Справа № 712/3700/24
Провадження 2/712/1749/24
24 травня 2024 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Троян Т.Є.
при секретарі - П'ятун Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат,
Позивач ТОВ «Компанія НІКО-ТАЙС» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрату зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання. Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідно до Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2007 року по справі №2-5185-2007, котре набрало законної сили, позов КС «ФЕДЕРАЦІЯ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Відповідно до даного рішення до стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає на користь Кредитної спілки «ФЕДЕРАЦІЯ» заборгованість на підставі договору кредиту АЦ-00232 від 16 грудня 2006 року та договору поруки №АЦ-00232-П від 16 грудня 2006 року, а також судових витрат у загальному розмірі 22 210 грн. 93 коп. На даний час рішення суду та виконавчі листи по вказаній справі, видані Соснівським районним судом міста Черкаси, не виконані. 29 березня 2023 року між КС «ФЕДЕРАЦІЯ» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» було укладено договір №29-03-2023/4 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості. Згідно із пунктом 1.2. даного договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець продає Покупцю, а Покупець придбаває (набуває) права солідарної вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що іменуються надалі “Боржники”, щодо виконання грошового зобов'язання, зокрема та не обмежуючись, у розмірі 22 гривень 93 копійки, набутих Продавцем та належних останньому на підставі договору кредиту №АЦ-00232 від 16 грудня 2006 року, договору поруки №АЦ-00232-П від 16 грудня 2006 року, та Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2007 року по справі №2-5185-2007, котре набрало законної сили, та існує (винесене) у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням Боржниками грошового зобов'язання на підставі договору кредиту №АЦ-00232 від 16 грудня 2006 року та договору поруки №АЦ-00232-П від 16 грудня 2006 року.
Відповідно до Ухвали Соснівського районного суду міста Черкаси від 25 травня 2023 року по справі № 2-5185/2007, задоволено вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про заміну сторони (стягувача), замінено стягувача Кредитну спілку «Федерація» у виконавчих листах № 2-5185-2007, виданих Соснівським районним судом м. Черкаси на підставі рішення 07 листопада 2007 року, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» . Відтак, відповідно до вказаного, новим та належним кредитором по відношенню до Відповідачів є ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»», котрий користується всіма правами кредитора які витікають із договору кредиту №A-00232 від 16 грудня 2006 року, договору поруки №АЦ-00232-П від 16 грудня 2006 року та Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2007 року по справі №2-5185-2007, котре набрало законної сили.
Оскільки станом на день подання позову зобов'язання відповідачів перед новим кредитором в повному обсязі не виконанні, відповідачі зобов'язані сплатити на користь ТОВ «Компанія НІКО-ТАЙС» 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач вимушений звертатись до суду з вказаним позовом. Просили солідарно стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» за період з з листопада 2007 року по лютий 2024 року 10 762,20 грн. 3%-річних та 129 232,54 грн. інфляційних втрат на підставі договору кредиту №AЦ-00232 від 16 грудня 2006 року, договору поруки №АЦ- 00232-|1 від 16 грудня 2006 року, та Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2007 року по справі №2-5185-2007, судові витрати у розмірі 3 028,00 грн., та заявили про намір в подальшому стягнути правову допомогу, орієнтовний розмір гонорару адвоката складає 7-12% від ціни позову.
Ухвалою судді від 09.04.2024 було відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Відповідачі по справі повідомлялась судом про розгляд судом даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду, що підтверджується відміткою про отримання. Відзиву на позовну заяву не надходило. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.
Згідно з вимогами ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов наступних висновків.
Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Судом встановлено, що Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2007 року по справі №2-5185-2007, котре набрало законної сили, позов КС «ФЕДЕРАЦІЯ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Відповідно до даного рішення до стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає на користь Кредитної спілки «ФЕДЕРАЦІЯ» заборгованість на підставі договору кредиту АЦ-00232 від 16 грудня 2006 року та договору поруки №АЦ-00232-П від 16 грудня 2006 року, а також судових витрат у загальному розмірі 22 210, 93 грн. Як зазначає представник позивача, на даний час рішення суду та виконавчі листи по вказаній справі, видані Соснівським районним судом міста Черкаси, не виконані, борг складає 22 210, 93 грн.
Як вбачається з ухвали Соснівського районного суду міста Черкаси від 25 травня 2023 року по справі № 2-5185/2007, задоволено вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про заміну сторони (стягувача), замінено стягувача Кредитну спілку «Федерація» у виконавчих листах № 2-5185-2007, виданих Соснівським районним судом м. Черкаси на підставі рішення 07 листопада 2007 року, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» .
Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 01 листопада 2023 року по справі № 2-5185/2007, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку пред'явлення до примусового виконання виконавчих листів до виконання та видачу дублікатів виконавчих листів .
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
При цьому відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Судом встановлено, що Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2007 року по справі №2-5185-2007, яке набрало законної сили, позов КС «ФЕДЕРАЦІЯ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Відповідно до даного рішення до стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає на користь Кредитної спілки «ФЕДЕРАЦІЯ» заборгованість на підставі договору кредиту АЦ-00232 від 16 грудня 2006 року та договору поруки №АЦ-00232-П від 16 грудня 2006 року, а також судових витрат у загальному розмірі 22 210, 93 грн. На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист.
У цій справі ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» пред'явило позов 25 березня 2024 року.
Отже, ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення розміру 3% річних та інфляційних за період з листопада 2007 року по лютий 2024 року частково знаходяться в межах трирічного строку, який передує зверненню позивача до суду - період з 25 березня 2021 по лютий 2024 року.
Водночас, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка була чинною з 18.03.2020 по 24.12.2023) у період з 01 березня 2020 року день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, тобто по 30 червня 2023 року, в разі прострочення споживачем виконання зобов'язань зі сплати платежів споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Тобто, вказана норма Закону звільняє споживачів від будь-якого виду цивільної грошової відповідальності за прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів за кредитним договором в період дії карантину, в тому числі від відповідальності за статтею 625 ЦК України.
Крім того, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 по теперішній час, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Отже, позивач неправомірно нарахував відповідачам три відсотки річних та інфляційні втрати в період з 25 березня 2021 по лютий 2024 року, який хоча і знаходяться в межах трирічного строку, проте позичальник звільняється у вказаний період від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Щодо нарахуванню 3% річних та інфляційних за період з листопада 2007 по 24 березня 2021 року - то він знаходяться поза межами трирічного строку позовної давності, а тому в цій частині позов задоволенню також не підлягає.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Компанія НІКО-ТАЙС» задоволенню не підлягають.
З урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід покласти на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 25-261, 267 527, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, 2-4, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 351-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 24.05.2024 року.
Головуючий Т.Є.Троян
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО-ТАЙС», ЄДРПОУ 2965612232, місцезнаходження: 03187 м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 40 оф. 315.
Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2