Єдиний унікальний номер справи: 766/2245/24
Провадження № 33/819/98/24 Головуючий в суді І інстанції Валігурська Л.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кутурланова О.В.
24 травня 2024 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі головуючого - судді Кутурланової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Добрової К.О.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
захисника - адвоката Мієнка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мієнко Роман Володимирович, на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 05 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 05 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 08.02.2024 року о 22:35 годині по пр.Національної Гвардії України, 158 в м. Херсоні керував транспортним засобом «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мієнко Р.В., подав апеляційну скаргу на постанову, в якій, посилаючись на численні порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 05 квітня 2024 року та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що:
- працівниками поліції не зазначалися підстави для зупинення транспортного засобу ОСОБА_1 ;
- відсутня безперервна відеофіксація правопорушення, а в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено на які саме прилади, технічні засоби здійснювалася відеозйомка, а вказано лише - «безперервна відеофіксація 476928, 476480»;
- судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду шляхом взяття аналізів біологічних речовин та проведення лабораторних досліджень на стан сп'яніння, а лише відмовився від огляду за допомогою технічного засобу «Драгер»;
- працівниками поліції в порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не складено в письмовому вигляді направлення на огляд водія транспортного засобу у медичному закладі та не вручено особисто ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мієнко Р.В., звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на оскарження постанови суду, в обґрунтування якої зазначив, що апеляційну скаргу апелянтом подано ще 12 квітня 2024 року, тобто у строки, визначені чинним законодавством. 29 квітня 2024 року з ЄДРСР він дізнався, що ухвалою Херсонського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційна скарга повернута апелянту з підстав недотримання вимог ч.2 ст.271 КУпАП. Того ж дня апелянтом повторно подано апеляційну скаргу з зазначенням ним обґрунтувань дотримання вимог ст.271 КУпАП під час подання апеляційної скарги.
Згідно ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Аналізуючи доводи щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Так, згідно наданих матеріалів ОСОБА_1 вперше апеляційну скаргу подано до суду 13 квітня 2024 року (а.с.54-69).
Постановою Херсонського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Мієнка Р.В. повернуто з підстав недотримання вимог ч.2 ст.271 КУпАП (а.с.72).
Апелянт повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою, заявивши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та надавши докази в обгрунтування клопотання.
Таким чином, твердження адвоката Мієнка Р.В. про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження грунтуються на законі та матеріалах справи.
З огляду на зазначене, з метою забезпечення доступу до правосуддя, справедливого та об'єктивного розгляду справи, вважаю, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, як пропущений з поважної причини.
В суді апеляційної інстанції особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Мієнко Р.В. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 7 ст.294 КУпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч.1 та 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Постанова суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, оскільки суд не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не оцінив їх відповідність вимогам законодавства та всупереч наведеним вимогам КУпАП прийняв необґрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та наявність підстав для накладення на нього адміністративного стягнення.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд зазначив, що його вина у вчиненні цього правопорушення доведена у повному обсязі.
Проте, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за даною статтею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, однією з ознак складу правопорушення є керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, тому орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення повинен довести даний факт.
Проведення огляду на стан сп'яніння має здійснюватися згідно ст.266 КУпАП, відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі - Порядок) та з чітким дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я (ч. 4 ст. 266 КУпАП).
Відповідно до п.п.6-10 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність (п. 8 та 10 в редакції Постанови КМ № 57 від 20.01.2023р.).
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
П.1 Інструкції передбачено, що вона визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. До ознак алкогольного сп'яніння віднесено: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 розділу І Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 розділу І Інструкції).
Згідно з п. 7 розділу І зазначеної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я). Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. 8 розділу ІІ Інструкції).
Розділом 3 Інструкції визначено порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів та передбачено, що огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо) (за наявності).
Відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду на стан сп'яніння. У цьому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3) (далі - акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі надходження документів дані про оглянуту особу долучаються до акта медичного огляду.
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.
За збереження та транспортування ємностей з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров'я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров'я, у якому проводився відбір біологічного середовища.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
У додатках до Інструкції наведено зразок Акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3), що повинен складатися під час огляду особи, з якого вбачається, що для виявлення стану алкогольного сп'яніння лікарем може застосовуватися як спеціальні технічні засоби, так і відібрання у особи біологічного середовища ( слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук) для проведення лабораторних досліджень.
Приймаючи до уваги, що саме Інструкція є нормативно-правовим підґрунтям діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, а її норми є спеціальними нормами права, слід дійти висновку про необхідність чіткого та неухильного дотримання її вимог при проведенні огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів.
При цьому, з системного аналізу положень вищенаведеного законодавства слід дійти висновку про право особи на проходження медичного огляду саме шляхом взяття аналізів біологічних речовин та проведення лабораторних досліджень на стан сп'яніння, а не виключно за допомогою спеціальних технічних засобів вимірювальної техніки і відмова цій особі в реалізації її права з метою встановлення достовірних результатів огляду не передбачена, такою дискрецією не наділені ні працівникі поліції, ні лікарі відповідного закладу охорони здоров'я.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи відео-файлів з нагрудних відео-реєстраторів поліцейських, а також встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося ОСОБА_1 , він не погодився проходити огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу "Драгер" та надав згоду на огляд в умовах медичного закладу. При цьому, у медичному закладі ОСОБА_1 знову запропонували огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу "Драгер", від чого ОСОБА_1 відмовився та наполягав на взятті у нього біологічних зразків для лабораторного дослідження на визначення стану алкогольного сп'яніння, проте у реалізації цього права йому було відмовлено з посиланням на те, що це дискреція лікаря обирати метод огляду на стан сп'яніння. Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані як відмова, про що складено висновок від 08.02.2024 року, який став підставою для складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №411697.
Отже, приймаючи до уваги згоду ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп'яніння у медичному закладі, а також його подальші дії в медзакладі, направлені виключно на реалізацію свого права на встановлення більш чітких та достовірних результатів огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння шляхом проведення лабораторного дослідження його біологічних зразків, на чому він наполягав та у чому йому було відмовлено за відсутності достатніх правових підстав, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність за таких обставин підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність достатніх доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Спираючись на положення ч. 1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", необхідно виходити з того що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим, безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювань правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 р. у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, з огляду на те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення та заперечує факт його вчинння, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мієнко Роман Володимирович, задовольнити.
Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 05 квітня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Херсонського
апеляційного суду О.В. Кутурланова