Справа № 420/3967/24
23 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіллі" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
встановив:
ТОВ “Стіллі” (далі позивач) звернулось з позовною заявою до Одеської митниці (далі відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2024/000011/2 від 29.01.2024 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 18.07.2022 року між RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Продавець) та ТОВ “СТІЛЛІ” (Покупець) укладено Контракт №1 за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття. 20.10.2023 року на виконання умов Контракту №1 продавцем було виставлено Інвойс №60 з переліком товарів на загальну суму 51307,03 доларів США, яка була сплачена покупцем. Для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №24UA500020000743U5 від 24.01.2024р. Від відповідача надійшло повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження складових митної вартості. У відповідь Декларантом надіслано лист разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості та викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для розмитнення товару за ціною вказаною у МД. Просять задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №24UA500020000743U5 від 24.01.2024 р. було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. На вимогу митного органу позивачем не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, поданими розбіжності не спростовано, а тому були застосовані другорядні методи визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 26.02.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.
Судом встановлені такі обставини по справі.
18.07.2022 року між RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Продавець) та ТОВ “СТІЛЛІ” (Покупець) укладено Контракт №1, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - взуття.
20.10.2023 року на виконання умов Контракту №1 продавцем було виставлено Інвойс №60 з переліком товарів на загальну суму 51 307,03 доларів США, яка була сплачена продавцю.
Для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці декларантом позивача подана митна декларація (МД) №24UA500020000743U5 від 24.01.2024р. відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ “СТІЛЛІ”, а саме взуття жіноче.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №24UA500020000743U5 від 29.01.2024 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.
Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2024/000011/2 29.01.2024, а саме:
1) у п.3 Контракту вказано, що партія товару формується на підставі замовлень, що формуються на підставі попереднього інвойсу, та які до митного оформлення не надано, також відсутні відомості щодо оплати за товар;
2) відповідно до пп. в п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Пунктом 5.1 Контракту та інвойсом від 20.10.2023№ 60 передбачено пакування товару, однак відомості що вартості пакування та упаковки відсутні в наданих документах, що унеможливлює перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 3) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу) що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано. Разом з цим, надана разом з митною декларацією довідка про вартість міжнародного перевезення від 23.01.2024 № 3776/3 не містить умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування, також, пп.4.2 договору транспортного експедирування від 21.07.2023 №21072023-01 визначено, що оплата послуг експедитора здійснюється на умовах 100% передплати, або за фактом надання послуг на підставі виставленого Експедитором рахунку, але до митного оформлення не надано: банківських документів, які б це підтверджували, або документів, що містять відомості про оплату вказаних послуг;
4) відомості про вагу товару, що містяться в товаротранспортних документах (коносаменті від 07.11.2023 №BW23110094 та CMR від 22.01.2024 №711, згідно якої вантаж надійшов на територію України відрізняються від відомостей, що зазначені виробником товару в пакувальному аркуші, що підтверджено листом відправника від 29.01.2024 б/н, що може свідчить про підробку документів.
29.01.2024 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 29.01.2024 № 2901-1 щодо надання додаткових документів, пояснення щодо розбіжностей та відмови надання витребуваних документів в повному обсязі у продовж 10 діб, також в листі зазначено, що на вимогу митного органу надається в якості додаткових документів: банківський платіжний документ, що стосується товару від 20.11.2023 № 140; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1429 від 22.01.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №106 від 22.01.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №117 від 22.01.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 25.01.2024 № 1382; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 11.01.2024 № 1340.
В результаті розгляду додатково наданих документів, встановлено що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.
Позивач не погоджуючись з таким рішеннями звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
У цій справі при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.
Як встановлено судом на підставі наданих позивачем доказів, які не спростовує відповідач, декларантом разом з митною декларацією було надано Інвойс 60 та платіжну інструкцію №140 від 20.11.2023 року відповідно до якої сплачено постачальнику вартість товару.
Відповідно до п.3 Контракту перелік товарів узгоджується у разі підтвердження з боку покупця інвойсу. Оскільки інвойс надано та здійснено оплату, то суд погоджується з позицією позивача, що будь-які інші замовлення чи пропозиції не підлягають документальному оформленню, оскільки це не передбачено контрактом, а тому вимога митного органу про їх надання є протиправною
Крім того. суд зазначає надані інвойс та платіжна декларація саме і є тими документами, що підтверджують митну вартість товару.
Однією з підстав коригування митної вартості митним органом зазначено відсутність даних про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки в інвойсі до контракту укладеного між сторонами прямо зазначено, що пакування включено в ціну товару. Вимоги митного органу про надання числових даних щодо вартості пакування не ґрунтуються на вимогах митного законодавства.
На думку суду, існування документів які визначають числові значення вартості упаковки взагалі не визначено законодавством, але вони можуть створюватись за власним розсудом продавця та жодним чином не можуть вимагатись покупцем чи митним органом в силу того, що це не передбачено законодавством. Ціна товару це фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Це кількісно визначена величина втіленої в ньому живої праці, важливою складовою якої є витрати виробництва, що визначаються після закінчення виробничого процесу.
За певних умов, понесені на виготовлення товару витрати та інші складові його ціни є комерційною таємницею виробника, а тому у митного органу відсутні повноваження та законні підстави вимагати зазначення числових даних щодо вартості пакування за умови зазначення, що вартість пакування включена до ціни товару.
Суд зазначає, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, про що також зазначено у інвойсі, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
Таким чином, митний орган вимагає від позивача такі документи які він не може надати, а наданих на думку суду достатньо для визначення митної вартості.
Щодо не надання документів, які підтверджують транспортні витрати відповідач зазначає, що це унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування та їх підтвердження витрат відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ. При цьому, посилається на Наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 який визначає перелік документів, що підтверджують такі витрати. Такими документами є рахунок-фактура, банківські платіжні документи, калькуляція транспортних витрат, які не надані митному органу.
Позивач з цього приводу зазначає, що на підтвердження розміру транспортних витрат декларантом було надано відповідачу Довідку про вартість міжнародного перевезення вантажу від 23.01.2024 року, яка містить вартість перевезення за весь маршрут від постачальника до покупця та яка є належним доказом розміру витрат на перевезення.
Судом встановлено, що відповідно до митної декларації та інвойсу постачання товару здійснювалось до умовах FOB інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.
Суд не погоджується з висновками митного органу, щодо вимог про підтвердження витрат на транспортування, оскільки ТОВ “Стіллі” на підтвердження цих було надано довідку про вартість транспортних витрат з перевезення вантаж за маршрутом CN Ningbo (Китай) - Одеса Україна з викладенням всіх складових таких витрат (а.с.33), Договір транспортного експедирування №21072023-01 (а.с. 20-35), рахунки на оплату та платіжні інструкції про оплату таких послуг (а.с.37-41).
Оскільки позивачем були надані митному органу вищезазначені документи якими повністю підтверджуються витрати щодо транспортування товару то твердження митного органу про не підтвердження транспортних витрат повністю спростовані.
Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів серед яких зазначено транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
При цьому, вказана норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. Таким чином, надана декларантом довідка є такими документами та містить відомості про вартість перевезення товарів.
Відповідно до позиції ВС КАС викладеної у Постанові від 31.05.2019 р. по справі №804/16553/14, суд зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка протранспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо розбіжностей ваги товару у коносаменті та в пакувальному аркуші, позивач зазначає, що коносамент не є документом, що підтверджує митну вартість товару, оскільки вартість товару в інвойсі визначається за одиницю товару (пару взуття), а не на вагу. Розбіжності щодо кількості товару у документах відсутні.
Суд погоджується з такими обґрунтуваннями позивача і зазначає, що митним органом вони не спростовані, а зазначаючи у рішенні про розбіжності та про можливу підробку документів, відповідач допускає припущення і жодним чином не обґрунтовує свою позицію та не зазначає яким чином розбіжності щодо ваги товару, який обліковується поштучно впливає на митну вартість товару.
Суд погоджується з тим, що наданими декларантом документами підтверджується митна вартість придбаного товару, а у поданих документах відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару.
Відповідач лише формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумнівищодо вартості товару залишились не усунутими.
Щодо додатково витребовуваних документів, суд зазначає, що підстави вчинення таких дій передбачені ч. 3 ст. 53 МКУ відповідно до якої витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Крім того, визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зазначає, що з урахуванням вищенаведених обґрунтувань викладених судом щодо вартості транспортних послуг які чітко та зрозуміло викладені у контракті та інших документах наданих до митного оформлення, твердження відповідача про розбіжності при визначенні митної вартості є протиправними, а відповідно вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою.
Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості. Як вже було зазначено, відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Приписи вказаної статті митним органом порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.
Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов'язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов'язок позивач виконав ще до звернення до суду.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ТОВ "Стіллі" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА500020/2024/000011/2 від 29.01.2024 року.
Стягнути з Одеської митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СТІЛЛІ” (ЄДРПОУ 44601800, м. Одеса, Грецька пл., 1, офіс 201-Б) судовий збір в сумі 11 970,09 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.