29.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4659/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
прокурор: Федотова О.П. (в залі суду)
від відповідача: Васільєв В.О. (в залі суду)
представники позивачів -1,2 у судове засідання не з'явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023р. (суддя Бєлік В.Г., повне рішення складено 09.06.2023) у справі №904/4659/22
за позовом Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Павлоград, Дніпропетровська область в інтересах держави в особі:
позивача-1: Вербківської сільської ради, с. Вербки, Павлоградський район, Дніпропетровська область
позивача-2: Виконавчого комітету Вербківської сільської ради, с. Вербки, Павлоградський район, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпро
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради (далі - позивач-1) та Виконавчого комітету Вербківської сільської ради (далі - позивач-2) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - відповідач), у якій просить (з урахуванням зміненої (уточненої) позовної заяви (1т. - арк.169-194):
1) визнати недійсною додаткову угоду №2 від 26.11.2020 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради (код ЄДРПОУ 40210149, вул. Матросова, 20 с. Вербки, Павлоградський район, Дніпропетровська обл., 51453) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (код ЄДРПОУ 39572642, вул. Поля, 2, ЛІТ А-2, м. Дніпро, 49000);
2) визнати недійсною додаткову угоду №3 від 27.11.2020 до договору поставки природного газу № 41DB497497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради (код ЄДРПОУ 40210149, вул. Матросова, 20 с. Вербки, Павлоградський район, Дніпропетровська обл., 51453) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (код ЄДРПОУ 39572642, вул. Поля, 2, ЛІТ. А-2, м. Дніпро, 49000);
3) визнати недійсною додаткову угоду №4 від 30.11.2020 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради (код ЄДРПОУ 40210149, вул. Матросова, 20 с. Вербки, Павлоградський район, Дніпропетровська обл., 51453) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (код ЄДРПОУ 39572642, вул. Поля, 2, ЛІТ. А-2, м. Дніпро, 49000);
4) визнати недійсною додаткову угоду №5 від 22.12.2020 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради (код ЄДРПОУ 40210149, вул. Матросова, 20 с. Вербки, Павлоградський район, Дніпропетровська обл., 51453) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (код ЄДРПОУ 39572642, вул. Поля, 2, ЛІТ. А-2, м. Дніпро, 49000);
5) визнати недійсною додаткову угоду №7 від 27.01.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради (код ЄДРПОУ 40210149, вул. Матросова, 20 с. Вербки, Павлоградський район, Дніпропетровська обл., 51453) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (код ЄДРПОУ: 39572642, вул. Поля, 2, ЛІТ. А-2, м. Дніпро, 49000);
6) визнати недійсною додаткову угоду №8 від 27.01.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради (код ЄДРПОУ 40210149, вул. Матросова, 20 с. Вербки, Павлоградський район, Дніпропетровська обл., 51453) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (код ЄДРПОУ 39572642, вул. Поля, 2, ЛІТ.А-2, м. Дніпро, 49000);
7) визнати недійсною додаткову угоду №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради (код ЄДРПОУ 40210149, вул. Матросова, 20 с. Вербки, Павлоградський район, Дніпропетровська обл., 51453) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (код ЄДРПОУ 39572642, вул. Поля, 2, ЛІТ.А-2, м. Дніпро, 49000);
8) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Виконавчого комітету Вербківської сільської ради грошові кошти в сумі 146 064 грн.00 коп. у вигляді застосування наслідків недійсності додаткових угод № 2 від 26.11.2020, № 3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, № 5 від 22.12.2020, № 7 від 27.01.2021, № 8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору № 41DB497-569-20 від 05.02.2020.
Рішенням Господарського суду Дніпропетрвоської області від 08.05.2023 позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 26.11.2020 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут".
Визнано недійсною додаткову угоду №3 від 27.11.2020 до договору поставки природного газу № 41DB497497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут".
Визнано недійсною додаткову угоду №4 від 30.11.2020 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут".
Визнано недійсною додаткову угоду №5 від 22.12.2020 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут".
Визнано недійсною додаткову угоду №7 від 27.01.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут".
Визнано недійсною додаткову угоду №8 від 27.01.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут".
Визнано недійсною додаткову угоду №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладену між Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут".
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Виконавчого комітету Вербківської сільської ради грошові кошти в сумі 146 064,00 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судового збору у сумі 19 848,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що що Вербківською сільською радою та виконавчим комітетом Вербківської сільської ради, як представниками інтересів територіальної громади села Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області, уповноваженими здійснювати функції держави у даних спірних правовідносинах, не вжито реальних заходів до попередження та усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель, даний позов пред'явлено Павлоградською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради та виконавчого комітету Вербківської сільської ради. Крім того, виконавчий комітет Вербківської сільської ради визначено позивачем у справі, враховуючи той факт, що договір за результатами публічної закупівлі укладено з боку держави саме ним, тому кошти, що стягуються з відповідача, повинні бути перераховані саме виконавчому комітету Вербківської сільської ради, як стороні договору поставки природного газу №41DB497-569-20 від 05.02.2020.
Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.
Надані листи Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків” не містять інформації щодо коливання ціни на електричну енергію в бік її збільшення. У ціновій довідці та експертних висновках наведені дані, які фактично не містять жодного підтвердження коливання вартості електричної енергії з дати укладання договору до моменту підписання додаткових угод та не є документальним обґрунтуванням зростання ціни вказаного товару. У листах не наведено розрахунок вартості електроенергії станом на попередні календарні дати, у тому числі на дати укладення додаткових угод та дані про коливання ціни електроенергії на ринку у вказані періоди, а лише наведено середньозважену ціну за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю, при цьому, їх порівняння включає й час, що передував укладенню самого Договору. Згідно з приміткою: довідки носять фактографічно-інформаційний характер.
Зокрема, листи Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків”, якими обґрунтоване укладення додаткових угод №2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021, №8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, порівнює середньозважену ціну та фіксує тенденцію зростання середньозваженої ціни.
За наведених обставин, суд вважає, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни на природній газ в порівняні з моментом укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до Договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі”.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що додаткові угоди №2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021, №8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на природній газ за певні періоди дії Договору, починаючи з моменту його укладення
Не містять матеріали справи жодних доказів, що Постачальник (відповідач) у розглядуваний період застосування спірних додаткових угод №2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021, №8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020 дійсно змушений був придбавати природній газ для її подальшої передачі Споживачу на виконання обов'язків за Договором за цінами, вказаними у відповідних листах.
Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання Додаткових угод №2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021, №8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, що спірні додаткові угоди №2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021, №8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020 суперечать пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України “Про публічні закупівлі”, а відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", в якій просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Судом першої інстанції не надано належного обґрунтування при визначенні органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Прокурором не було надано до суду відповідних доказів, які б підтверджували статус Позивача 1 або Позивача 2 як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, якому було надано відповідне бюджетне призначення з урахуванням кількісних, часових та цільових обмежень. Відповідно судом першої інстанції не було досліджено відповідних доказів, які б дозволяли зробити висновок про статус Позивачів як головних розпорядників коштів, а отже й встановити належних позивачів у спорі.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Крім того, відповідно до роз'яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» від 07.04.2015 №3302-05/11398-07, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.
Враховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов.
При цьому, внесені зміни до Договору були обґрунтованими, документально підтвердженими та не перевищували 10% від попередньої ціни на газ.
Підтвердним документом з інформацією про те, що ціна товару змінилася на ринку, може бути довідка відповідного органу, який має повноваження здійснювати моніторинг цін на відповідні товари, зокрема, на природний газ, серед яких є ДП «Держзовнішінформ».
Так, у зв'язку із коливанням ціни природного газу на ринку, що підтверджувалось інформацією ДП «Держзовнішінформ», між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» та Позивачем-1 були підписані додаткові угоди №2,3,4,5,7,8,10.
ДП «Держзовнішінформ» надавало інформацію станом на конкретну дату щодо відпускного рівня цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, в залежності від обсягу постачання та умов оплати, з урахуванням тарифу на послугу транспортування природного газу для точки виходу з газотранспортної системи ТОВ «Оператора ГТС України», без урахування витрат на транспортування розподільними трубопроводами. Водночас ДП «Держзовнішінформ» зазначає посилання на джерела інформації, які були взяті для аналізу.
Отже, у ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» були правові підстави для зміни ціни на газ, а внесення таких змін до Договору було обгрунтованим та документально підтвердженим, крім того відбувалось відповідно до чинного законодавства України, Закону України «Про публічні закупівлі» та умов укладеного Договору.
За результатом розгляду тендерних пропозицій, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» було визнано переможцем торгів.
Підписання договору за результатами торгів відбулося 05.02.2020 року. Водночас перше підвищення ціни відбулося лише 26.11.2020 року, що було оформлено додатковою угодою №2. Враховуючи, що підписання договору відбулося у лютому 2020 року, а також з урахуванням динамічної зміни ціни на газ, виникла об'єктивна та документально підтверджена необхідність внесення у листопаді 2020 року змін до умов договору шляхом підписання додаткових угод.
Таким чином, судом першої інстанції не було всебічно та повно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, не було доведено обставини, що мають значення для даної справи, проте які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також було неправильно застосовано норми матеріального права, що в свою чергу відповідно до ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г. (доповідач), судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2023 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлений строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали, а саме:
- надати належні докази сплати судового збору в сумі 33493,5 грн.
До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.
Рішенням ВРП від 20.07.2023р. ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, у зв'язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №1368/23 від 26.07.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванов О.Г., Чус О.В.
Ухвалою суду від 28.07.2023 справу №904/4659/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Іванов О.Г., Чус О.В. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 у справі №904/4659/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.09.2023 о 11:20 годин.
Ухвалою від 20.09.2023 відмовлено в задоволенні заяви Вербківської сільської ради про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції з забезпеченням її проведення у Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області
20.09.2023р. в 11:00 головуючий суддя Дармін М.О. перебував на розгляді апеляційної скарги Акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 у справі №904/1541/23 за позовом Акціонерного товариства “Дніпровська теплоелектроцентраль” до Житлово-будівельного кооперативу № 39 ті про стягнення 581417,88 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів мала об'єктивну можливість розпочати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023р. у справі №904/4659/22 лише в 12:40.
В 12:40 сторони в судове засідання не з'явилися.
Також представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.09.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023р. у справі №904/4659/22 відкладено на 28.11.2023 на 12:00 год.
27.11.2023 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження по справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 зупинено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 у справі №904/4659/22 до закінчення перегляду справи №922/2321/22 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2024 провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 у справі №904/4659/22 поновлено. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 29.04.2024 на 11:00 год., засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,65, зал засідань № 207.
У зв'язку з відпусткою судді Іванова О.Г. відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18 зі змінами, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/4659/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Кощеєв І.М., Чус О.В.
29.04.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Під час вжиття заходів представницького характеру Павлоградською окружною прокуратурою встановлено, що у грудні 2019 року виконавчим комітетом Вербківської сільської ради проведено відкриті торги щодо закупівлі природного газу у обсязі 161 754 кубічних метрів із оголошеною вартістю 1 938 455 грн. 00 коп.
Відповідно до тендерної документації на закупівлю, затвердженої протоколом тендерного комітету від 27.12.2019, оцінка конкурсних пропозицій здійснюється за одним критерієм “Ціна”.
За результатами розгляду тендерних пропозицій (протокол тендерного комітету №68 від 27.12.2019) тендерну пропозицію Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" визнано переможцем і остаточною піною 824 945 грн 40 коп.
У подальшому, 05.02.2020, за результатами публічної закупівлі №UА-2019-12-27-001960-b, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - постачальник, відповідач) та Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради (далі - споживач, позивач-2) укладено договір № 41DB497-569-20 на постачання природного газу (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ ДК 021:2015 - 09123000-7 Природний газ, постачання природного газу (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Пунктом 1.2. договору встановлено річний плановий обсяг постачання газу - до 161754,00 куб.м.
Планові обсяги постачання газу по місяцях протягом 2020 року у межах встановленого пунктом 1.2 договору обсягу визначені сторонами у пункті 1.3 договору, а саме: лютий - 40000,00 куб.м; березень - 30000,00 куб.м; квітень - 2000,00 куб.м; жовтень - 15000,00 куб.м; листопад - 30000,00 куб.м; грудень - 44754,00 куб.м.
Відповідно до пункту 3.2. договору ціна за 1 куб. метр природного газу з урахуванням вартості послуги доступу до потужності становить 4,25000 гривень без урахування податку на додану вартість; податок на додану вартість становить 0,85000 гривень; всього ціна газу за 1 куб. метр становить 5,10000 гривень.
Згідно з пунктом 3.3. договору ціна, зазначена в пункті 3.2 договору, може змінюватися протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Відповідно до пункту 3.4. договору сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.
Очікувана сума договору становить 824945,40 грн, у т.ч. ПДВ - 20% (п. 3.5 договору).
Відповідно до пункту 9.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" в інформаційній платформі Оператора ГТС до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно додаткової угоди № 1 від 10.02.2020 до указаного договору поставки від 05.02.2020. внесені зміни до договору, а саме договір доповнено п.2.6.8, де визначено місце поставки товару, решта умов залишилась незмінною.
У подальшому, додатковими угодами №2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021, №8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020 неодноразово збільшувалася ціна за одиницю товару (тобто, за 1 000 кубічних метрів).
Так, відповідно до додаткової угоди №2 від 26.11.2020 до указаного договору поставки природного газу від 05.02.2020 №41DB497-569-20, збільшено ціну газу за 1 кубічний метр газу до 4,67075 грн. без ПДВ та 5,60490 грн. з ПДВ (або 5604,90 грн. за 1000 кубічних метрів газу з ПДВ).
Відразу, наступного дня, укладено додаткову угоду №3 від 27.11.2020 до указаного договору поставки природного газу від 05.02.2020 №41DB497-569-20, згідно якої збільшено ціну газу за 1 кубічний метр газу до 5,133154 грн. без ПДВ та 6,159785 грн. з ПДВ (або 6159,785 грн. за 1000 кубічних метрів газу з ПДВ).
Підставою для підвищення ціни та укладення вищевказаних додаткових угод, стало надсилання ТОВ “ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ” на адресу виконавчого комітету Вербківської сільської ради листів Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків” (далі - ДП “Держзовнішінформ”) від 13.11.2020 № 122/210 згідно з яким вартість природного газу у період з листопад 2020 року складала 7620,00-8851,89 грн. за 1 тис. кубічних метрів з ПДВ.
Ціна за указаними додатковими угодами поставки збільшилася більше, ніж на 10% за 1000 кубічних метрів побутового газу.
Крім того, згідно додаткової угоди №4 від 30.11.2020 до указаного договору поставки природного газу від 05.02.2020 №41DB497-569-20, знову збільшено ціну газу за 1 кубічний метр газу до 5,641335 грн. без ПДВ та 6,769603 грн. з ПДВ (або 6769,60 грн. за 1000 кубічних метрів газу).
Підставою для підвищення ціни та укладення вищевказаних додаткових угод, стало надсилання ТОВ “ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ” на адресу виконавчого комітету Вербківської сільської ради листів ДП “Держзовнішінформ” від 26.11.2020 №122/232, згідно з яким вартість природного газу у період за листопад 2020 року складала 7500,00-8851,89 грн. за 1 тис. кубічних метрів з ПДВ, є навіть нижчою, ніж зазначена у попередньому листі ДП “Держзовнішінформ” від 13.11.2020 № 122/210.
Ціна за указаною додатковою угодою поставки повторно збільшилася на 10% за 1000 кубічних метрів побутового газу.
Також, згідно додаткової угоди №5 від 22.12.2020 до указаного договору поставки природного газу від 05.02.2020 №41DB497-569-20, знову збільшено ціну газу за 1, 000 кубічний метр газу до 6,204905 гри. без ПДВ та 7,445856 грн. з ПДВ (або 7445,86 грн. за 1000 кубічних метрів газу).
Підставою для підвищення піни та укладення вищевказаних додаткових угод, стало надсилання ТОВ “ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ” на адресу виконавчого комітету Вербківської сільської ради листів ДП “Держзовнішінформ” від 04.12.2020 №122/258 та від 21.12.2020 №122/296, згідно з яким вартість природного газу станом на грудень 2020 року складала 7950,00-8691,00 грн. за 1 тис. кубічних метрів з ПДВ.
Водночас, ціна за указаною додатковою угодою поставки повторно збільшилася на 10% за 1000 кубічних метрів побутового газу.
Згідно додаткової угоди №6 від 23.12.2020 до указаного договору поставки природного газу від 05.02.2020 №41 ОВ497-569-20, сторони домовились продовжити строк дії договору поставки природного газу від 05.02.2020 №41DB497-569-20 до 31.01.2021.
Як вбачається із додатковою угоди №7 від 27.01.2021 до указаного договору поставки природного газу від 05.02.2020 №41DB497-569-20, знову збільшено ціну газу за 1, 000 кубічний метр газу до 6.825389 грн. без ПДВ та 8,190467 грн. з ПДВ (або 8190,47 грн. за 1000 кубічних метрів газу).
Підставою для підвищення ціни та укладення вищевказаних додаткових угод, стало надсилання ТОВ “ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ” на адресу виконавчого комітету Вербківської сільської ради листів ДП “Держзовнішінформ” від 15.01.2021 №122/23 та від 22.01.2021 №122/52, згідно з якими вартість природного газу станом на січень 2021 року складала 8100,00-10363,89 грн, за 1 тис. кубічних метрів з ПДВ.
Ціна за указаною додатковою угодою поставки повторно збільшилася на 10% за 1000 кубічних метрів побутового газу.
Згідно додаткової угоди №8 від 27.01.2021 до указаного договору поставки природного газу від 05.02.2020 №41DB497-569-20, сторони домовились продовжити строк дії договору поставки природного газу від 05.02.2020 №41DB497-569-20 до 28.02.2021 та залишили ціну газу за 1, 000 кубічний метр газу, згідно додаткової угоди №7 - 6,825389 грн. без ПДВ та 8,190467 грн. з ПДВ (або 8190,47 грн. за 1000 кубічних метрів газу).
Ціна за указаною додатковою угодою поставки повторно збільшилася на 10% за 1000 кубічних метрів побутового газу.
Згідно додаткової угоди №10 від 26.02.2021 до указаного договору поставки природного газу від 05.02.2020 №41DB497-569-20, сторони домовились продовжити строк дії договору поставки природного газу від 05.02.2020 №41DB497-569-20 до 31.03.2021 та знову збільшили ціну газу за 1,000 кубічний метр газу до 7.507922 грн. без ГІДВ та 9,009506 гри. з ПДВ (або 9009,51 гри. за 1000 кубічних метрів газу).
Останнє підвищення ціни на газ до указаного договору поставки природного газу від 05.02,2020 №41DB497-569-20 згідно додаткової угоди №10 від 26.02.2021 взагалі відбулося безпідставно, без надсилання ТОВ “ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ” на адресу виконавчого комітету Вербківської сільської ради будь-яких листів та/або пропозицій, а саме підвищення ціни встановлено по факту надсилання тільки додаткової у годи на адресу виконавчого комітету Вербківської сільської ради, без будь-яких перемовин.
Таким чином, ціна за указаною додатковою угодою поставки повторно збільшилася на 10% за 1000 кубічних метрів побутового газу.
Ціна за указаними додатковими угодами побутового газу, загалом, від часу укладення договору поставки від 05.02.2020 по 26.02,2021 збільшилася на 76,65% від прийнятої замовником цінової пропозиції ТОВ “ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ ЗБУТ” та у подальшому обумовленої ціни основного договору.
На думку прокурора, додаткові угоди №2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021, №8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, укладені з порушенням вимог чинного законодавства про публічні закупівлі, оскільки не містять обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, тому мають бути визнанні судом недійсними.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимоги апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що за результатами розгляду тендерних пропозицій (протокол тендерного комітету №68 від 27.12.2019) тендерну пропозицію Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" визнано переможцем і остаточною ціною 824 945,40 грн; що у подальшому, 05.02.2020, за результатами публічної закупівлі №UА-2019-12-27-001960-b, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та Виконавчим комітетом Вербківської сільської ради укладено договір № 41DB497-569-20 на постачання природного газу; що додатковими угодами №2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021, №8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020 неодноразово збільшувалася ціна за одиницю товару (тобто, за 1 000 кубічних метрів).
Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3, 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з частинами 1, 3 якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Зокрема, представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу, зокрема, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Тобто прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 5 частиною 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
Частиною 2 статті 5 Бюджетного кодексу України визначено, що місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 5 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету, відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
В силу ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.
У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Вербківська сільська рада Павлоградського райну Дніпропетровської області та виконавчий комітет Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, посадові особи яких не вживають заходів щодо захисту інтересів держави, порушених нсправомірниим використанням бюджетних коштів, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Павлоградською окружною прокуратурою листами від 15.04.2022 за № 04/63-1466вих-22, від 20.05.2022 № 04/63-1852вих-22 повідомлено Вербківську сільську раду та виконавчий комітет Вербківської сільської ради про встановлені порушення вимог чинного законодавства, а також висловлено прохання про надання інформації з приводу того, чи вживатимуться заходи до усунення порушень.
Виконавчий комітет Вербківської сільської ради у листах від 26.04.2022 № 463 та від 31.05.2022 № 586 зазначив, не вбачає невідповідності умов укладених додаткових угод до договору постачання природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, а тому не бачить підстав для вжиття будь-яких заходів для усунення порушень та відшкодування надмірно сплачених сум за вказаним договором поставки природного газу. Відповідей на вказані запити від Вербківської сільської ради на адресу Павлоградської окружної прокуратури не надходило.
За таких обставин, прокурором при зверненні до суду з цим позовом було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор необхідність такого звернення обґрунтував тим, що порушення ж інтересів держави у даному випадку полягає у неправомірній надлишковій переплаті бюджетних коштів за послуги, що були надані. Це, порушує інтереси держави в особі територіальної громади.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляціної скарги в частині то, що: «…у подібних спорах Прокурор має довести не лише наявність у позивача статусу представницького органу територіальної громади та безпосереднього розпорядника коштів, але й надати докази статусу головного розпорядника коштів місцевого бюджету, які були виділені на забезпечення замовника природним газом.
Правовий статус головних розпорядників бюджетних коштів, в тому числі місцевих бюджетів, визначає Бюджетний кодекс України (далі-БК України).
Відповідно до частини 1 ст.22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Пунктом 3 ч. 2 статті 22 БК України передбачено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Частиною 1 ст. 2 БК Українн надано визначення поняттям «розпорядник бюджетних коштів» та «головний розпорядник бюджетних коштів»:
розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я та здійснення витрат бюджету (п.47 ч.І ст.2 БК України);
головний розпорядник бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень (п. 18 ч.І ст.2 БК України).
Водночас пунктом 8 ч.І ст.2 БК України визначено, що бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Згідно ч 4 ст.22 БК України головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.
Пунктом 45 ч.І ст.2 БК України встановлено, що рішення про місцевий бюджет - нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.
Таким чином, Бюджетним кодексом України передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет, яким в свою чергу встановлюються бюджетні призначення, що мають кількісні, часові і цільові обмеження.
Проте Прокурором не було надано до суду відповідних доказів, які б підтверджували статус Позивача 1 або Позивача 2 як головного розпорядника коштів місцевого бюджету, якому було надано відповідне бюджетне призначення з урахуванням кількісних, часових та цільових обмежень. Відповідно судом першої інстанції не було досліджено відповідних доказів, які б дозволяли зробити висновок про статус Позивачів як головних розпорядників коштів, а отже й встановити належних позивачів у спорі.»
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді та виконано приписи статті 23 Закону України “Про прокуратуру” шляхом повідомлення компетентний орган про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а також визначено у чому саме полягає порушення інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Статтею 20 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі (частина 1); під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (частина друга).
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 22 цього Закону тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
У частині четвертій статті 41 цього Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
За змістом частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 цієї частини).
Таким чином, системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Також за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Доводи скаржника стосовного того, що: «….внесені зміни до Договору були обґрунтованими, документально підтвердженими та не перевищували 10% від попередньої ціни на газ.
Підтвердним документом з інформацією про те, що ціна товару змінилася на ринку, може бути довідка відповідного органу, який має повноваження здійснювати моніторинг цін на відповідні товари, зокрема, на природний газ, серед яких є ДП «Держзовнішінформ».
Так, у зв'язку із коливанням ціни природного газу на ринку, що підтверджувалось інформацією ДП «Держзовнішінформ», між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» та Позивачем-1 були підписані додаткові угоди №2,3,4,5,7,8,10.
ДП «Держзовнішінформ» надавало інформацію станом на конкретну дату щодо відпускного рівня цін на природний газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, в залежності від обсягу постачання та умов оплати, з урахуванням тарифу на послугу транспортування природного газу для точки виходу з газотранспортної системи ТОВ «Оператора ГТС України», без урахування витрат на транспортування розподільними трубопроводами. Водночас ДП «Держзовнішінформ» зазначає посилання на джерела інформації, які були взяті для аналізу.
Отже, у ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» були правові підстави для зміни ціни на газ, а внесення таких змін до Договору було обгрунтованим та документально підтвердженим, крім того відбувалось відповідно до чинного законодавства України, Закону України «Про публічні закупівлі» та умов укладеного Договору.
Відкриті торги є основною процедурою закупівлі.
Рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення переможця, та протягом одного дня після прийняття такого рішення замовник оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір та надсилає його переможцю.
За результатом розгляду тендерних пропозицій, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» було визнано переможцем торгів.
Підписання договору за результатами торгів відбулося 05.02.2020 року. Водночас перше підвищення ціни відбулося лише 26.11.2020 року, що було оформлено додатковою угодою №2.
Враховуючи, що підписання договору відбулося у лютому 2020 року, а також з урахуванням динамічної зміни ціни на газ, виникла об'єктивна та документально підтверджена необхідність внесення у листопаді 2020 року змін до умов договору шляхом підписання додаткових угод.
Також судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення не враховано Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі від 07.06.2021. В Констатуючій частині вказаного Висновку зазначено результати проведеного моніторингу, зокрема: «... Аналізом збільшення ціни газу за одиницю товару більш ніж на 10 відсотків за додатковими угодами М2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021 та №10 від 26.02.2021 до договору постачання природного газу №41DB497-569-20 від 05.02.2020 не встановлено. Також, за даними вказаних додаткових угод загальна сума договору залишалась без змін протягом 2020 року та становила 824 945,40 грн.» відхиляються з огляду на наступне
Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.
Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 року у справі № 912/1580/18).
Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19).
При цьому, будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 927/550/20).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що надані листи Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків” не містять інформації щодо коливання ціни на електричну енергію в бік її збільшення. У ціновій довідці та експертних висновках наведені дані, які фактично не містять жодного підтвердження коливання вартості електричної енергії з дати укладання договору до моменту підписання додаткових угод та не є документальним обґрунтуванням зростання ціни вказаного товару. У листах не наведено розрахунок вартості електроенергії станом на попередні календарні дати, у тому числі на дати укладення додаткових угод та дані про коливання ціни електроенергії на ринку у вказані періоди, а лише наведено середньозважену ціну за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю, при цьому, їх порівняння включає й час, що передував укладенню самого Договору. Згідно з приміткою: довідки носять фактографічно-інформаційний характер.
Зокрема, листи Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх ринків”, якими обґрунтоване укладення додаткових угод №2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021, №8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020, порівнює середньозважену ціну та фіксує тенденцію зростання середньозваженої ціни.
Також не містять матеріали справи жодних доказів, що Постачальник (відповідач) у розглядуваний період застосування спірних додаткових угод №2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021, №8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020 дійсно змушений був придбавати природній газ для її подальшої передачі Споживачу на виконання обов'язків за Договором за цінами, вказаними у відповідних листах.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Враховуючи встановлені обставини, відповідачем не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.
За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання оспорених додаткових угод недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що, оскаржені додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу підлягають визнанню недійсними.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що додаткові угоди №2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021, №8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020 суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України “Про публічні закупівлі”, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про наявність підстав для визнання цих угод недійсними.
Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Недійсність вказаних додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором від 05.02.2020, тобто зобов'язання є договірними.
Матеріалами справи підтверджено, що загальний розмір надмірно сплаченої суми виконавчим комітетом Вербківської сільської ради на користь ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", відповідно до умов оспорюваних додаткових угод №2 від 26.11.2020, №3 від 27.11.2020, №4 від 30.11.2020, №5 від 22.12.2020, №7 від 27.01.2021, №8 від 27.01.2021, №10 від 26.02.2021 до договору поставки природного газу № 41DB497-569-20 від 05.02.2020 складає 146 064,00 грн.
Указана сума розрахована як різниця між фактично сплаченою сумою відповідно до платіжних доручень (824 945,40 грн) та сумою, яка підлягала до сплати у відповідності до ціни, обумовленої ціновою пропозицією постачальника та узгодженою відповідно до п.3.2. договору №4ЮВ497-569-20 від 05.02.2020, з урахуванням вартості фактично-придбаної кількості товарів (576 502 грн. 66 коп. при фактично отриманому об'ємі природного газу у кількості 113 039,738 кубічних метрів).
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення грошових коштів.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що місцевий господарський суд застосував ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України замість статті 1212 Цивільного кодексу України. Однак помилкове застосування зазначеної норми не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення (такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 08.05.2023 у справі № 904/4659/22.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 у справі №904/4659/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 33493,50 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 у справі №904/4659/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2023 у справі №904/4659/22 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 33493,50 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (вул. Поля, буд. 2, Літ. А-2, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39572642).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Повний текст постанови підписано 24.05.2024.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв