Справа № 703/829/24
2/703/687/24
24 травня 2024 року в м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Терещенко С.І., звернувся до суду з позовом до Смілянської міської ради Черкаської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на 3/4 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , що належав померлій на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину по закону виданих 27 червня 1989 року державним нотаріусом Смілянської держнотконтори і зареєстрованих в реєстрі відповідно за № 2248 і за № 2250. Право власності ОСОБА_3 було зареєстровано в Смілянській дільниці ЧОБТІ. Співвласником вказаного домоволодіння - 1/4 частки, є ОСОБА_4 , яка доводиться дочкою померлій ОСОБА_3 , а позивачу - рідною сестрою.
Вказує, що в січні 2024 року серед документів померлої ОСОБА_3 , позивач виявив заповіт складений 19 квітня 2001 року і посвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В., номер в реєстрі 1282, відповідно до змісту якого ОСОБА_3 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі усе те, на що вона за законом матиме право на момент смерті заповіла ОСОБА_5 .
Позивач вказує, що він не подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 до нотаріальної контори у встановлений законом строк, оскільки про наявність складеного заповіту йому не було відомо.
Окрім того зазначив, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась. Інший спадкоємець - рідна сестра позивача - ОСОБА_2 , спадщину після смерті матері не прийняла і на неї не претендує.
Враховуючи викладені обставини та те, що строк для прийняття спадщини було пропущено позивачем з об'єктивних причин, просив суд визнати їх поважними та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою судді від 06 березня 2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для надання відповіді на відзив.
Правом для надання відзиву відповідач не скористався.
Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року по справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак представник позивача, - адвокат Терещенко С.І., подав суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав з підстав вказаних у позовній заяві та просив справу розглядати без участі позивача та його представника.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але згідно письмової заяви представника Смілянської міської ради Черкаської області Сюкало Ю.П., остання просила справу розглядати у відсутності сторони відповідача за наявними у справі доказами та винести рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилась, однак звернулась до суду із заявою, згідно якої проти задоволення позовної заяви не заперечувала та просила справу розглядати без її участі.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились то фіксація судового засідання не здійснювалась.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13 грудня 2004 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області (а.с.5).
У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Як вбачається із заповіту від 09 квітня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран ГВ., зареєстрованого в реєстрі за № 1282, ОСОБА_3 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі усе те, на що вона за законом матиме право на момент смерті заповіла ОСОБА_1 (а.с. 6).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Як передбачено ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Таким чином, відповідно до положень, передбачених ст. 1235 ЦК України, позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
Як передбачено ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Факт належності спадкодавцю ОСОБА_3 спадкового нерухомого майна, а саме 3/4 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право власності 27 червня 1989 року та свідоцтвом про право на спадщину по закону від 27 червня 1989 року, виданими державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори і зареєстрованих в реєстрі відповідно за № 2248 і за № 2250 (а.с. 8,9).
З листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори № 627/01-16 від 20 травня 2024 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 із заявами про прийняття/відмову від прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась. Вказане також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 76960555 від 15 травня 2024 року.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 1269, 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Абзацом 4 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" встановлено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Встановлення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини здебільшого є оціночним, адже одні і ті самі причини, виходячи з обставин справи, можуть визнаватися як поважними, так і навпаки.
У постанові від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61- 753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Необхідність вчинення нотаріусом дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеними в постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, зазначив, що строк для подання заяви про прийняття ним спадщини по заповіту після смерті матері ОСОБА_3 пропущений з поважної причини, так як він не був обізнаний про наявність заповіту, складеного на його ім'я, а тому не звернулася до нотаріуса з відповідною заявою у встановлений законом строк.
Верховний Суд у своїх висновках неодноразово зазначав, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини. Такі висновки викладені у постанові від 09 квітня 2020 року у справі № 648/703/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 190/106/18, від 10 червня 2020 року у справі № 640/13714/17, від 07 вересня 2020 року у справі № 389/3108/18 та інші.
Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Судом встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 сплинув 13 червня 2004 року, а про існування заповіту позивач довідався лише в січня 2024 року.
Доводи позивача про те, що про наявність заповіту йому відомо не було і про його існування стало відомо після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, суд вважає достовірними, оскільки підтверджені фактичними обставинами справи.
Встановлено, що нотаріусом не вчинено будь-яких дій щодо повідомлення спадкоємця ОСОБА_1 про існування заповіту, що позбавило його можливості бути обізнаним про існування заповіту та відповідно можливості реалізувати своє право на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Встановивши, що позивач не був обізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 26.04.22 р. у справі № 932/16345/19.
Крім того, у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Спадкове законодавство засновується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця (заповіту) над положеннями закону, спадкоємці за законом спадкують тільки у випадках відсутності заповіту, визнання його недійсним, нерозподілення заповідачем усієї спадщини або неприйняття (відмови від прийняття) спадщини спадкоємцями, призначеними у заповіті (частина друга статті 1223 ЦК України).
Про свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі N 642/2539/18-ц, від 28 травня 2021 року у справі N 688/106/20, від 17.12.21 р. у справі № 315/368/19, від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19, від 15 квітня 2021 року в справі № 591/1271/18, від 26 липня 2021 року в справі 405/7058/19, від 21 жовтня 2021 року в справі 643/13260/19, від 08 червня 2023 року в справі № 585/2163/22 та від 14 червня 2023 року в справі № 292/564/22.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст. 79-81, 83, 89, 263-265, 267 ЦПК України, ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити повністю.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк у два місяці, з дня набрання судовим рішенням законної сили, для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: Смілянська міська рада Черкаської області, юридична адреса: 20701, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ: 25874705.
Третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Головуючий: Ю. В. Крива