Справа № 463/11096/23
Провадження № 2/463/604/24
22 травня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Мармаша В.Я.
з участю секретаря судового засідання Гавц О.Б.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
у відкритому судовому засіданні, розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування квартирою,-
представник позивача звернулася до суду із зазначеним вище позовом. Позов мотивує тим, що позивач, ОСОБА_5 , разом із сестрою, ОСОБА_2 , (відповідач-1) та батьком, ОСОБА_4 , (відповідач-2) є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Однак позивач фактично позбавлена можливості проживати та користуватися квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки їй чиняться перешкоди у доступі до вказаного нерухомого майна. Так, на даний момент у цій квартирі проживає сестра позивача - відповідач-1, ОСОБА_2 , зі своїм чоловіком, та батько позивача - відповідач-2, ОСОБА_4 . Відповідач-1 змінила замки до вхідних дверей та фактично не дає можливості позивачу потрапити у квартиру, отримати доступ до своїх речей, відвідати батька. Позивач неодноразово зверталася до відповідача-1 з проханням надати їй ключі від вказаної квартири з метою користування вказаним житловим приміщенням, проте усі прохання позивача були проігноровані та залишені відповідачем-1 поза увагою. Будь-який доступ до квартири для позивача обмежений. Батько позивача, відповідач-2, є особою похилого віку, має проблеми зі здоров?ям, а тому зайняв нейтральну позицію та не втручається у конфлікт. А тому позивач змушена звернутися за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою суду від 12.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.
Ухвалою суду від 19.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти надання позивачу дублікату ключів від квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також проти вселення позивача в житлову кімнату площею 17,0 кв.м. не заперечила. Зазначила, що дійсно без відома позивача замінила нижній замок від вхідних дверей у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , однак не вважає свої дії такими, що спричинили перешкоди у користуванні квартирою, оскільки позивач має ключі від верхнього замку вхідних дверей, а для отримання дублікату від заміненого замку позивач до неї не зверталася.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив заяву, у якій зазначив, що не заперечує проти надання позивачу ключів від квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно долученого до матеріалів справи свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , виданого 19 грудня 1994 року виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
ОСОБА_8 19.03.1997 розірвала шлюб із ОСОБА_9 , після розірвання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_10 . Вказане стверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.20).
ОСОБА_11 29.03.2003 зареєструвала шлюб із ОСОБА_12 , після реєстрації шлюбу прізвище змінила на ОСОБА_13 . Вказане стверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.21).
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 29 вересня 2023 року у справі №463/7875/22 визначено, що частка ОСОБА_2 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 становить ; частка ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 становить , а частка ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 становить .
Крім того, при винесенні вищевказаного рішення судом було встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй на момент смерті майно, у зв'язку із чим було заведено спадкової справи № 989/2021, копія якої судом оглянута та долучена до матеріалів справи. Згідно наявного в матеріалах спадкової справи заповіту від 24.10.2018 свою частку в квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність у процесуальному праві - обов'язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравши законної сили судовим рішення або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.
Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішення, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова Верховного Суду від 26 листопада 2019 року по справі № 922/643/19).
Таким чином, судом встановлено, що частка ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 становить .
Крім того, як вбачається з копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 (а.с.10), а також Витягу з реєстру територіальної громади №106763 від 20.10.2022 (а.с.16) ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент подання позову до Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_5 не має можливості користуватися належним їй майном, оскільки ОСОБА_2 без повідомлення про це позивача замінила замок до вхідних дверей квартири, факт чого остання судовому засіданні не заперечила.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод і він подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов'язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може заявлятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочності власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 653/1096/16-ц надане таке визначення: негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
У постанові ВС від 22.05.2018 у справі №914/143/17 наведено правовий висновок: підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Отже, оскільки в судовому засіданні позивачем доведено, що вона є співвласником спірної квартири АДРЕСА_3 , а вказане приміщення є зайняте відповідачами, які там проживають, зберігають там своє майно, однак позивач позбавлена доступу до вищезазначеного майна, тому позовні вимоги є підставними і підлягають до задоволення.
При цьому суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц, яка окреслила принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю. Так, у п.п. 87-89 постанови суд вказав, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України). Особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).
Відповідно до ч. 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Частина 4 ст. 41 Конституції України встановлює принцип непорушності приватної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, з врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про підставність заявленого позову, а тому позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в частині усунення перешкод у користуванні квартирою підлягає задоволенню шляхом зобов'язання надати ключі від вхідних дверей та вселення.
Що стосується позовної вимоги про встановлення порядку користування житлом, то як вбачається із технічного паспорту на квартиру, житлова кімната площею 17,0 кв.м. найближче відповідає частці позивача у праві власності на майно. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не заперечила щодо виділення позивачу саме цієї кімнати.
Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в частині визначення порядку користування квартирою підлягає до задоволення, а тому необхідно встановити наступний порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 :
- у користування ОСОБА_5 виділити житлову кімнату площею 17,0 кв.м.;
- інші житлові кімнати залишити у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;
- допоміжні приміщення квартири (місця загального користування): кухню, коридор, вбиральню, ванну кімнату, веранду залишити в спільному користуванні усіх співвласників квартири.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, слід стягнути із відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати, що складають 3 220,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 81,141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та визначення порядку користування квартирою - задовольнити.
Зобов?язати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі їй комплекту ключів та вселення ОСОБА_5 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити наступний порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 :
- у користування ОСОБА_5 виділити житлову кімнату площею 17,0 кв.м.;
- інші житлові кімнати залишити у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;
- допоміжні приміщення квартири (місця загального користування): кухню, коридор, вбиральню, ванну кімнату, веранду залишити в спільному користуванні усіх співвласників квартири.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 по 1 610,40 (одна тисяча шістсот десять гривень сорок копійок) гривень судового збору з кожного.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний суддею 24.05.2024.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Суддя: Мармаш В. Я.