Справа № 120/13034/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
23 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в березні 2024 року позивачем, ОСОБА_1 , було подано до суду заяву в порядку ст. 383 КАС України, в якій остання просила суд визнати протиправними дій Турбівської селищної ради вчинені на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.01.2024, які виразилися в надані неповної та недостовірної інформації в листі-відповіді від 26.02.2024 за №08-10/325.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 14.03.2024 в задоволенні заяви відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що аналізуючи зміст поданої позивачем заяви та матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що вимоги заявника фактично становлять новий предмет спору, адже ухвалюючи рішення від 19.01.2024 суд виходив лише із того, що на запит позивача відповідачем було надано відповідь не по суті поставленого запитання. В той же час, звертаючись до суду із даною заявою позивач уже фактично оскаржує іншу відповідь відповідача, яка надана по суті її запиту, однак позивач із такою відповіддю не погоджується. За викладених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутні протиправні дії відповідача щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/13034/23 чи/або неврахування відповідачем відображених у рішенні висновків.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та прийняти нову постанову про задоволення заяви
Аргументами апеляційної скарги позивачка зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду позивачем був отриманий лист-відповідь від 26.02.2024 за №08-10/325, згідно якого відповідач протиправно відмовив (на виконання рішення суду) надати повну та достовірну публічну інформацію.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 19.01.2024, окрім іншого, зобов'язано Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації №8 від 18.07.2023 з наданням повної та достовірної інформації у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до частин 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішення, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі вчинення суб'єктом владних повноважень під час виконання судового рішення - протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, які, у свою чергу, порушують законні права та інтереси позивача.
Слід також зазначити, що приписи ч. 1, 2 ст. 249 КАС України визначають, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме, які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, чи такі пов'язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв'язку з виникненням нових правовідносин. Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням суду від 19.01.2024 адміністративний позов позивача задоволено, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області щодо ненадання ОСОБА_1 запитуваної інформації, вказаної у запиті на отримання публічної інформації №8 від 18.07.2023;
- зобов'язано Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації №8 від 18.07.2023 з наданням повної та достовірної інформації у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
При цьому, за обставинами даної справи, позивач 18.07.2023 звернулась до відповідача із запитом №8 на отримання публічної інформації, в якому просила надати перелік всіх працівників Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові, займаної посади, дати прийому/призначення на посаду та дату звільнення (у разі звільнення) за період часу з 23.11.2020 по 30.06.2023, які були відповідальні за інвентаризацію землі комунальної власності, яка була приєднана від Козинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.
У відповідь на даний запит відповідач, посилаючись на Указ Президента України від 15.10.2020 №449, постанову КМ України №1113 від 16.11.2020, статтю 35 Закону України «Про землеустрій» повідомив, що у Турбівській селищній раді є Відділ земельних відносин та екологічних питань Турбівської селищної ради та роз'яснив його сферу діяльності, а також повноваження даного відділу.
Тобто, задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд виходив із того, що на запит позивача відповідачем було надано відповідь не по суті поставленого нею запитання.
Поряд із цим, у листі від 26.02.2024 за №08-10/325, із яким не погоджується позивач, відповідач, окрім іншого, повідомив, що працівники Турбівської селищної ради, як посадові особи органів місцевого самоврядування, не наділені повноваженнями проведення інвентаризації земель комунальної власності. Натомість, такі повноваження здійснюють суб'єкти визначенні в ст. 35 Закону України «Про землеустрій».
Отже, з наведеного слідує, що надана відповідачем відповідь стосується поставленого позивачем питання щодо працівників, які були відповідальні за інвентаризацію землі комунальної власності.
Водночас, заявник не надав до суду доказів протиправності рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень. Зазначеними доказами можуть виступати рішення, оформлені листом, протоколом, з яких вбачається, що відповідач проігнорував висновки суду та (або) відмовився від виконання рішення суду повністю або частково.
При цьому, у спірному випадку судом не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав заявника.
Аналізуючи зміст поданої позивачем заяви та матеріали даної справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вимоги заявника фактично становлять новий предмет спору, адже ухвалюючи рішення від 19.01.2024 суд виходив лише із того, що на запит позивача відповідачем було надано відповідь не по суті поставленого запитання.
В той же час встановлено, що звертаючись до суду із даною заявою позивач уже фактично оскаржує іншу відповідь відповідача, яка надана по суті її запиту, однак позивач із такою відповіддю не погоджується.
Тобто, у спірних відносинах відсутні протиправні дії відповідача щодо невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/13034/23 чи/або неврахування відповідачем відображених у рішенні висновків, тому суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення заяву позивача.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.