Справа № 308/487/24
24 травня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в м. Ужгород, кримінальне провадження № 12023071030001886, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки селища Воловець, Закарпатської області, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, яка працює медичним статистом в КНП «Ужгородській міській багатопрофільній клінічній лікарні» Ужгородської міської ради, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
10 вересня 2023, о 15 годині 00 хвилині, ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Skoda», моделі «Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 в місті Ужгород, рухаючись по вул. Тельмана, зі сторони вул. Верещагіна, повернула ліворуч, до будинку №2А, після чого здійснила рух в напрямку місць для паркування, що знаходяться навпроти будинку АДРЕСА_2 , та не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, тобто діючи зі злочинною недбалістю, проявила неуважність до дорожньої обстановки та процесу керування авто, не забезпечила безпеку дорожнього руху, не вибрала безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля, не виконала вимоги пунктів 2.3 (б) та 12.1 Правил дорожнього руху України, втратила контроль над керування вказаним транспортним, під час паркування скоїла наїзд передньою частиною авто на пішохода - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилась навпроти будинку АДРЕСА_2 та не створювала небезпеку для руху водію автомобіля. В результаті наїзду пішохід отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: «забійно-рвані рани в області правої гомілки, відкритий перелом діафізу правої великогомілкової кістки». Вищевказані тілесні ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, можливе їх виникнення у пішохода, при зіткненні з автомобілем, який рухався, з наступним ударом та здавленням, на рівні верхньої третини нижньої гомілки, між деталями автомобіля та нерухомою стіною. Дані тілесні ушкодження по давності виникнення вкладаються в час ДТП, яка мала місце 10.09.2023 року.
Тілесні ушкодження у вигляді «забійно-рвані рани в області правої гомілки» з врахуванням хірургічного лікування та їх стану на день огляду, потягли за собою розлад здоров'я більше як на 21 день і за цією ознакою згідно п 2.2.2. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Тілесні ушкодження у вигляді «відкритого перелому діафізу правої великогомілкової кістки» були небезпечними для життя в момент їх спричинення і за цією ознакою згідно п 2.1.3. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
У такий спосіб ОСОБА_4 порушила вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), а саме: п. 2.3 (б) та 12.1 ПДРУ:
п. 2.3 (б) ПДРУ - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 12.1 ПДРУ - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
З технічної точки зору, при встановлених в ході досудового розслідування вихідних даних, у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, стали дії водія автомобіля «Skoda», моделі «Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_4 , яка не виконала вимоги пунктів 2.3 (б) та 12.1 Правил дорожнього руху України, тим самим не уникнула наїзду на пішохода.
Таким чином ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
24.05.2024 між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12023071030001886 від 11.09.2023 за ч. 2 ст. 286 КК України, з однієї сторони (далі - прокурор), та обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні (далі - обвинувачений) ОСОБА_4 , з другої сторони, за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , згідно з вимогами ст.ст. 468 - 470, 472 КПК України, діючи добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок, укладено угоду про визнання винуватості на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Згідно вказаної угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 беззастережно та у повному обсязі визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в обсязі, відповідно до обвинувального акту.
Сторони угоди підтверджують, що її укладання є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Сторони дійшли згоди, про те, що враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема: під час досудового розслідування обвинувачений щиро покаялася та активно сприяла розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданого збитку; наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, що полягає у можливості зменшення навантаження на систему здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, процесуальному спрощенні розгляду провадження та заощадженні бюджетних коштів на витрати, пов'язані з кримінальним провадженням; відсутні обтяжуючі обставини, враховуючи значний суспільний інтерес в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, із урахуванням положень ст.ст. 50, 51, 52, 53, 65, 66 Кримінального кодексу України, сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, враховуючи санкцію вказаної статті, у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Сторонами узгоджено застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробовуванням та покладення обов'язків, передбачених п.п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Згідно угоди, підписуючи її, сторони розуміли, що відповідно до положень ч. 2 ст. 473 КПК України наслідками укладання та затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження їх права оскарження вироку згідно з вимогами ст. ст. 394 та 424 КПК України, обвинуваченій роз'яснено наслідки невиконання угоди про визнання винуватості.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, та призначити ОСОБА_4 , узгоджене сторонами покарання.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованому їй злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнала та зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення, вид покарання, який до неї буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні вказаної угоди.
Захисник у підготовчому судовому засідання просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_4 , узгоджене сторонами покарання.
Потерпіла та її представник в судовому засіданні клопотали затвердити угоду. Потерпіла надала заяву, в якій вказала, що проти затвердження угоди між прокурором та обвинуваченою не заперечує, просила заявлений нею цивільний позов залишити без розгляду.
Суд, вивчивши надані матеріали, заслухавши учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення яким затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Дослідивши угоду про визнання винуватості та переконавшись, що укладена угода є добровільним волевиявленням обвинуваченого, тобто не є наслідком застосування до нього насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, з'ясувавши у обвинуваченої чи цілком вона розуміє наслідки затвердження угоди, роз'яснивши обвинуваченій право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення у вчинені якого її обвинувачують, встановивши правильне розуміння обвинуваченим, потерпілою змісту та наслідків затвердження угоди, а також перевіривши її відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства, заслухавши доводи учасників судового засідання та роз'яснивши обвинуваченому, потерпілій обмеження права щодо оскарження вироку, передбачені ст. 473 КПК України, суд доходить висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим, відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди є добровільним, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які, відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Враховуючи викладене, суд, заслухавши учасників судового засідання, потерпілу, обвинувачену в судовому засіданні та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу ОСОБА_4 , прийшов до висновку, що винуватість останньої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
При цьому, суд констатує факт, що стороною захисту під час підготовчого судового засідання та судового розгляду не заявлялися клопотання щодо виклику свідків сторони захисту, витребування речей та документів, приєднання речей та документів в якості доказів.
Таким чином, обвинувачена була вільна у реалізації процесуальних прав сторони захисту.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченій діяння повністю доведене і вірно кваліфіковане органом досудового розслідування за ч.2 ст. 286 КК України, винуватість ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Згідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, належить до тяжких злочинів.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд враховує пом'якшуючі провину обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, що обтяжують її покарання, досудовим розслідуванням не встановлено.
Призначаючи вид і міру покарання ОСОБА_4 суд враховує конкретні обставини вчинення злочину, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченої та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку, що обвинуваченій за вчинення злочину, належить призначити узгоджену сторонами міру покарання за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, враховуючи санкцію вказаної статті, у виді у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Разом із цим, суд з врахуванням фактичних обставин справи, особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше не судима, має постійне місце проживання, одружена, офіційно працює, вважає за можливе її виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, обравши йому покарання пов'язане з позбавленням волі, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України, поклавши на неї обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Саме таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та попередження скоєння нових злочинів.
Суд вбачає за належне визначити йому узгоджену міру покарання в угоді та в порядку ч.3 ст. 75 КК України вважає за необхідне визначити обвинуваченій у термін іспитового строку один рік, поклавши на неї обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених п.п.1-6 ч.7 ст.474 КПК України, судом не встановлено.
З урахування вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.
Запобіжний захід ОСОБА_4 під час досудового розслідування обирався, строк дії якого закінчився, клопотань про обрання запобіжного заходу не надходило.
Відповідно до норми ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Згідно ч.2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, заявлений потерпілою залишити без розгляду.
На підставі ч.2 ст. 124 КПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення судових інженерно - транспортних експертиз у розмірі 2629 грн..
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ч.9 ст.100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 368-371, 373-376, 394, 468-470, 472-475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24.05.2024 року між прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12023071030001886 від 11.09.2023 за ч. 2 ст. 286 КК України, з однієї сторони (далі - прокурор), та обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні (далі - обвинувачений) ОСОБА_4 , з другої сторони, за участі захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , згідно з вимогами ст.ст. 468 - 470, 472 КПК України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити узгоджену угодою міру покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 1 (один) рік.
У відповідності зі ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2023 року на майно, а саме: на автомобіль "Skoda Octavia" днз НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 .
Речові докази: автомобіль "Skoda Octavia" днз НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 повернути власнику.
Процесуальні витрати в сумі 2629 грн., пов'язані з проведенням судових інженерно-транспортних експертиз стягнути із обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави.
Цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, заявлений потерпілою ОСОБА_6 , залишити без розгляду.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1