Справа № 464/1706/24
пр.№ 2/464/863/24
(заочне)
24.05.2024 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді - Сабари Л.В.,
секретаря судового засідання - Андрушко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим представником ОСОБА_3 , до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить стягувати аліменти на його користь на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000,00 грн. на кожну дитину з урахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 18.11.2006 перебував з відповідачем у шлюбі, який рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05.05.2023 розірвано. Від шлюбу у сторін є двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із ним та перебувають на його утриманні. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27.12.2023, яке набрало законної сили 30.01.2024, відповідача позбавлено батьківських прав відносно двох дітей. Зазначає, що ОСОБА_2 не цікавиться життям дітей, добровільно матерільної допомоги на їх утримання не надає, таким чином ігнорує свої обов'язки щодо забезпечення неповнолітніх дітей. Проте, розмір коштів, які отримує позивач, є недостатнім для належного утримання дітей. Крім того вказує, що допомагає батьку відповідача, який проживає разом із ним, оскільки останній є особою з інвалідністю другої групи та потребує допомоги. ОСОБА_2 , згідно з останнім відомостями, працює продавцем на ринку «Шувар», інших дітей чи непрацездатних батьків на утриманні не має, а її стан здоров'я дозволяє надавати матеріальну допомогу на утримання двох неповнолітніх дітей. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 24.05.2024 постановлено здійснювати заочний розгляд справи.
Позивач, представник позивача в судове засідання не з'явились. Від останньої на адресу суду надійшла заява про проведення розгляду справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, причин неявки суду не повідомила, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.
Враховуючи неявку сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
З'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
При цьому, статтею 180 СК України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів, як це визначено, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
В силу ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
При дослідженні доказів, судом встановлено.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05.05.2023, яке набрало законної сили 06.06.2023, шлюб, укладений 18.11.2006 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №4391, розірвано.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 24.05.2007 та НОМЕР_2 від 10.01.2017 відповідно.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27.12.2023, яке набрало законної сили 30.01.2024, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вбачається з відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №151248 від 13.02.2024, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 6 осіб, серед яких ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Водночас, згідно з довідкою ОСББ «Кос-Анатольського, 22» №2/1 від 16.02.2024, відповідн до отриманих даних у квартирі АДРЕСА_1 фактично проживають 4 осіб, серед яких ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1
27.07.2022 між Відокремленим структурним підрозділом «Львівський фаховий коледж Львівського національного університету природокористування», в особі директора ОСОБА_6 , та вступником ОСОБА_4 , та його законним представником ОСОБА_1 , укладено договір №11 про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти, предметом якого є надання освітніх послуг, згідно з яким заклад бере на себе зобов'язання зарахувати вступника, після виконання ним вимог Порядку прийому на навчання для здобуття фахової передвищої освіти, правил прийому та укладення цього договору, на навчання денної форми здобуття освіти за освітньо-професійною програмою «Галузеве машинобудування» строком до 30.06.2026.
Згідно з довідкою АТ «Галичфарм» №41 про доходи від 21.02.2024, ОСОБА_1 постійно працює з 12.11.2012 на АТ «Галичфарм» та за період часу з 08.2023 до 01.2024 дохід останнього становив 87 440,61 грн.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22047935 від 03.03.2009 ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/9 частка квартири АДРЕСА_1
Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із батьком ОСОБА_1 .
Утримання дитини є обов'язком батьків, а не правом. Зважаючи на звернення до суду позивача із даним позовом, право на що гарантоване Конституцією України, вбачається спір між батьками щодо розміру аліментів, необхідних на утримання їх спільних дітей.
Одночасно, вирішуючи даний спір, суд бере до уваги, що згідно з положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.
Так, при ухваленні рішення суду від 27.12.2023, судом встановлено, що ОСОБА_2 самоусунулась від виконання батьківських обов'язків. З огляду на те, що в силу ст. 180 СК України утримання дитини є одним із обов'язків, а тому обставини, встановлені рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27.12.2023, що набрало законної сили 30.01.2024, суд визнає такими, що не підлягають доказуванню.
З вказаного слідує, що позовна вимога про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей є підставною.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує наступне.
Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень, закріплених у Сімейному кодексі України, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
Як вбачається з доводів позовної заяви, позивач щомісячно несе витрати на утримання двох неповнолітніх дітей, які складають: витрати на оплату комунальних послуг у розмірі 4 500,00 грн., витрати на харчування у розмірі 6 000,00 грн., витрати, пов'язані із навчанням дітей, у розмірі 2 000,00 грн., витрати на одяг у розмірі 10 000,00 грн., а також витрати на лікування дітей у розмірі 4 500,00 грн.
Разом з тим, будь-яких доказів, які б підтверджували вищевикладене, до матеріалів позовної заяви не долучено.
Одночасно, згідно з положеннями ст. 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
З урахуванням наведеного, слід зазначити, що витрати позивача на утримання дітей, пов'язаний з їх лікуванням, а також з витратами на навчання, мають ознаки додаткових витратах, що викликані особливими обставинами, а тому підлягають окремому доведенню в провадженні з іншим предметом спору.
Таким чином, визначаючи розмір аліментів, суд враховує те, що відповідач є особою здоровою, працездатною, оскільки доказів, які б свідчили про те, що остання, хоч і є позбавленою батьківських прав, однак за своїм станом здоров'я чи матеріальним становищем не може виконувати своїх обов'язків із утримання дітей суду не надано, водночас те, що обов'язок утримувати дитину в рівній мірі покладається на обох батьків, а позивачем не надано жодних доказів, які б вказували на необхідність і можливість стягнення аліментів з відповідача саме у визначеному ним розмірі, а також не доведено розміру місячного доходу відповідача, та приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2 000,00 грн. на кожного, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 07 березня 2024 року.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 430 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Згідно з ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує те, що позивач при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 141, 166, 181, 182, 184, 191 СК України, керуючись ст. ст. 2, 13, 89, 247, 259, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000,00 грн. на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 07 березня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 24 травня 2024 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: Львівська обл., Радехівський р-н, с. Бабичі, РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Головуюча Сабара Л.В.