вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" травня 2024 р. Справа№ 911/2613/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар»
на рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023
у справі № 911/2613/21 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар»
про стягнення коштів,
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач; КП ВО КМР (КМДА)) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» (надалі - відповідач; КП КОР «Друкар») про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії від 23.10.2018 № 1532560 в сумі 84 079,86 грн. з яких: 76 989,08 грн. основний борг, 3 386,50 грн. інфляційні втрати, 713,88 грн. 3% річних та 2 990,40 грн. пеня за загальний період з 01.12.2020 по 01.05.2021 на суму зобов'язань з грудня 2020 року по січень 2021 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі № 911/2613/21 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 76 989 грн. 08 коп. основного боргу, 3 386 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 713 грн. 88 коп. 3% річних та 2 189 грн. 26 коп. судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вказав, що доведеним є факт існування заборгованості відповідача перед позивачем за відповідним договором.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Друкар» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі № 911/2613/21 повністю та прийняти нове.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не досліджено повно і всебічно всіх обставин справи та порушено норми матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що його не було повідомлено про розгляд справи у суді, що обмежило його в можливості надати відзив та окремі документи до суду першої інстанції.
Окрім цього апелянт зазначає, що ним не було отримано позовних матеріалів від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Також відповідач просить долучити до матеріалів справи докази виконання Комунальним підприємством Київської обласної ради «Друкар» зобов'язань за договором № 1532560 від 23.10.2018. Зокрема, апелянт просить долучити до матеріалів справи копії платіжних доручень: № 291 від 30.07.2021 на суму 19 989,08 грн.; № 440 від 30.09.2021 на суму 17 000,00 грн.; № 445 від 04.10.2021 на суму 10 000,00 грн., № 507 від 29.10.2021 на суму 30 000,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023 апеляційна скарга відповідача у справі № 911/2613/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» на рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі № 911/2613/21; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі № 911/2613/21; справу № 911/2613/21 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Про відкриття апеляційного провадження у справі № 911/2613/21 сторони повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа від 13.02.2024.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Так, згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).
У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 756/1529/15-ц.
Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскільки наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.
Разом з тим, сплата відповідачем заборгованості під час здійснення судового розгляду вказують на необхідність прийняття наданих апелянтом разом з апеляційною скаргою доказів для ухвалення законного рішення з уникненням надмірного формалізму та невиправданого втручання у право особи на мирне володіння його майном, враховуючи прийняття судом першої інстанції рішення про стягнення всієї суми заборгованості, яка була частково попередньо самостійно сплачена відповідачем, тому апеляційним господарським судом приймаються до уваги при прийнятті цієї постанови копії платіжних доручень: № 291 від 30.07.2021 на суму 19 989,08 грн.; № 440 від 30.09.2021 на суму 17 000,00 грн.; № 445 від 04.10.2021 на суму 10 000,00 грн., № 507 від 29.10.2021 на суму 30 000,00 грн.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу від КП КОР «Друкар» на адресу апеляційного господарського суду не надходив, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 23.10.2018 КП ВО КМР (КМДА) «Київтеплоенерго» (постачальник/Енергопостачальна організація) та КП КОР «Друкар» (споживач/абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1532560 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування, та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим Договором.
При виконанні умов Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору постачання).
Згідно пп. 2.2.1. п. 2.2. Договору Енергопостачальна організація зобов'язується: постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Підпунктами 2.3.1. 2.3.2. пункту 2.3. Договору на споживача покладено обов'язок: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у додатку № 4 до договору.
Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункти 8.1., 8.4. Договору).
Суд першої інстанції правильно зауважив, що матеріали справи не містять доказів звернення сторін Договору за місяць до закінчення строку дії Договору із заявою про припинення дії договору, що зумовлює висновки суду про те, що зобов'язання сторін за договором продовжились і на час виникнення спірних правовідносин Договір був чинним.
Додатком № 1 до Договору передбачено, що постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 184,000 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,163 Гкал/годину, в тому числі: а) на опаленняо = 0,163 Гкал/годину; б) на вентиляцію Qв = 0,000 Гкал/годину; в) на гаряче водопостачання (ГВП) Qгв = 0,000 Гкал/годину, на ГВП по середньогодинному тепловому навантаженню Qгв год = 0,000 Гкал/годину, на ГВП по середньодобовому тепловому навантаженню Qгв добу = 0,000 Гкал/добу (пп. 1.1. п. 1).
Згідно п. 1 додатку № 3 до Договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 № 1294, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ: для опалення 1553,86 грн/Гкал (100%).
Додатком № 4 до Договору сторонами визначено:
- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількість теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України «Про заставу як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії». Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово (пункт 2);
- в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (пункт 3);
- абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим (пункт 4);
- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт (пункт 5);
- абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше обумовленої чинним законодавством України (пункт 7).
Додатком № 7 до Договору сторонами оформлено Умови припинення постачання теплової енергії за умовами якого Енергопостачальна організація припиняє постачання абоненту теплової енергії у випадках: закінчення опалювальною сезону (пункт 2); письмового звернення абонента про відключення (самовільне відключення абонентом систем теплоспоживання без дозволу Енергопостачальної організації забороняється; відключення виконується по наряду Енергопостачальної організації з оформленням акту пломбування) (пункт 4).
На виконання умов Договору позивачем сформовано та підписано акт приймання-передавання товарної продукції № 1/2021-11532560 за січень 2021 року на суму 17 844,82 грн. Крім того, позивачем на підтвердження факту постачання теплової енергії на користь відповідача, зокрема у період грудень 2020 року - січень 2021 року, надано облікові картки, довідки про нарахування у відповідні місяці, відомості обліку споживання теплової енергії за період 2020 року - січень 2021 року, корінці наряду на включення від 10.11.2020 № 1971, акт звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 30.04.2021 та рахунок фактури 1532560/2021-4 від 30.04.2021 на загальну суму 76 989,08 грн.
Проте, як стверджує позивач, відповідач покладені на нього Договором обов'язки в частині здійснення розрахунків за спожиту у період грудень 2020 року - січень 2021 року теплову енергію не виконав, а тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 76 989,08 грн. заборгованості.
Місцевий господарський суд зазначив, що у ході розгляду спору відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на ту обставину, що його не було повідомлено про розгляд справи у суді, а тому він не мав можливості надати відзив та відповідні документи до суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду Київської області від 13.09.2021 у справі № 911/2613/21 направлено 20.09.2021 на юридичну адресу відповідача - «вул. Ярославська, 11, м. Ірпінь, Київська обл., 08200», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 7937117 1. Така ж адреса зазначена відповідачем в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон «Про державну реєстрацію») відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Згідно з відомостями АТ «Укрпошта» для перевірки відстеження поштових відправлень, лист з трек-номером № 01032 7937117 1 не було вручено отримувачу з «інших причин».
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п'ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Згідно положень частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Частиною одинадцятою цієї статті Кодексу унормовано, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
В розділі XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Положеннями статті 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» (який є нормативним актом, що визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг) встановлено, що послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними (далі - Правила).
Ці Правила (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, редакція від 10.01.2020) встановлюють, зокрема, окремі строки та процедури доставки, вручення та зберігання різних поштових відправлень, зокрема й рекомендованих листів з повідомленням про вручення та рекомендованих поштових відправлень з позначкою «Судова повістка», що відповідно, впливає на висновок про можливість отримання скаржником такого поштового відправлення, направленого судом за належною поштовою адресою, та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).
Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Відповідно до пункту 94 Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.
У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.
Відправлення «EMS», адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, у приміщенні адресата.
У разі відсутності або несправності абонентської поштової скриньки, невиконання вимог щодо її встановлення, відсутності договору юридичної особи з оператором поштового зв'язку про доставку пошти оператор поштового зв'язку зобов'язаний письмово повідомити користувача послуг поштового зв'язку про свою відмову від доставки адресованих йому поштових відправлень, періодичних друкованих видань (пункт 95 Правил).
Відповідно до пункту 99-2 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Отже, Правила встановлюють окремі строки та процедури вручення рекомендованих листів та рекомендованих поштових відправлень з позначкою «Судова повістка».
Звідси, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Установлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах апеляційної скарги доказів, що підтверджують порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд першої інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою.
При цьому, апелянт у скарзі зазначає, що ним не було отримано позовних матеріалів від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» як у справі № 911/2597/21, так і у справі № 911/2613/21.
Наведене свідчить про незабезпечення відповідачем достатніх умов для належної доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок» та Правил № 270 за адресою, визначеною у відомостях в ЄДР.
Неотримання повідомлення про відкриття провадження у справі апелянт пов'язує з відсутністю ухвали суду у справі № 911/2613/21 на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень та плинністю кадрів Господарського суду Київської області (помічника судді).
Колегія суддів зазначає, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Господарського суду Київської області від 13.09.2021 у справі № 911/2613/21 надіслана для оприлюднення 16.09.2021 та з 17.09.2021 забезпечено надання загального доступу.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
За частиною 1 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Окрім того, на сайті «Судова влада України» у розділі «Інформація щодо стадій розгляду судових справ» наявні відомості про здійснення Господарським судом Київської області проваджень у господарських справах № 911/2597/21 та № 911/2613/21 за участі Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар».
При цьому, апелянтом не обґрунтовано причинно-наслідкового зв'язку між плинністю кадрів серед працівників суду та неможливістю дізнатись про обставини розгляду господарської справи судом у будь-який з доступних способів.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.
Водночас, при апеляційному перегляді справи встановлено, що після направлення позивачем вимоги від 24.05.2021 та після відкриття провадження у цій справі відповідачем було сплачено суму основного боргу, а саме:
19 989,08 грн. за платіжним дорученням від 30.07.2021 № 291;
17 000,00 грн. за платіжним дорученням від 30.09.2021 № 440;
10 000,00 грн. за платіжним дорученням від 04.10.2021 № 445;
30 000,00 грн. за платіжним дорученням від 29.10.2021 № 507.
Отже, станом на 01.11.2021 Комунальним підприємством Київської обласної ради «Друкар» сплачено усю заборгованість за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1532560 від 23.10.2018.
Разом з тим, на час звернення (01.09.2021) позивача до суду фактично існувала сума заборгованості у розмірі 57 000,00 грн. (76 989,08 грн. - 19 989,08 грн.), а не заявлена позивачем у позовній заяві сума у 76 989,08 грн.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов'язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Враховуючи, що на час подання позовної заяви сума основного боргу, що підлягала стягненню з відповідача становила 57 000,00 грн. (після часткової оплати), підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення решти погашеної заборгованості у розмірі 19 989,08 грн. були відсутні.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 19 989,08 грн. підлягає скасуванню.
Щодо іншої частини основної суми боргу слід вказати, що за змістом пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 907/737/18, від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення суду першої інстанції, у разі подання апеляційної скарги, набирає законної сили після прийняття постанови апеляційним господарським судом за наслідками апеляційного перегляду, а відтак залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення боргу, якого не існувало на момент прийняття такого рішення, свідчить про невиправдане втручання у право особи на мирне володіння його майном.
Тому, незважаючи на те, що суд першої інстанції в межах наданих доказів прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову в частині стягнення основного боргу, зайвий формалізм не повинен створювати надмірний тягар для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18, від 25.07.2019 у справі № 916/144/18.
Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів часткової сплати відповідачем заборгованості, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у справі № 911/2613/21 в частині стягнення основного боргу у сумі 57 000,00 грн. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
За таких обставин колегія суддів вважає відсутніми підстави для звільнення відповідача від сплати інфляційних втрат та 3% річних.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки розрахунки позивача є арифметично вірними.
При цьому, колегія суддів зазначає, що оскільки часткова сплата заборгованості у розмірі 19 989,08 грн. відбулась після кінцевої дати періоду у здійсненому позивачем розрахунку (з 01.12.2020 по 01.05.2021), сума інфляційних втрат та 3% річних залишається незмінною та підлягає стягненню у розмірі, визначеному судом першої інстанції.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
При цьому відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно ч. 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Проте дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18.03.2020.
Разом з тим, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Так, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду що пеня нарахована позивачем за період 01.12.2020 по 01.05.2021 на період дії карантину, а тому нарахуванню та стягненню у цей період не підлягає.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний господарський суд робить висновок, що з огляду на погашення відповідачем суми основного боргу як до моменту звернення позивачем до суду, так і після відкриття судом провадження у цій справі, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/14021/22 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 19 989,08 грн., а в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу на суму 57 000,00 грн. провадження підлягає закриттю, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі № 910/14021/22 необхідно залишити без змін.
При цьому колегія суддів зазначає, що процесуальна дія по скасуванню рішення із закриттям провадження у цій справі в частині пов'язана зі сплатою відповідачем присуджених оскаржуваним рішенням коштів.
Тому, враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» задовольняється частково.
Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» на рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі № 911/2613/21 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі № 911/2613/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» основного боргу в сумі 19 989,08 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 08 копійок) та 481,82 грн. (чотириста вісімдесят одну гривню 82 копійки) судового збору за подання позовної заяви та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення основного боргу в розмірі 19 989,08 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 08 копійок) та 481,82 грн. (чотириста вісімдесят одну гривню 82 копійки) судового збору за подання позовної заяви.
3. Провадження у справі № 911/2613/21 в частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» основного боргу в сумі 57 000,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч гривень) - закрити.
4. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі № 911/2613/21 - залишити без змін.
5. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код - 40538421) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» (адреса: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 11, ідентифікаційний код - 02466949) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги - 809,37 грн. (вісімсот дев'ять гривень 37 копійок).
6. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
7. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2023 у справі № 911/2613/21.
8. Справу № 911/2613/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак