки "Skoda" моделі "Octavia A5", д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння (Акт медичного освідчення №433 від 28.02.2023, чим самим порушив п.2.9 “а” ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КпАП України. У письмових поясненнях, які містяться у даному протоколі, ОСОБА_1 зазначив, що порушення не вчиняв та не перебував в стані алкогольного сп'яніння.
23.10.2023 Ужгородським міськрайонним судом було розглянуто матеріали, які надійшли з Ужгородського РУП ГУ НП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП вищевказаним за фактом.
Вважаючи протиправними оспорювані накази, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції взяв до уваги той факт, що позивач не керував транспортним засобом, а тому не підлягав направленню як водій на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також суд взяв до уваги відсутність складеного відносно позивача протоколу про будь-яке інше порушення КУпАП. Основною підставою для звільнення позивача зі служби було перебування його в стані наркотичного сп'яніння, що є несумісним зі службою в поліції. Водночас, суд констатував, що відповідачем не надано належних допустимих доказів вищевказаного факту, оскільки основний доказ підтвердження цього - Висновок №433, складений лікарем-наркологом Закарпатського обласного медичного центру психічного здоров'я та медицини залежностей ОСОБА_7 медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, де зроблено висновок, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння, не відповідає Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння є нерозбірливими, не містять записів, що зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбиралися у дві ємності. Акт огляду та висновку не містить посилання на назву тесту, який використовувася. В акті зазначено, що позивач направлений на огляд прокурором, що не передбачено правилами даної Інструкції та КУпАП. Крім того, як на підставі аналізу вищевказаного законодавства, так і на підставі дослідження письмових доказів, якими відповідач обґрунтовує правомірність оспорюваних наказів, суд дійшов висновку, що матеріали службового розслідування не містять належних та допустимих доказів наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, оскільки всі докази, про які зазначено як у висновку службового розслідування, так і в оспорюваних наказах стосуються кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється позивач.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом №580.
Статтею 3 Закону №580 визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 18 Закону №580 встановлює основні обов'язки поліцейського.
Відповідно по п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону №580, поліцейський зобов'язаний : 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частиною першою статті 19 Закону №580 передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст.19 Закону №580, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно ч.1, 2 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статутґ), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту).
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень : 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Частинами другою, третьою, десятою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Системний аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що накладенню дисциплінарного стягнення передує службове розслідування, прийняття рішення про його проведення належить до дискреційних повноважень керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Частиною десятою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07.11.2018 було затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - Порядок №893).
Пунктом 1 розділу 2 Порядку №893 передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п.2 розділу 2 Порядку №893, службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 розділу 5 Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, встановлення причин і умов вчинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
На підставі п.1 Розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Згідно ч.15 ст.15 Дисциплінарного статуту, за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Відповідно до ч.1 ст.18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Згідно ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України “Про захист персональних даних”, “Про державну таємницю” та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Згідно ст.19 Дисциплінарного статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються : 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Дисциплінарного статуту, висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту).
Частиною сьомою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Судом встановлено, що підставою для винесення наказу № 42о/с “По особовому складу” в частині звільнення зі служби з поліції ОСОБА_1 стали результати службового розслідування за виявленими фактами грубого порушення службової дисципліни з боку ОСОБА_1 , яке виразилося у грубому порушенні вимог ч.1, п.п.1, 6, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, п.1 ч.1 ст.18 Закону №580, абз.2 п.1 розділу І, абз.1, 7, 8, 12 п.1 розділу ІІ, п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських та ст.19 Конституції України, що виразилося у грубому порушенні службової дисципліни в умовах посиленого варіанту службової діяльності та воєнного стану, порушенні правил етичної поведінки поліцейського, порушенні вимог п.2.9 “а” ПДР України, зберіганні заборонених предметів та речовин (наркотичні речовини).
Результати службового розслідування викладено у Висновку від 07.03.2023.
Відповідно до обставин справи 28.02.2023 начальником УГІ ГУ НП на ім'я начальника ГУ НП було подано рапорт “Про затримання слідчого СВ ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 28.02.2023 близько 12.45 працівниками ТУ ДБР спільно працівниками Закарпатського управління Департаменту внутрішньої безпеки НПУ на вулиці Ерделі було затримано ОСОБА_1 , який перебував у салоні автомобіля марки "Skoda" моделі "Octavia A5", д.н.з. НОМЕР_1 , де були виявлені згортки з рослинною речовиною схожі на метамфетамін, набої до автоматичної зброї. Подія зареєстрована в ЄО Ужгородського РУП ГУ НП за № 2917. Галаговець був у цивільному одязі з табельною зброєю. Попередньо встановлено, що ОСОБА_1 отримав кошти на свій картковий рахунок та реалізував наркотичні засоби громадянину, який співпрацював з працівниками правоохоронних органів. Відповідно до Висновку щодо результатів медичного огляду № 433 Галаговець перебував в стані наркотичного сп'яніння, після чого був затриманий працівниками ТУ ДБР в порядку ст.208 КПК України.
28.02.2023 о 13-05 до ЄДРДР внесено повідомлення № 2917 зі служби 102 про вищевказані події.
Цього ж дня начальником ГУ НП було видано наказ №527 “Про призначення службового розслідування”.
У матеріалах службового розслідування містяться фото автомобіля марки "Skoda" моделі "Octavia A5", д.н.з. НОМЕР_1 , набоїв, згортків фольги, зброї як "факту документування причетності ОСОБА_1 до кримінального правопорушення за ст. 307 КК України.
28.02.2023 та 06.03.2023 у письмових пояснення позивача міститься запис, що він відмовляється від дачі пояснень на підставі ст. 63 Конституції України.
Колегія суддів зазначає, що 01.03.2023 у письмових поясненнях лікар-психіатр ОСОБА_7 вказав, що 28.02.2023 о 15-30 годині ним було проведено огляд на стан наркотичного спяніння громадянина ОСОБА_1 , під час якого останній здав всі необхідні зразки, після чого було складено висновок, яким встановлено перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного спянніння. Біологічні зразки належним чином опечатані та зберігаються згідно чинного законодавства.
Крім того, співробітники, які працювали з позивачем, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 у письмових поясненнях надали ідентичні пояснення, що 28.02.2023 ОСОБА_1 особисто керував автомобілем марки "Skoda" моделі "Octavia A5", д.н.з. НОМЕР_1 та їхав сам до місця затримання. На момент затримання ОСОБА_1 повідомив їх, що близько години тому назад вживав наркотичні речовини.
У листі-відповіді на адресу голови дисциплінарної комісії №88 від 06.03.2023 інформується, що у біологічному середовищі (сеча) ОСОБА_1 виявлено психоактивні речовини - амфетамін та метамфетамін, а час для їх визначення у сечі становить 2-4 дні. Також вказано, що це лише приблизні показники.
Згідно акту медичного огляду, який складено 28.02.2023 о 15-30 годині на підставі направлення прокурора обласної прокуратури лікарем-наркологом Закарпатського обласного медичного центру психічного здоров'я та медицини залежностей ОСОБА_7 та з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції відносно ОСОБА_1 виявлено стан сп'яніння; час проведення лабораторних тестів - 16-00, метод лабораторного тестування - імунохроматографічний метод, дата і час відбору - 15-55.
Також, 28.02.2023 о 15-30 год лікарем-наркологом Закарпатського обласного медичного центру психічного здоров'я та медицини залежностей ОСОБА_7 складено Висновок медичного огляду №433 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, де зроблено висновок, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_1 відмовився від дачі жодних пояснень з цього приводу та не намагався спростувати вказані обставини під час проведення службового розслідування.
Відповідно до ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку колегії суддів, вказана вище сукупність доказів є достатньою для висновку про підтвердження факту вчинення позивачем грубого дисциплінарного проступку, а саме перебування в стані наркотичного сп'яніння, а зазначені позивачем обставини жодним чином не спростовують таких висновків суду.
Колегія суддів зазначає, що згідно п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція №1452/735), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції №1452/735, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Поряд з цим, п.6 розділу І Інструкції №1452/735 передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Пунктом 7 розділу І Інструкції №1452/735 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ст.266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Згідно п.1 ч.1 ст.18 Закону №580, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580, зобов'язує поліцейського : 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Як визначено статтею 64 Закону №580, особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту : “Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки”.
З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки поліцейського закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Поведінка поліцейського, згідно з Присягою, яку він складає при вступі в поліцію, має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у позаслужбовий час. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою та суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службовий та позаслужбовий час дотримуватись Конституції України, законів України та Статуту.
Відповідно до норм Статуту, службова дисципліна зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі, мужньо і вправно служити народові України, знати Закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові і функціональні обов'язки, тощо.
Колегія суддів звертає увагу, що під час складання Присяги на вірність Українському народові, ОСОБА_1 присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та Законів України, втілювати їх у життя та поважати і охороняти честь держави, а також з гідністю нести високе звання поліцейського.
Підпунктами 2 та 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський зобов'язаний : знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Слід зазначити, що під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції та власне і органи Національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою поліції у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне поліції.
До таких вчинків слід віднести, зокрема, скоєння проступку, несумісного з продовженням служби в поліції.
З точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем моральних та етичних приписів, може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Існує усталена судова практика Верховного Суду, де висловлюється позиція, що вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Реалізація дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана з порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду, а наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п.6 ч.1 ст.77 Закону №580 у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
Колегія суддів враховує, що у даній справі встановлено, що такі дії, як негідна поведінка в позаслужбовий час, керування поліцейським транспортним засобом з порушенням Правил дорожнього руху та невиконання вимог закону, негативно впливають на імідж та репутацію НПУ, а також підривають довіру населення до поліцейських належним чином протидіяти злочинності та категорично суперечать вимогам ст.1 Дисциплінарного статуту, якою визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Підпунктом 2 п.1 наказу НПУ №507 від 19.07.2022 “Про заходи щодо зміцнення службової дисциплінами та дотримання законності в діяльності поліції” передбачено застосування за результатами службових розслідувань за фактами керування поліцейськими транспортними засобами в стані (або з ознаками) сп'яніння - звільнення зі служби в поліції.
Також необхідно звернути увагу на Правила етичної поведінки поліцейських, якими передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Крім того, посадовими повноваженнями ОСОБА_1 чітко передбачено обов'язок не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять образ поліцейського.
В силу покладених на поліцейського службових обов'язків, він не повинен допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Колегія суддів дійшла висновку, що дії ОСОБА_1 , які стали предметом дослідження під час проведення службового розслідування, свідчать про порушення ним службової дисципліни, а відтак вчинення дисциплінарного проступку.
Колегія суддів також погоджується з доводами відповідача, що позивач маючи на постійному носінні табельну вогнепальну зброю перебуваючи у безперервному виконанні службових обов язків, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, міг призвести до тяжких наслідків.
Також в контексті оцінки діям позивача колегія суддів наголошує на тому, що встановлені дисциплінарною комісією під час дисциплінарного провадження факти і з'ясовані обставини мають значення виключно для прийняття дисциплінарним органом рішень у межах його компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. У дисциплінарному провадженні діє принцип автономності, відповідно до якого дисциплінарне провадження розглядається незалежно від розгляду в іншому провадженні.
Під час розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарний орган самостійно надає оцінку допустимості, належності та обґрунтованості наявним у матеріалах дисциплінарної справи доказам, встановлює в діях поліцейського ознаки дисциплінарного проступку й ухвалює рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі “X. v. Austria” про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі “C. v. the United Kingdom” про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі “Ringvold v. Norway”, заява № 34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Такі дії, як негідна поведінка в позаслужбовий час, перебування з ознаками наркотичного сп'яніння, що пов'язано з керування транспортним засобом, негативно впливають на імідж та репутацію Національної поліції, а також підривають довіру населення до поліцейських. Працівник поліції, керуючись присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись принципів честі і гідності, бере на себе моральні зобов'язання, а саме бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин відданим інтересам служби.
Своїми діями ОСОБА_1 свідомо проігнорував вимоги законодавства щодо необхідності неухильного дотримання службової та транспортної дисципліни, а також допустив свідоме ігнорування вимог ст.12, п.1 ч.1 ст.18 Закону №580, ст.1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, оскільки будучи працівником поліції, зобов'язаний був дотримуватися законодавства, неухильно виконувати накази начальників та бути прикладом у дотриманні законності та службової дисципліни.
Колегія суддів враховує, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним та дією порушника, висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватись при прийнятті вмотивованого рішення. Отже, в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення керівництвом обрано обґрунтовано, з урахуванням обставин у справі, та не потребує доведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів дійшла висновку, що оспорювані накази прийняті на підставі та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, а відтак відсутні підстави для їх скасування.
В частині позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія зазначає, що вони також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування оспорюваних наказів.
На думку колегії суддів, інкриміновані позивачу дисциплінарні проступки були доведені дисциплінарною комісією. При цьому, комісією враховано характер та тяжкість вчиненого порушення, службову характеристику позивача, наявність/відсутність обставин, які обтяжують і пом'якшують відповідальність, та сформовано об'єктивний висновок про необхідність застосування до позивача дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.
Таким чином, висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватись при прийнятті вмотивованого рішення.
Більше того, встановлені в ході службового розслідування обставини дійсно свідчать про вчинення позивачем дій, які знижують авторитет поліції, викликають недовіру до поліцейських. Тобто, така поведінка поліцейського є недопустимою, суперечить інтересам служби, позаяк позивач присягнув з гідністю нести високе звання поліцейського. Позивача звільнено зі служби в поліції за порушення вимог спеціального законодавства щодо служби в Національній поліції, що призвело до скоєння вчинків, які компрометують поліцейського та дискредитують поліцію в цілому.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України” (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Судом апеляційної інстанції надано відповіді на усі доречні та важливі для вирішення даного публічно-правового спору питання з боку обох сторін, які викладені у формі описаних вище висновків.
Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року по справі №260/2843/23 скасувати та прийняти постанову, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 23.05.2024