справа: 663/65/22
провадження 22-ц /819/204/24
іменем України
23 травня 2024 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)
судді: Базіль Л.В.,
Приходько Л.А.,
секретар судового засідання: Доброва К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Доготер Оксани Георгіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 березня 2024 року, постановлену під головуванням судді Сікори О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднаного центру координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях при Службі безпеки України, про встановлення факту, що має юридичне значення, перебування у полоні незаконних збройних формувань,
встановив :
В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об'єднаного центру координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях при Службі безпеки України, в якому просив встановити факт його перебування у полоні заручником незаконних військових формувань на тимчасово окупованій території Донецької області у період з 16 березня 2015 року; встановити факт його звільнення з полону 01 квітня 2015 року, як особи заручника незаконних військових формувань на тимчасово окупованій території Донецької області.
В обґрунтування позову зазначив, що у зв'язку з військовими діями 2014 року на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей здійснював волонтерську діяльність. Під час чергової поїздки до тимчасово окупованої території Донецької області з метою забезпечення українських бійців- односельчан продуктами харчування ( ліками, сезонним одягом, та речами першої потреби) був незаконно позбавлений волі, став заручником незаконних збройних формувань в районі проведення антитерористичної операції. У полоні перебував з 16 березня по 01 квітня 2015 року. Але дані про нього не внесені до сформованого Службою безпеки України переліку осіб, які були незаконно позбавлені волі, захоплені як заручники незаконних збройних формувань в районі проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим він позбавлений можливості реалізувати права та гарантії, визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1122, якою затверджено Порядок здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ухвала суду мотивована тим, що подана ОСОБА_1 позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (стаття 186 ч.1 п.1 ЦПК України), оскільки вимоги заявника пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. За своїм предметом та можливими правовими наслідками заявлені вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою. Суд зазначив, що правовою метою звернення позивача до суду є підтвердження його певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
Не погоджившись з ухвалою суду першої інстанції, адвокат Доготер О.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, зазначивши, що суд першої інстанції при постановлені ухвали суду від 25 березня 2024року неправильно застосував норми процесуального права, неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про те, що даний спір має ознаки публічно-правового характеру.
Пославшись на пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 « Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» адвокат зазначила, що в порядку цивільного судочинства розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов'язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Вказала, що ОСОБА_1 не має іншої можливості, крім пред'явлення заяви в порядку цивільного судочинства, довести факт його перебування у полоні незаконних збройних формувань в районі проведення антитерористичної операції в період з 16 березня по 01 квітня 2015 року, оскільки дані про нього, як про особу, яка потрапила в полон, не були внесені до обліку осіб, які були незаконно позбавлені волі.
ОСОБА_1 звертався до уповноваженого на ведення відповідного обліку органу з заявою про включення його до обліку даних як особи, яка перебувала у полоні, проте, в отриманому листі від СБУ, повідомлено, що у сформованому переліку звільнених осіб відомості про ОСОБА_1 відсутні.
Вважає, що оскільки дані про ОСОБА_1 не внесео до обліку осіб, які були незаконно позбавлені волі, як про особу яка потрапила у полон, то з метою встановлення факту, який має юридичне значення, справу необхідно розглянути в порядку цивільного судочинства.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Об'єднаного центру координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях при Службі безпеки України проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
У призначене судове засідання ОСОБА_1 та його адвокат Доготер О.Г. не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені згідно положень ст.128 ч.6 ЦПК України, про що свідчить довідка про доставку судової повістки на офіційну електрону адресу адвоката. Причини неявки до суду не повідомили.
Згідно ст.372 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності не з'явившихся позивача та його адвоката.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення регламентуються главою 6 розділу IV ЦПК України.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в цивільному судочинстві здійснюється за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив встановити факт його перебування у полоні заручником незаконних військових формувань на тимчасово окупованій території Донецької області у період з 16 березня 2015 року; встановити факт його звільнення з полону 01 квітня 2015 року, як особи заручника незаконних військових формувань на тимчасово окупованій території Донецької області.
Відмовивши у відкритті провадження у справі на підставі пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України (заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), суд першої інстанції вважав, що розгляд цієї заяви має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства, виходячи із суб'єктного складу сторін, наявності між ними публічно-правових відносин та мети звернення заявника до суду на підтвердження певних обставин (перебування у полоні), які вплинуть на можливість реалізації прав особи у сфері соціального забезпечення.
Проте, не можна погодитися з мотивами, постановленої у справі ухвали суду від 25 березня 2024року, з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання Закону України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”» від 15 листопада 2022р. № 1281, затверджено порядок роботи Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія), яка утворена при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
До утворення зазначеної Комісії, на час звернення до суду позивача у січні 2022року, при Міністерстві діяла міжвідомча комісія, до повноважень якої, серед іншого, також входило прийняття рішення щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації та/або органів влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окупованій території України та/або території Російської Федерації.
За результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей Комісія може прийняти рішення: про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
При прийнятті рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України Комісія встановлює дату початку строку позбавлення особи особистої свободи, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дату її звільнення.
Прийняті Комісією рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (до утворення Реєстру відповідні рішення вносилися до Переліку осіб, яких було незаконно позбавлено особистої свободи).
Рішення Комісії про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи відмову у визнанні членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, може бути оскаржено до суду.
Отже, наведене свідчить, що в судовому порядку (незалежно від предметної та суб'єктної юрисдикції суду) не підлягає розгляду заява/позов про встановлення факту перебування особи у полоні незаконних збройних формувань. Для розгляду цієї заяви передбачений позасудовий розгляд, визначений діючим законодавством.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, однак помилково вважав, що позовна заява ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту про перебування особи у полоні має розглядатися в порядку, передбаченому КАСУ.
За змістом статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала суду від 25 березня 2024року підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення змінюється, але при цьому результат розгляду справи залишається незмінним, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу адвоката Доготер Оксани Георгіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 березня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 24 травня 2024року.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.В. Базіль
Л.А. Приходько