23 травня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/17913/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 26.07.2022 по 09.07.2023, з урахуванням фактично виплачених сум;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 26.07.2022 по 09.07.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він під час проходження військової служби 26.07.2022 отримав поранення під час виконання обов'язків військової служби із захисту Батьківщини та у період з 26.07.2022 по 09.07.2023 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. За твердженням позивача, військова частина НОМЕР_1 не здійснила нарахування та виплату йому додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за спірний період.
2. Позиція відповідача.
Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог /а.с. 49-52/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що позивачу фактично нарахована та виплачена додаткова винагорода за спірний період, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 .
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 витребувано від військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії наказів про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за період з 26.07.2022 по 09.07.2023, разом з доказами перерахування коштів позивачу; письмові пояснення щодо підстав невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за період з 14.03.2023 по 31.05.2023 та за 4-5 липня 2023 року разом з підтверджуючими документами.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 суд повторно витребував від військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії наказів про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за період з 26.07.2022 по 09.07.2023, разом з доказами перерахування коштів позивачу; письмові пояснення щодо підстав невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за період з 14.03.2023 по 31.05.2023 та за 4-5 липня 2023 року разом з підтверджуючими документами. .
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Обставини справи
ОСОБА_1 24.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 призваний на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", що підтверджено копією військового квитка /а.с. 13-17/.
У спірний період позивач проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що відповідач не спростував.
Довідкою від 04.11.2022 №5567 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) /додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України/ підтверджено, що старший солдат ОСОБА_1 26.07.2022 одержав вогнепальні кульові поранення н/3 лівого стегна та н/3 лівої гомілки з вогнепальним переломом н/3 лівої стегнової кістки та н/3 обох кісток лівої гомілки за обставин безпосереднього виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Семигір'я Донецької області в результаті штурмових дій зі сторони противника /а.с. 22, зі звороту/.
У період з 26 липня 2022 року по 09 липня 2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено копіями виписок із медичної карти стаціонарного хворого / історії хвороби /а.с. 22-36/.
Посилаючись на те, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 26.07.2022 по 09.07.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, (...) виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) /абзац четвертий пункту 1 постанови №168/.
Абзацом п'ятим пункту 1 постанови №168 визначено відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
У абзаці шістнадцятому пункту 2 розділу І Порядку №260 (у редакції згідно з наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44) визначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Крім того, наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44 Порядок №260 доповнено розділом XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану, пунктами 10, 11 якого передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: (...) у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується наявності чи відсутності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови №168 за період з 26.07.2022 по 09.07.2023.
Суд враховує, що старший солдат ОСОБА_1 26.07.2022 одержав поранення за обставин безпосереднього виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Семигір'я Донецької області в результаті штурмових дій зі сторони противника, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 №5567 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) /а.с. 22, зі звороту/.
Згадана довідка складена за формою, передбаченою додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Відповідач у ході розгляду справи не спростував, що старший солдат ОСОБА_1 у період з 26.07.2022 по 09.07.2023 був зарахований до особового складу та перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .
Після отримання поранення позивач проходив безперервне лікування з 26.07.2022 по 09.07.2023, що підтверджено виписками з історії хвороби та медичної картки стаціонарного хворого, свідоцтвом про хворобу від 29.08.2023 №889 /а.с. 22-36/.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, за спірний період.
Водночас суд враховує, що відповідач разом з відзивом на позов надав довідку про доходи ОСОБА_1 від 18.12.2023 №7029, зі змісту якої суд встановив, що позивачу у липні 2022 року - лютому 2023 року, червні 2023 року щомісячно нарахована додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн, у березні 2023 року - 41935,48 грн, у липні 2023 року - 22580,65 грн; у квітні та травні 2023 року - 0,00 грн /а.с. 55/.
Факт отримання позивачем цих коштів підтверджений відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 19.02.2024 №1631-2024-0000356 /а.с. 68/.
Отож підстав для задоволення позову в цій частині немає.
Разом з цим, зі змісту листа військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2023 №7061 /а.с. 54/ суд встановив, що позивачу не нарахована додаткова винагорода за період з 14.03.2023 по 31.05.2023 та за 4, 5 липня 2023 року.
Оскільки відзив відповідача на позов не містив обґрунтувань, з яких підстав позивачу не нарахована додаткова винагорода за вказані періоди, суд ухвалами від 07.02.2024 та 12.03.2024 витребував від військової частини НОМЕР_1 письмові пояснення щодо підстав невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за період з 14.03.2023 по 31.05.2023 та за 4, 5 липня 2023 року разом з підтверджуючими документами.
Однак відповідач вимоги ухвал суду не виконав, витребувані докази не надав, причин їх ненадання суду не повідомив.
У силу частини дев'ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Залученими до матеріалів справи копіями медичних документів підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 14.03.2023 по 13.04.2023, з 14.04.2023 по 15.05.2023, з 16.05.2023 по 15.06.2023, з 16.06.2023 по 03.07.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства "Кобеляцька міська лікарня" Кобеляцької міської ради /а.с. 24-26/.
На цій підставі суд визнає доведеним факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 14.03.2023 по 31.05.2023 у зв'язку з пораненням, отриманим під час безпосереднього виконання службових обов'язків по захисту Батьківщини та, як наслідок, наявність підстав для нарахування й виплати позивачу додаткової винагороди за цей період.
Водночас позивач не надав суду належних доказів перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням 4 та 5 липня 2023 року, внаслідок чого підстав для нарахування додаткової винагороди за цей період немає.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд враховує, що доводи відповідача про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за спірний період у ході розгляду справи знайшли своє підтвердження частково, внаслідок чого суд відмовляє у задоволенні позову в частині щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 26.07.2022 до 13.03.2023, з 01.06.2023 до 03.07.2023 та з 06.07.2023 по 09.07.2023.
Поряд з цим, у ході розгляду справи суду не надано доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 14.03.2023 до 31.05.2023, внаслідок чого, з урахуванням висновку суду про наявність підстав для здійснення нарахування та виплати спірної винагороди за цей період, позов у відповідній частинні належить задовольнити.
У задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за 4, 5 липня 2023 року суд відмовляє з огляду на недоведення позивачем перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням у цей період.
У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зауважив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
За вищевикладених обставин суд, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 14.03.2023 по 31.05.2023, зобов'язавши військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 14.03.2023 по 31.05.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки цей спір стосувався виплати грошового забезпечення військовослужбовцю.
Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.
Тож підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 14.03.2023 по 31.05.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 14.03.2023 по 31.05.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА