14 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17810/23 пров. № А/857/24938/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
з участю секретаря судового засідання : Демидюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Брильовським Р.М., час проголошення рішення 10 год 33 хв у м. Львові, дата складання повного тексту судового рішення 17 листопада 2023 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати наказ №2437 від 11.07.2023 “Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Червоноградського РВП ГУ НП” в частині застосування до інспектора ВРПП Червоноградського РВП ГУ НП капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції”, наказ ГУ НП №292 о/с від 17.07.2023 “Про особовий склад”, поновити його на посаді інспектора ВРПП Червоноградського РВП ГУ НП та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.07.2023 по момент ухвалення рішення судом.
Позов мотивований тим, що у нього відсутня систематичність вчинення аналогічних дисциплінарних проступків, які ставилися йому у провину. В порушення вимог ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут НПУ, Статут) відповідач не застосував до нього дисциплінарне стягнення в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого, а одразу застосував найбільш суворе стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Намагання застосувати відповідачем до нього найбільш суворого стягнення підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили. Ставлячи у провину прогул 01.07.2023, відповідач не взяв до уваги ту обставину, що у період з 26.06.2023 по 30.06.2023 та з 01.07.2023 по 11.07.2023 він перебував на лікарняному. 29 та 30.06.2023 у зв'язку з перебуванням на лікарняному, не зміг прибути у службовий кабінет №124. Стосовно інкримінованого йому правопорушення через непред'явлення документів на вимогу працівника поліції під час зупинки транспортного засобу 24.06.2023 та залишення місця зупинки, зазначає, що приведені у висновку обставини не відповідають фактичним. Крім того, рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 16.08.2023 по справі №451/1021/23 постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно нього було скасовано та провадження по справі за ч.1 ст.126 КУпАП закрито. Також наголошує на тому, що звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ НП подало апеляційну скаргу, в якій через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що дисциплінарною комісією аналізувалися зібрані докази порушення позивачем службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов'язків поліцейського та недотримання ним професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського. Апелянт звертає увагу, що дисциплінарне стягнення до позивача застосоване за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення адміністративного правопорушення.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представниці скаржника ОСОБА_2 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 , який заперечив проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що наказом ГУ НП №292 о/с від 17.07.2023 “Про особовий склад” капітана поліції ОСОБА_1 (0063447), інспектора відділу реагування патрульної поліції Червоноградського РВП ГУ НП звільнено зі служби в поліції відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580) (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НПУ).
Підстава видання наказу ГУ НП №292 о/с від 17.07.2023 “Про особовий склад” є наказ ГУ НП №2437 від 11.07.2023.
За змістом висновку службового розслідування, встановлені порушення ОСОБА_1 полягали в наступному : неналежне виконання службових обов'язків зі сторони інспектора ВРПП Червоноградського РВП ГУ НП капітана поліції ОСОБА_1 , який як працівник поліції відповідно до ч.1 ст.61 Закону №580, п.п.“з” п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про запобігання корупції” являється суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону. Будучи зобов'язаним як працівник поліції відповідно до основних обов'язків поліцейського, передбачених п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону №580, п.1, 4, 6, 8, 13, ч.3 ст.1 Розділу І Дисциплінарного статуту НПУ, абз.2 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі - Правила етичної поведінки), ст.38 Закону України “Про запобігання корупції”, п.п.1.1, 1.8 ч.1 наказу ГУ НП №1470 від 27.04.2023 “Про покращення службової та забезпечення належного інформування”, зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування вимог нормативно-правових актів і доручень МВС України, НПУ та ГУ НП, щодо неухильного дотримання службової дисципліни, 24.06.2023 після зупинки транспортного засобу марки “Opel Vectra”, державний номерний знак НОМЕР_1 на вимогу працівника поліції не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування та з метою уникнути відповідальності втік з місця події на вказаному автомобілі. В подальшому відносно нього винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП. Крім цього, капітан поліції ОСОБА_1 , не прибув за навчальним сигналом “НАВЧАЛЬНА ТРИВОГА” до визначеного місця збору в неробочий час з моменту оголошення відповідного навчального сигналу у термін до 2 годин, при цьому причин свого неприбуття не повідомив. Водночас, капітан поліції ОСОБА_1 в порушення вимог п.1 Внутрішнього розпорядку дня поліцейських та працівників поліції (крім державних службовців) апарату ГУ НП, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів ГУ НП, затвердженого наказом ГУ НП №3343 від 25.11.2022, 01 липня на робоче місце без поважних причин у приміщення Червоноградського РВП ГУ НП не прибув, про причини своєї відсутності безпосереднього керівника не повідомив, чим допустив прогул та порушив п.4 ст.40 КЗпП України. Крім того, капітан поліції ОСОБА_1 в порушення вимог п.п.2 п.1, п.8 розділу ІХ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України №357 від 27.04.2020 (далі - Інструкція №357), не забезпечив внесення достовірних відомостей підпорядкованим особовим складом у категорію “Рапорт”. При цьому, капітан поліції ОСОБА_1 неодноразово під час проведення службового розслідування був повідомлений про необхідність прибуття для надання пояснень, однак на запрошення не прибув, про причини неприбуття чи узгодження іншої дати прибуття не повідомляв, чим не сприяв дисциплінарній комісії у проведенні службового розслідування.
Вважаючи протиправними оспорювані накази відповідача, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження ті обставини, що 24.06.2023 після зупинки транспортного засобу марки “Opel Vectra”, державний номерний знак НОМЕР_1 на вимогу працівника поліції позивач не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування та з метою уникнути відповідальності залишив місце події на вказаному автомобілі. Суд взяв до уваги доводи позивача, що неодноразові його прохання представитись та повідомити причину зупинки транспортного засобу, працівник поліції інспектор СРПП ВП №1 Червоноградського РВП ГУ НП лейтенант поліції ОСОБА_4 проігнорував і вказана обставина не була спростована відповідачем, що було встановлено дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з портативного відео реєстратора поліцейського. Крім того, відповідач не надав належних та допустимих доказів зупинки транспортного засобу з дотриманням законодавчо встановлених правил. Стосовно прогулу позивача 01.07.2023, який ставився йому у провину, суд першої інстанції вказав, що у цей період позивач був у стані тимчасової непрацездатності, про що був обізнаний відповідач. У вказаному випадку, судом встановлено, що відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджується допущення позивачем порушення службової чи трудової дисципліни, зокрема, не доведено відсутність позивача на службі без поважних причин 01.07.2023, при цьому відповідачем було застосовано крайній вид дисциплінарного впливу - звільнення зі служби та без урахування того чи наявна вина позивача у вчиненні проступку. Також, відповідачем жодним чином не було обґрунтовано підстав застосування до позивача саме крайнього виду дисциплінарно стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та не вмотивовано неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. На думку суду застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Суд встановив, що у позивача відсутня систематичність вчинення аналогічних дисциплінарних проступків. Водночас, відповідач в порушення вимог ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту НПУ не застосував до позивача дисциплінарне стягнення в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого, а одразу застосував найбільш суворе стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідачем у ході судового розгляду даної справи не було доведено вчинення ОСОБА_1 проступків, за які його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з ГУ НП 17.07.2023, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, з 18.07.2023.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Так, правові засади організації та діяльності НПУ, статус поліцейських та порядок проходження служби в НПУ визначені Законом №580.
Частиною першою статті 19 Закону №580 передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону №580, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом НПУ.
У даному випадку, Статут визначає сутність службової дисципліни в НПУ, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно дефініції, наведеній у ч.1 ст.1 Статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ, службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно ч.1 ст.11 Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність у відповідності із цим Статутом.
За змістом статті 12 Дисциплінарного статуту НПУ, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, яка полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, які підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту НПУ, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту НПУ визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень : 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ч.3, 4 ст.14 Дисциплінарного статуту НПУ, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що мають ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, які вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначені Порядком проведення службових розслідувань у НПУ, затвердженого наказом МВС України №893 від 07.11.2018 (далі - Порядок №893).
Пунктом 1, 2 розділу V Порядку №893 визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування (п. 13 Розділу V Порядку).
Згідно п.2 Розділу VI Порядку №893, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Таким чином, підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Водночас, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо.
Предметом спору у даній справі є перевірка правомірності звільнення позивача зі служби в поліції на підставі висновку проведеного службового розслідування.
Щодо інкримінованого позивачу правопорушення в частині не пред'явлення ним 24.06.2023 після зупинки транспортного засобу марки “Opel Vectra”, державний номерний знак НОМЕР_1 на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії на право керування та з метою уникнення відповідальності втечі з місця події на вказаному автомобілі, колегія суддів зазначає наступне.
Наказом ГУ НП у Львівській області №2437 від 11.7.2023 за фактом порушень службової дисципліни окремими працівниками Червоноградського РВП ГУ НП було призначено службове розслідування, підставою для проведення якого слугував рапорт начальника Червоноградського РВП ГУНП полковника поліції ОСОБА_5 (вх.№ РП-291 від 26.06.2023) з приводу порушення службової дисципліни зі сторони інспектора ВРПП Червоноградського РВП ГУ НП капітана поліції ОСОБА_1 та старшого слідчого СВ Червоноградського РВП ГУНП капітана поліції ОСОБА_6 .
Серед іншого, зміст викладеної у вищевказаному наказі підстави для проведення службового розслідування зводиться до порушень позивачем ПДР України, відповідальність за яке передбачена КУпАП та складання відносно нього відповідних матеріалів у порядку цього Кодексу, а саме те, що 24.06.2023 після зупинки вищевказаного транспортного засобу, ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії на право керування та з метою уникнути відповідальності втік з місця події на вказаному автомобілі за що у подальшому відносно нього винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП.
Згідно п.1, 3 ч.1 ст.18 Закону №580, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Частиною третьою статті 18 Закону №580 передбачено, що звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
Статтею 35 Закону №580 законодавець визначив перелік підстав зупинення працівниками поліції автомобілів.
Відповідно до ч.3 ст.35 Закону №580, поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Позивач вказує, що інспектор СРПП ВП №1 Червоноградського РВП ГУ НП лейтенант поліції ОСОБА_4 , підійшовши до автомобіля марки “Opel Vectra”, не представився та не повідомив причини зупинки, а почав вимагати представити документи. При цьому, звертає увагу на те, що він не відмовлявся надати документи, однак, попросив працівника поліції представитись та пояснити причину зупинки, на що працівник поліції, не представившись та не зазначивши причини зупинки, пішов до службового автомобіля.
Колегія суддів враховує доводи позивача, що неодноразові його прохання представитись та повідомити причину зупинки транспортного засобу, працівник поліції проігнорував, що підтверджується відеозаписом з портативного відео реєстратора поліцейського та не спростована відповідачем.
Більше того, як слушно зазначив суд першої інстанції, відповідач не надав належних та допустимих доказів зупинки вищевказаного транспортного засобу з дотриманням законодавчо встановлених правил.
Щодо відсутністі позивача на службі без поважних причин, колегія суддів зазначає наступне.
Висновком проведеного службового розслідування, серед іншого, встановлено факт порушення капітаном поліції ОСОБА_1 п.1 Внутрішнього розпорядку дня поліцейських та працівників поліції (крім державних службовців) апарату ГУ НП, територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів ГУ НП, затвердженого наказом ГУ НП №3343 від 25.11.2022, 01 липня на робоче місце без поважних причин у приміщення Червоноградського РВП ГУ НП не прибув, про причини своєї відсутності безпосереднього керівника не повідомив, чим допустив прогул та порушив п.4 ст. 40 КЗпП України.
Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 по справі №480/1338/19 зазначив, що вирішуючи питання правомірності застосування до працівника поліції дисциплінарного стягнення на підставі висновку службового розслідування, адміністративний суд має з'ясувати, чи відповідають висновки службового розслідування меті та підставам його призначення, і чи дійсно в ході проведення службового розслідування підтвердилися відомості, які стали підставою для його призначення.
Слід зазначити, що основні обов'язки поліцейського передбачені статтею 18 Закону №580, а також статтею 1 Дисциплінарного статуту НПУ.
Вчинення поліцейським порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, слугує підставою для накладення дисциплінарного стягнення, якому передує службове розслідування.
Як видно з матеріалів справи, позивач з 26.06.2023 по 30.06.2023 та з 01.07.2023 по 11.07.2023 перебував на лікарняному.
Вказане підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України №1024 від 26.06.2023 та №22 від 01.07.2023 та не заперечувалося представницею відповідача у ході апеляційного перегляду.
Крім того, позивачем надано інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров'я, а саме медичний висновок №АЕМТ-РХ7Е-6289-9М32 та медичний висновок №6588-ВМ45-74Е8-6НЕМ.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що надані позивачем довідки відповідають формі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України №201 від 23.03.2016.
Механізм формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я суб'єктами господарювання визначає Порядок формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України №1066 від 01.06.2021, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за №728/36350 (далі - Порядок №1066).
Згідно п.2 розділу І Порядку №1066, цей Порядок є обов'язковим для закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та здійснюють експертизу з тимчасової втрати працездатності (далі - суб'єкти господарювання). Формування медичних висновків в Реєстрі здійснюють лікуючі лікарі суб'єктів господарювання. Право формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність відповідної категорії в Реєстрі мають лікуючі лікаря, які перебувають на лікарських посадах згідно з переліком, наведеним у додатку 1, та які мають лікарські спеціальності згідно з переліком, наведеним у додатку 2.
Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу І Порядку №1066, тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи. Тимчасова непрацездатність обраховується в календарних днях.
Пунктом 4 розділу III Порядку №1066 передбачено, що медичний висновок категорії “Захворювання або травма загального характеру” формується особисто лікуючим лікарем в амбулаторних та стаціонарних умовах надання медичних послуг на період до наступного огляду або прогнозованого періоду завершення випадку тимчасової непрацездатності на період, який не може перевищувати 30 календарних днів.
Згідно п.12 Порядку №1066, у випадку, коли громадянину, для якого сформовано медичний висновок про тимчасову непрацездатність в установленому законодавством порядку, необхідно пред'явити інформацію про наявність такого медичного висновку, така інформація може надаватися (перевірятися) за місцем вимоги з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг “Портал Дія”.
Таким чином, враховуючи порядок формування медичних висновків в Реєстрі та доступу до інформаційної системи Єдиного державного веб-порталу електронних послуг “Портал Дія” відповідач був обізнаний про перебування позивача з 01.07.2023 на лікарняному.
Колегія суддів також враховує пояснення позивача, що він повідомляв працівника відділу кадрів 01.07.2023 про його перебування на лікарняному.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що будь-яких інших доказів в підтвердження обставин відсутності ОСОБА_1 на службі у період з 01.07.2023 по 07.07.2023, без поважних причин, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.07.2021 по справі №580/1954/20 акцентував увагу, що саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб вважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вказує, що сам по собі Висновок службового розслідування та зазначені в ньому обставини не може бути самостійним доказом в частині тривалої відсутності на робочому місці без поважної причини, без підтвердження відповідними документами, як то акту про відсутність працівника на робочому місці.
При цьому, колегія суддів наголошує, що відповідно до ч.1, 2 ст.14 Дисциплінарного статуту НПУ, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Колегія суддів звертає увагу, що в положеннях п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України визначено поняття “прогул”, що означає відсутність працівника на роботі без поважних причин більше 3-х годин (безперервно або в цілому).
Для звільнення працівника з вказаної підстави власник або уповноважений ним орган повинен мати належні і достатні докази, що підтверджують відсутність цього працівника на своєму робочому місці більше 3-х годин протягом робочого дня.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджується допущення позивачем порушення службової чи трудової дисципліни, зокрема, не доведено відсутність позивача на службі без поважних причин 01.07.2023.
Додатково, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту НПУ, керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни.
З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний, зокрема, контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.
Визначаючи підстави для застосування до позивача такого крайнього і суворого дисциплінарного заходу, як звільнення зі служби, необхідно виходити з того, що поняття “дискредитація” перебуває у тісному зв'язку з поняттям “дотримання морально-етичних норм” та передбачає свідомі активні дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Крім того, вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості повинні бути чітко визначені та доведені в межах проведеного службового розслідування.
Проте, висновки службового розслідування не містять належно задокументованих та підтверджених випадків вчинення позивачем дій, які дискредитують звання поліцейського й негативно впливають на рівень авторитету та довіри до органів НПУ з боку суспільства.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст.12 Статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади: звільнення зі служби в поліції.
Тобто, “звільнення зі служби в поліції” є найсуворішим видом дисциплінарних стягнень.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту НПУ, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісії повинна врахувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.
Поряд з цим, на думку колегії суддів, відповідачем в даному випадку, при застосуванні до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення, фактично не було враховано ні характер його проступку, ні обставини, за яких він був вчинений, ні його особу, ні ступінь його вини, ні його попередню поведінку та ставлення до служби, а також жодним чином не мотивовано неможливості застосування до позивача іншого, передбаченого ст.13 Статуту виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення зі служби в поліції.
Зазначені обставини, мали бути обов'язково враховані відповідачем при вирішенні питання про застосування до позивача такого суворого виду стягнення, як звільнення зі служби в поліції.
Стосовно доводів відповідача про те, що капітан поліції ОСОБА_1 в порушення вимог п.п.2 п.1, п.8 розділу ІХ Інструкції №357, не забезпечив внесення достовірних відомостей підпорядкованим особовим складом у категорію “Рапорт”, колегія суддів не бере такі до уваги, оскільки відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що зазначені відомості були визначені як недостовірні саме по вині позивача, що в контексті положень ст.12 Дисциплінарного статуту НПУ не може вважатися дисциплінарним проступком, оскільки відсутня така складова як винна дія чи бездіяльність.
Відтак, колегія суддів вважає, що вищенаведена обставина також необгрунтовано була поставлена у провину позивачу, як підстава для його звільнення.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Крім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України” (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року по справі №380/17810/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді В. В. Гуляк
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 23.05.2024