15 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7886/23 пров. № А/857/8363/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Шевчук С.М.,
за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року (судді Шумея М.В., ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківськ) у справі №300/7886/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 15.11.2023 звернувся в суд з позовом до Міністерства енергетики України в якому просить стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.01.2021 року по 20.02.2023 року в сумі 943996,42 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю, вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.
Представник відповідача Їжаківський А.О. в режимі відеоконференції проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства енергетики України про визнання протиправним та скасуватння наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України №33-к від 14.01.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту екомережі та природно-заповідного фонду на підставі п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» та про поновлення на посаді директора Департаменту екомережі та природно-заповідного фонду Міністерства енергетики та захисту довкілля України; визнання протиправною бездіяльності Міністерства енергетики та захисту довкілля України щодо не переведення позивача на посаду директора Департаменту заповідної справи цього Міністерства та стягнення з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України середній заробіток за час вимушеного прогулу; щодо зобов'язання Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, як правонаступника Міністерства енергетики та захисту довкілля України, видати наказ та перевести ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту природно-заповідного фонду Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів; стягнути на користь позивача спричинену моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021, позов вирішено задовольнити частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України №33-к від 14.01.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту екомережі та природно-заповідного фонду. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту екомережі та природно-заповідного фонду Міністерства енергетики та захисту довкілля України, яке перейменоване в Міністерство енергетики України. Стягнуто з Міністерства енергетики України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.01.2020 по 15.01.2021 в сумі 425256,84 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Наказом Міністерства енергетики України від 20.02.2023 № 65-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі № 300/325/20 та з урахуванням наказу Міністерства енергетики України від 08.02.2023 № 7-аг «Про введення в дію штатного розпису апарату Міністерства енергетики України» вирішено: 1. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління організаційно-аналітичного забезпечення діяльності керівництва міністерства та державного секретаря з посадовим окладом відповідно до штатного розпису. 2. ОСОБА_1 має 6 (шостий) ранг державного службовця. Надбавка за вислугу років за стаж державної служби становить 50% посадового окладу. 3. Департаменту бухгалтерського обліку та бюджетного фінансування проводити відповідні розрахунки та виплати згідно з законодавством України.
Позивач вважаючи, що такими діями відповідач порушив його права, звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач навмисно вчиняв дії, які призвели до стягнення більшої суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 129-1 Конституцій України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Приписами частини 2 статті 372 КАС України обумовлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Згідно із частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно з частиною 1 статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частин 1 та 8 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування статті 236 КЗпП України стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущене до негайного виконання.
Так, зокрема, у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.
Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.
Як зауважив Верховний Суд у справі № 640/19103/19, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Верховний Суд наголосив, що наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.
У підсумку суд касаційної інстанції у справі № 640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Ця правова позиція щодо застосування приписів статті 236 КЗпП України неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.02.2018 у справі № 807/2713/13-а, від 27.06.2019 у справі № 821/1678/16, від 31.07.2019 у справі № 813/593/17, від 25.09.2019 у справі № 813/4668/16, від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а, від 19.12.2019 у справі № 2а-7683/12/1370, від 05.02.2020 у справі № 815/1676/18, від 05.03.2020 у справі № 280/360/19, від 26.11.2020 у справі № 500/2501/19, від 19.04.2021 у справі № 826/11861/17, від 24.06.2021 у справі № 640/15058/19, від 20.07.2021 у справі № 826/3465/18, від 21.10.2021 у справі № 280/5260/19, від 27.01.2022 у справі № 580/5185/20, від 09.11.2022 у справі № 460/600/22, від 23.03.2023 у справі № 420/8539/21, від 18.12.2023 у справі №640/27278/21.
Практика Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків.
Апеляційний суд також звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2022 у справі № 460/600/22, який урахувавши раніше висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування статті 236 КЗпП України, зазначив, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов'язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущене до негайного виконання, яке покладає на нього зобов'язання щодо поновлення працівника на посаді.
Застосовуючи наведені підходи Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів вважає, що право на стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виникає лише за наявності вини роботодавця у невиданні відповідного наказу про поновлення працівника на роботі.
Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №300/7886/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України №33-к від 14.01.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Департаменту екомережі та природно-заповідного фонду. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту екомережі та природно-заповідного фонду Міністерства енергетики та захисту довкілля України, яке перейменоване в Міністерство енергетики України. Стягнуто з Міністерства енергетики України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.01.2020 по 15.01.2021 в сумі 425256,84 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.16-28).
Наказом Міністерства енергетики України від 20.02.2023 № 65-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі № 300/325/20 та з урахуванням наказу Міністерства енергетики України від 08.02.2023 № 7-аг «Про введення в дію штатного розпису апарату Міністерства енергетики України» вирішено: 1. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління організаційно-аналітичного забезпечення діяльності керівництва міністерства та державного секретаря з посадовим окладом відповідно до штатного розпису. 2. ОСОБА_1 має 6 (шостий) ранг державного службовця. Надбавка за вислугу років за стаж державної служби становить 50% посадового окладу. 3. Департаменту бухгалтерського обліку та бюджетного фінансування проводити відповідні розрахунки та виплати згідно з законодавством України (а.с.29).
Колегія суддів вважає, що доказів виконання вказаного судового рішення в період, за який позивач просить стягнути середній заробіток, матеріали справи не містять, а будь які організаційні чи структурні зміни в державному органі не можуть мати наслідком недотримання вимог законодавства в частині невідкладного виконання судових рішень, які належать до негайного виконання та не можуть нівелювати закріплене у статті 43 Конституції України право на працю, наявність якого у позивача підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
В той же час, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абз.3 п.3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Згідно з п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У відповідності до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Зважаючи на встановлене апеляційним судом, колегія суддів зазначає, що виконання судового рішення про поновлення на посаді ОСОБА_1 у справі №300/7886/23 не відбулося після набрання законної сили судового рішення, а тільки 20.02.2023 згідно наказу Міністерства енергетики України № 65-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », тому слід стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 15.01.2021 по 20.02.2023.
Як встановлено судом, що визнається сторонами та наведено у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №300/325/20, яке набрало законної сили, середньоденний заробіток позивача складає 1794,67 грн.
ОСОБА_1 подав до апеляційного суду виписку із карткового рахунку із Приватбанку про виплату Міністерством енергетики України 23.02.2023 - 2154,62 грн. позивачу.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги слід задовольнити в частині, адже позивач в резолютивній частині просить суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.01.2021 по 20.02.2023 в сумі 943996,42 грн., однак в позовній заяві посилається на вимоги статті 236 КАС України щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, яка підлягає стягненню позивачу у розмірі 941841 грн. 80 коп. з відрахування податків, зборів та обов'язкових платежів за період з 15.01.2021 по 20.02.2023, що судом першої інстанції не досліджено, також відповідач 23.02.2023 сплатив суму 2154,62 грн. позивачу, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково з урахуванням наведеного вище.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року у справі №300/7886/23- скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з Міністерства енергетики України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, ЄДРПОУ 37552996) за період з 15.01.2021 по 20.02.2023 в розмірі 941841 (дев'ятсот сорок одну тисячу вісімсот сорок одну) грн. 80 коп. (з відрахування податків, зборів та обов'язкових платежів).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
С.М. Шевчук
Повний текст постанови складено і підписано 22.05.2024