Номер справи: 766/16121/21
Номер провадження: 22-ц/819/187/24
Головуючий у першій інстанції Кузьміна О.І.
Доповідач Пузанова Л.В.
23 травня 2024 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.
суддів: Базіль Л.В.
Приходько Л.А.,
секретар Доброва К.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Пацалова Тамара Валеріївна, до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
встановив:
У вересні 2021 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Пацалова Тамара Валеріївна, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначила, що з 02 жовтня 2004 року перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02.08.2021 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 , який після розірвання шлюбу проживає з нею.
Посилаючись на те, що після фактичного припинення шлюбних відносин відповідач не допомагає синові матеріально, позивачка просила суд стягнути з нього аліменти в розмірі 10 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову. Вказала на те, що доходи відповідача, відсутність у нього на утриманні інших осіб дають підстави вважати, що він спроможний надавати своїй дитині матеріальне утримання у заявленому нею розмірі.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 06 березня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.
Суд стягнув з відповідача на користь держави судові витрати на сплату судового збору в сумі 908 грн та на користь позивачки- витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру визначених до стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, зменшивши його до 3 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 13.09.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Доводи скарги мотивовано тим, що з моменту звернення ОСОБА_2 з позовом до суду (13.09.2021 року) до моменту винесення судом рішення (06.03.2024 року) суттєво змінилися обставини, на підставі яких можна задовольнити вимоги про стягнення суми аліментів у зазначеному позивачкою розмірі.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд взяв до уваги паспорт особи моряка, термін дії якого закінчився 28.04.2022 року, та відомості про перетин ним кордону останній раз більше, ніж три роки тому (02.12.2021 року). На теперішній час він не працевлаштований, не має постійного заробітку, що підтверджується довідкою ПФУ від 13.03.2024 року. Докази, які б підтверджували його спроможність сплачувати аліменти в сумі 10 000 грн щомісячно, відсутні.
Справа розглядалася в суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження більше, ніж 2,5 роки, внаслідок чого він став боржником по сплаті аліментів, починаючи з 13.09.2021 року, на суму більше 300 000 грн.
Вважає, що сума витрат на правову допомогу, які суд стягнув з нього на користь позивачки, а саме: 7 000 грн, є явно завищеною.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Пацалова Т.В. викладені в ній доводи не визнала, рішення суду просила залишити без змін.
ОСОБА_1 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення на його адресу судової повістки рекомендованим листом, на електронну адресу та з використанням засобів мобільного зв'язку.
ОСОБА_2 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлена в установленому нормами процесуального права порядку (шляхом вручення судової повістки).
Враховуючи положення частини другої статті 372 ЦПК України, відповідно до яких неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність сторін.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Пацалова Т.В. в судовому засіданні просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач як батько зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При визначенні розміру аліментів суд врахував, що відповідач ОСОБА_1 працевлаштований моряком, а значить має високий дохід, у зв'язку з чим він може сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі заявленому позивачкою.
В процесі розгляду справи суд встановив, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який після розірвання ними шлюбу рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02.08.2021 року, що набрало законної сили, проживає з матір'ю.
Позивачка стверджує, що відповідач працює моряком на суднах іноземних судновласників, має високий дохід, проте після розірвання шлюбних відносин не допомагає синові матеріально.
На підтвердження доходів відповідача надала суду: відповідь Державної служби морського та річкового транспорту України (морська адміністрація), згідно з якою за інформацією, наданою Управлінням (служби) капітана Херсонського морського порту, на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видано посвідчення особи моряка серії НОМЕР_1 від 11.05.2017 строком дії до 28.04.2022 року (а.с.14);
договори про надання послуг з працевлаштування за кордоном від 20.08.2019 року, 05.05.2020 року та акти наданих послуг на підставі вказаних договорів, якими підтверджується надання ТОВ «ПРОФІ КРЮ МЕНЕДЖМЕНТ» ОСОБА_1 , як моряку, послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном (а.с.15-19); 15.07.2017 року VENIS MARITIME INC., 20.08.2019 року, 05.05.2020 року Компанія «ШИП ТРЕЙД ХАУС» уклали з ОСОБА_1 контракти про наймання моряка на роботу (а.с.20-29); лист Державної прикордонної служби України Головного центру обробки спеціальної інформації від 24.11.2021 року, про те, що ОСОБА_4 неодноразово перетинав державний кордон України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим в період з 01.01.2017 року по 02.12.2021 року (а.с.110).
Згідно з наданою інформацією ПАТ «Банк Восток» про надходження грошових коштів на рахунки ОСОБА_1 , зокрема у валюті за 2019 рік - 3161 євро, за 2020 рік - 12 176 євро, за 2021 рік - 10 430 євро (а.с.116-124).
Судом встановлено також, що 23.06.2021 року закінчився строк дії робочого диплома ОСОБА_1 як вахтового механіка суден з машинним відділенням (а.с.81), а у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що через матеріальний стан він не має можливості отримати підтвердження до робочого диплома, оскільки до такої заяви додаються документи про проходження обов'язкової підготовки (сертифікати, свідоцтва), вартість яких становить біля 96 000 грн, можливість сплатити які у нього відсутня.
25.06.2021 року відповідач за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В., передав безоплатно ОСОБА_2 двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.75), яку відповідно до роздруківки з сайту продажу, наданої суду відповідачем, позивачка ніби то виставила на продаж за 46 000 доларів (а.с.78-80).
Доказів щодо реальних доходів відповідача станом на час вирішення спору судом першої інстанції сторони не надавали.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частини перша-третя статті 181 СК України).
Статтею 182 СК України встановлено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Такими обставинами є: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
З огляду на наведені положення норм права, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені судом першої інстанції обставини, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, між сторонами виник спір щодо розміру належних до сплати відповідачем на утримання сина грошових коштів, який підлягає вирішенню судом.
Позивачка вважає, що для забезпечення гармонійного розвитку дитини необхідним та достатнім буде розмір аліментів в сумі 10 000 грн щомісячно.
Відповідач стверджує, що він непрацевлаштований та не має постійного заробітку, тому може сплачувати на утримання сина лише 3 000 грн щомісячно.
При цьому інформації щодо свого фактичного щомісячного доходу, як на час вирішення спору судом першої інстанції, так і на момент перегляду рішення суду в апеляційному порядку ОСОБА_1 не надав та припинення трудових відносин за професією моряка належними та достатніми доказами не підтвердив, а для підтвердження заперечень стосовно висновків суду в частині визначеного розміру аліментів до апеляційної скарги додав довідку, сформовану засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 13.03.2024року за формою ОК-7, яка за своєю правовою природою не є документом, який підтверджує наявність або відсутність доходів у фізичної особи, в тому числі її працевлаштування, а містить лише відомості з Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок та страховий стаж. До того ж ця довідка містить наведену вище інформацію із Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування за 2013 та 2014 роки, тому не підлягає дослідженню судом апеляційної інстанції в силу статті 367 ЦПК України.
Отже, оскільки відповідач є працездатною та здоровою людиною, не має на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків, дружини; має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_2 , та вважав за можливе передати ОСОБА_2 у власність за договором дарування квартиру у АДРЕСА_3 , а в апеляційній скарзі вказує про можливість надавати на утримання сина грошову суму в розмірі 3 000 грн, що свідчить про наявні в нього доходи, оприлюднювати розмір яких він в процесі вирішення судом спору, що виник між сторонами, не бажає, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач може надавати своїй дитині утримання у розмірі більшому, ніж визначений законом мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину.
Разом з тим, розмір аліментів в сумі 10 000 грн щомісячно на дитину належним чином не вмотивовано як позивачкою, так і судом, оскільки докази про високий дохід та працевлаштування відповідача моряком на іноземних суднах датовані 2019-2021 роками. Документів, які б підтверджували вказані обставини на момент постановлення рішення судом першої інстанції, а також на момент перегляду законності та обґрунтованості рішення судом апеляційної інстанції, тобто на 2024 рік, відсутні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає визначений судом першої інстанції розмір аліментів завищеним та визначеним без врахування того, що позивачка за законом має такий же обов'язок щодо утримання дитини, як і відповідач, однак розмір своєї частки в утриманні дитини не доводила та відповідні докази на підтвердження обґрунтованості заявленого нею до стягнення з відповідача розміру аліментів у твердій грошовій сумі не надала.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши надані сторонами та досліджені судом першої інстанції докази в їх сукупності, відповідно до приписів статті 89 ЦПК України, дійшов висновку, що рішення суду підлягає зміні із зменшенням визначеного судом до стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розміру аліментів на утримання дитини.
При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню у спірних правовідносинах, колегія суддів враховує інтереси дитини та право неповнолітнього ОСОБА_5 , 2008 року народження, на рівень життя, достатній для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку та вважає, що відповідач як батько має обов'язок та можливість забезпечити цей рівень життя дитини у розмірі 6 000грн щомісячно.
Що стосується доводів апеляційної скарги про завищену суму витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 грн, які стягнуто за рішенням суду першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з таких підстав.
Відповідно до положень статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, які за результатом розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При цьому передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини друга-шоста статті 137 ЦПК).
Професійну правничу допомогу позивачці в суді першої інстанції та на стадії складання письмового відзиву на апеляційну скаргу надавала адвокат Пацалова Т.В. на підставі договору про надання юридичної допомоги від 02.08.2021 року. Згідно з актом наданої юридичної допомоги від 04.03.2021 року адвокатом Пацаловою Т.В. були виконані наступні роботи за здійснені витрати, а саме: опрацювання норм права, що регулюють спірні правовідносини та судової практики 500 грн, підготовка позовної заяви 500 грн, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву 1 000 грн, підготовка адвокатських запитів 1 500 грн, ознайомлення з матеріалами справи 500 грн, участь в судових засідання Херсонського міського суду Херсонської області 28.10.2021 року та 24.11.2021 року 3 000 грн. Всього адвокатом на виконання робіт (надання послуг) витрачено 9,5 год із визначенням вартості наданих послуг в сумі 7 000грн, які сплачені позивачкою на рахунок адвоката 02.08.2021 року, що підтверджено квитанцією серії ААЗ №525348 (а.с.158, 159, 41).
За загальним правилом, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Наведені положення підлягають застосуванню судом як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.11.2019 року, справа №905/1795/18.
Аналізуючи положення норм процесуального права щодо розподілу судових витрат між сторонами, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі №755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (пункти 21, 22, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Враховуючи висловлені відповідачем заперечення щодо порушення критерію розумності та співмірності витрат при розподілі судових витрат між сторонами та зважаючи на висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини третьої статті 141 ЦПК України, які відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховувати суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір визначеного умовами укладеного позивачкою із адвокатом Пацаловою Т.В. договору про надання професійної правничої допомоги гонорару адвоката з точки зору характеру спору, що виник між сторонами та фактично стосується інтересів неповнолітньої дитини, яка проживає з позивачкою, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та не вбачає підстав для зменшення їх розміру при розподілі між сторонами із 7 000грн до 4 000грн як про це просить скаржник.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат між сторонами, на думку колегії суддів, відповідають нормам процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги у наведеній частині відсутні.
Відповідно до вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати у цій справі складаються із судового збору в розмірі 908 грн, які суд першої інстанції стягнув з відповідача в дохід держави, витрат позивачки на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000грн та судового збору в розмірі 1 362 грн, сплаченого відповідачем при поданні апеляційної скарги.
Згідно із частинами першою та другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову- на відповідача; 2) у разі відмови в позові- на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, згідно з частинами шостою та сьомою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", позивачі звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх інстанціях - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
За приписами пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Отже ціна позову у цій справі становить 60 000 грн (10 000х6), тому ставка судового збору в сумі 908 грн визначена у мінімальному розмірі (0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб) і не зміниться із зменшенням розміру аліментів до 6 000 грн на місяць (ціна позову - 36 000 грн).
Таким чином, оскільки позивачка за законом звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, суд першої інстанції правильно стягнув із відповідача судовий збір, який належало сплатити при поданні позовної заяви у розмірі 908грн, на користь держави та підстави для зміни судових витрат у цій частині у зв'язку із зміною рішення апеляційним судом відсутні.
Разом з тим, зважаючи на зміну апеляційним судом рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру визначених до стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів із 10 000грн до 6 000грн щомісячно, що свідчить про часткове задоволення позову, а саме з врахуванням визначеної законом ціни позову у цій категорії справ,- про задоволення позову на 60% (36 000х100:60 000), розподіл судових витрат в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу слід змінити, зменшивши розмір стягнутих із відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу із 7 000грн до 4 200грн (7 000х60:100).
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 фактично після перегляду рішення в апеляційному порядку задоволені, підстави для застосування частини сьомої статті 141 ЦПК України та для часткової компенсації за рахунок держави понесених відповідачем витрат на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги (1 362х40:100=544,80грн), як це передбачено, зокрема у разі залишення позову без задоволення, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 06 березня 2024 року частково змінити, зменшивши визначений судом до стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розмір аліментів на утримання дитини із 10 000 грн до 6 000 грн (шести тисяч гривень) щомісячно, а визначений судом до стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 розмір витрат на професійну правничу допомогу - із 7 000 грн до 4 200 грн (чотирьох тисяч двохсот гривень).
В решті оскарженій частині це ж рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л.В.Пузанова
Судді Л.В.Базіль
Л.А.Приходько
Повний текст постанови складено 24 травня 2024 року
Суддя Л.В.Пузанова