24 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/4869/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Сацик Роман Васильович подав до Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити повторний розгляд заяви про призначення пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 15 серпня 1979 року по 15 серпня 1980 року та період роботи з 24 серпня 1987 року по 24 вересня 1988 року /а.с. 1-4/.
Позов обґрунтований тим, що 21 лютого 2024 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою за призначенням пенсії за віком та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №263040013376 від 28 лютого 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважаючи, що наявний страховий стаж навчання та роботи підтверджується наданими нею документами.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 36-38/ зазначив, що до страхового стажу позивача неможливо зарахувати період навчання згідно атестату №1115 від 10 липня 1980 року, оскільки не повністю зазначено ім'я та по батькові позивача, та період роботи з 24 серпня 1987 року по 24 вересня 1988 року згідно довідки від 24 вересня 1988 року №37/177, оскільки виправлено дату прийняття на роботу та відсутня підстава видачі довідки (накази на прийняття на роботу та звільнення). З урахуванням викладеного, страховий стаж позивача становить 28 років 09 місяців 20 днів, а тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №263040013376 від 28 лютого 2024 року.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 6-9/, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Шевченківський район) із заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 21 лютого 2024 року /а.с. 43-45/, в якій просила призначити їй пенсію за віком.
До вказаної заяви згідно розписки-повідомлення /а.с. 45/, зокрема, додала: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт або ID-картка або посвідка; трудову книжку або документи про стаж.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 263040013376 від 28 лютого 2024 року /а.с. 46-47/ ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що: пенсійне забезпечення громадян реалізується відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі Закон 1058). Статтею 26 Закону 1058 визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 26 Закону 1058 наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою- третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Відповідно до статті 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року “Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” основним документом, що підтверджує стаж роботи до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. Згідно пункту 3 вищезазначеної постанови за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно пункту 8 Постанови 637 до стажу враховується період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21 лютого 2024 року звернулася до управління із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: паспорт, код. трудову книжку, диплом, уточнюючу довідку. До загального страхового стажу не враховано: період навчання згідно атестата № 1115 від 10 липня 1980 року, оскільки не повністю зазначено ім'я та по батькові; період роботи з 24 серпня 1987 року - 24 вересня 1988 року згідно довідки від 24 серпня 1988 року № 37/177, оскільки виправлено дату прийняття на роботу та відсутня підстава видачі довідки (накази про прийняття та звільнення). Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж у гр. ОСОБА_1 складає 28 років 09 місяців 20 днів. Управлінням прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті та які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року /надалі - Закон №1058-IV/.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Аналіз наведених положень статті 26 Закону №1058-IV свідчить про те, що необхідною умовою для призначення пенсії за віком є наявність у особи відповідного страхового стажу на дату досягнення відповідного віку.
Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 №22-1, /надалі - Порядок №22-1 (у відповідній редакції)/, зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви /пункт 1.8 Порядку № 22-1/.
За змістом пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу) ;
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам... у разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5) ;
4) відомості про місце проживання особи;
5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах ;
6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком ;
7) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку ;
8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону ;
9) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. До заяви про призначення пенсії за віком додаються документи відповідно до встановленого Переліку.
З тексту оскаржуваного рішення слідує, що дата народження заявниці - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дата звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 21 лютого 2024 року. Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років. Необхідний страховий стаж з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Страховий стаж заявниці становить 28 років 09 місяців 20 днів. Заявниці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
При цьому, як слідує з тексту самого рішення, до загального страхового стажу не враховано: період навчання згідно атестата № 1115 від 10 липня 1980 року, оскільки не повністю зазначено ім'я та по батькові, а також період роботи з 24 серпня 1987 року - 24 вересня 1988 року згідно довідки від 24 серпня 1988 року № 37/177, оскільки виправлено дату прийняття на роботу та відсутня підстава видачі довідки (накази про прийняття та звільнення).
Надаючи оцінку підставам незарахування до страхового стажу позивача періоду її навчання згідно атестата № 1115 від 10 липня 1980 року та періоду роботи з 24 серпня 1987 року по 24 вересня 1988 року згідно довідки від 24 серпня 1988 року № 37/177, суд виходить з наступного.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом "д" частини третьої статті 56 “Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію” Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до статті 38 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту” від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Випускникам, які навчалися за денною формою навчання менш ніж 10 місяців, час навчання зараховується до трудового стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
Статтею 17 вказаного Закону визначено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
З огляду на положення наведених норм, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців до стажу роботи, в тому числі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, зараховується період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі - за денною формою навчання, що підтверджується дипломом, посвідченням, свідоцтвом, а також довідкою та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відповідні відомості. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 /надалі - Порядок № 637/, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 1980 року, копія якої наявна в матеріалах справи /а.с. 11-18/, ОСОБА_1 :
- з 15 серпня 1979 року по 15 серпня 1980 року навчалась в професійному училищі «Серп і молот» згідно атестату №1115 та 09 жовтня 1980 року прийнята ткачихою у ткацький цех на Пушкінську фабрику «Серп і Молот»;
- з 31 жовтня 1985 року прийнята на роботу учнем маляра, з 24 вересня 1987 року по 24 вересня 1988 року відкомандирована для подальшої роботи в будівельно-монтажний «Укртеменжилстрой» терміном на один рік згідно наказу №102к №24 вересня 1987 року.
Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності у датах, завірені підписом та печаткою роботодавця.
Атестат №1115 від 10 липня 1980 року/а.с. 19/, що виданий ОСОБА_1 в тому що вона з 15 серпня 1979 року по 15 серпня 1980 року навчалась в професійному училищі Пушкінської прядильно-ткацькій фабриці «Серп та молот» із терміном навчання один рік за професією ткача.
Відповідно до довідки №37/177 від 24 вересня 1988 року /а.с. 20/ ОСОБА_1 працювала в ССУ «Отделстрой» СМП «Укртеменжилстрой» на посаді маляра 2 розряду з 24 вересня 1987 року по 24 вересня 1988 року , відкомандирована з 24 вересня 1988 року по терміну закінчення відрядження.
Судовим розглядом встановлено, що атестат №1115 від 10 липня 1980 року, що виданий ОСОБА_1 , дійсно, не містить зазначення повного імені та по батькові Дроздової, а довідка від 24 вересня 1988 року № 37/177 містить виправлення у році відрядження та не зазначено підставу видачі такої довідки (накази про прийняття та звільнення), проте вказані обставини не містять суперечливих відомостей та підтверджуються відомостями, зазначеними у трудовій книжці позивача.
Доказів на підтвердження недостовірності записів в трудовій книжці позивача щодо спірного періоду відповідачем суду не надано.
А відтак, суд вважає, що наявність недоліків в оформленні атестату №1115 від 10 липня 1980 року та довідки від 24 вересня 1988 року № 37/177 не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що особа жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення таких документів, а тому не може нести негативні наслідки за окремі їх недоліки, та підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19 щодо заповнення трудової книжки.
За таких обставин хибним є мотив відповідача стосовно відсутності підстав для зарахування позивачу періоду навчання з 15 серпня 1979 року по 15 серпня 1980 року та періоду роботи з 24 вересня 1987 року по 24 вересня 1988 року до її страхового стажу, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 263040013376 від 28 лютого 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки наслідком вчинення відповідачем дій щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком стало прийняття рішення № 263040013376 від 28 лютого 2024 року та саме це рішення порушує права позивача, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком охоплюється визнанням протиправним та скасуванням рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 263040013376 від 28 лютого 2024 року.
Беручи до уваги те, що у спірних відносинах відповідач наразі не реалізував своє повноваження щодо зарахування позивачу періодів навчання з 15 серпня 1979 року по 15 серпня 1980 року та роботи з 24 вересня 1987 року по 24 вересня 1988 року до її страхового стажу, суд погоджується з обраним позивачем способом захисту порушеного права та вважає за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання з 15 серпня 1979 року по 15 серпня 1980 року та роботи з 24 вересня 1987 року по 24 вересня 1988 року та повторно розглянути заяву позивача за призначенням / перерахунком пенсії від 21 лютого 2024 року.
При цьому cуд враховує, що згідно встановлених у справі обставин позивач почала працювати в «Укртеменжилстрой» з 24 вересня 1987 року, а не з 24 серпня 1987 року, а тому зазначення позивачем у прохальній частині позову початком періоду її роботи в «Укртеменжилстрой»: 24 серпня 1987 року суд розцінює як описку.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позову до суду позивач понесла витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №3057-7937-3986-6156 від 16 квітня 2024 року /а.с. 5/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 263040013376 від 28 лютого 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її навчання з 15 серпня 1979 року по 15 серпня 1980 року та періоду її роботи з 24 вересня 1987 року по 24 вересня 1988 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за призначенням / перерахунком пенсії від 21 лютого 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк