22 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/16582/22 пров. № А/857/25633/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі №380/16582/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції - Мричко Н.І., місце ухвалення - м. Львів, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дата складання повного тексту - 20.11.2023),-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у серпні 2015 року, у серпні 2016 року, у серпні 2017 року та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у серпні 2015 року, у серпні 2016 року, у серпні 2017 року та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, виплату провести з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у серпні 2016 року та у серпні 2017 року допомоги на оздоровлення без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у серпні 2016 року та у серпні 2017 року з урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої у серпні 2016 року у розмірі 3204,33 грн та у серпні 2017 року у розмірі 3204,33 грн, виплату провести з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з 2009- 2018 рр. у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію з листопада 2009 року по листопад 2010 року за 2-й клас у розмірі 5 відсотків посадового окладу, у період з грудня 2010 року по травень 2013 року та з листопада 2013 року по листопад 2015 року за 1-ий клас у розмірі 8 відсотків посадового окладу, з грудня 2015 року по лютий 2018 року за клас “Майстер” у розмірі 11 відсотків посадового окладу, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, виплату провести з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за період з 2010 року по 2012 рік та з 2014 року по 2018 рік у розмірі 5%, що становить 50% від мінімально встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування у місяцях фактичної виплати за період з 2010 року по 2012 рік та з 2014 року по 2018 рік включно у розмірі 30% посадового окладу на місяць відповідно до додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” та здійснити виплату недоплаченої винагороди за бойове чергування ОСОБА_1 з урахуванням проведених виплат;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2014 року по день фактичної виплати 14 вересня 2022 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01 січня 2014 року по день фактичної виплати 14 вересня 2022 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати з листопада 2009 року по день її фактичної виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди. Відтак нарахувавши індексацію грошового забезпечення, відповідач протиправно не здійснив перерахунку грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у серпні 2015 року, у серпні 2016 року, у серпні 2017 року та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.
Щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється допомога на оздоровлення. Відтак дії відповідача щодо не включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення є протиправними.
Позивач вважає, що відповідач порушив його право в частині виплати надбавки за кваліфікацію за період 2009 - 2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру та винагороди за бойове чергування за період 2010 року по 2012 роки та з 2014 року по 2018 рік у розмірі 5%, що становить 50% від мінімально встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007. З огляду на порушення строків виплати індексації грошового забезпечення та надбавки за кваліфікацію, відповідач повинен здійснити нарахування та виплатити компенсацію втрати частини доходів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2015-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2015-2017 роки та щомісячну додаткову грошову винагороду за період з січня 2016 року по лютий 2018 року з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 роках без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з 2009 по 2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію з листопада 2009 року по листопад 2010 року за 2-й клас у розмірі 5 відсотків посадового окладу, у період з грудня 2010 року по травень 2013 року та з листопада 2013 року по листопад 2015 року за 1-ий клас у розмірі 8 відсотків посадового окладу, з грудня 2015 року по лютий 2018 року за клас «Майстер» у розмірі 11 відсотків посадового окладу, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за період з 2010 року по 2012 рік та з 2014 року по 2018 рік у розмірі 5% посадового окладу при законодавчо встановленому 30 відсоткового розміру від посадового окладу. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування у місяцях фактичної виплати за період з 2010 року по 2012 рік та з 2014 року по 2018 рік включно у розмірі 30% посадового окладу на місяць відповідно до додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених індексації грошового забезпечення та надбавки за кваліфікацію за весь час затримки виплати. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.01.2014 по день фактичної виплати 14.09.2022 та на суму надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати з листопада 2009 року по день її фактичної виплати.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що індексація, а так само її розмір, окремо вираховується на нараховане до виплати місячне грошове забезпечення, а тому вона не є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовців. З огляду на це, твердження позивача щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної грошової винагороди за з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення є помилковими, оскільки індексація не враховується при визначенні розміру зазначених виплат.
Враховуючи положення Інструкції від 02.02.2016 №73, винагорода не входила до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховувалась грошова допомога на оздоровлення, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України» відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 передбачений максимальний розмір виплати надбавки за кваліфікацію у розмірі 50 % від розміру встановленого в додатку 25 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України.
Враховуючи викладене, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України та додатку 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 позивачу нараховувалась та виплачувалась надбавка за кваліфікацію, що становить 2,5%, 4% та 5,5% посадового окладу позивача відповідно.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України та додатку 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 позивачу нараховувалась та виплачувалась винагорода за бойове чергування (бойову службу), що становить 5% посадового окладу.
З аналізу підпункту 3.17.1 зазначеної Інструкції така виплата не повинна перевищувати 30% посадового окладу, а отже її розмір може бути меншим в залежності від розміру затвердженого фонду грошового забезпечення, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. З приводу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, то представник відповідача вказав, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбувається в одному розрахунковому періоді (без створення заборгованості та затримки на один і більше календарних місяців), а тому відсутні підстави для нарахування та виплати такої компенсації. Окрім цього, оскільки надбавка за кваліфікацію нараховувалась і виплачувалась без затримок, то відсутні підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що відповідно до послужного списку та особистих карток грошового забезпечення позивач у період з 2009 по 2022 рік проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ).
Згідно з відомостями карток грошового забезпечення за 2009 - 2018 роки під час проходження військової служби позивачу проводились нарахування та виплата:
- у серпні 2015 року, у серпні 2016 року та у серпні 2017 року допомоги на оздоровлення та у період з лютого 2016 року по лютий 2018 року включно щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- у серпні 2016 року та у серпні 2017 допомоги на оздоровлення без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової винагороди, виплаченої у серпні 2016 року у розмірі 3204,33 грн та у серпні 2017 року у розмірі 3204,33 грн;
- у період з листопада 2009 року по березень 2018 року надбавки за кваліфікацію у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
- у період з 2010 року по 2012 рік та з 2014 року по 2018 рік винагороди за бойове чергування у розмірі 5% посадового окладу при законодавчо встановленому 30 % розміру від посадового окладу.
Відповідно до долученого розрахунку нарахування індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 по серпень 2022 року та виписки з банку відповідач 14.09.2022 здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 по серпень 2022 року.
Вважаючи такі дії відповідача щодо невірного нарахування грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Надаючи оцінку бездіяльності відповідача щодо перерахунку та виплати позивачу допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Статтею 9 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум, для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди.
Як встановив суд, відповідач після звільнення позивача зі служби здійснив нарахування та виплату (14.09.2022) йому індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 по серпень 2022 року. Тобто така індексація не була врахована при проведенні розрахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2015-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, що відповідач не заперечив.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2015-2017 роках та щомісячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 року по лютий 2018 року є протиправною.
Щодо позовних вимог про врахування щомісячної додаткової грошової винагороди при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення, то колегія суддів зазначає таке.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-XII).
Як передбачено пунктом 1 статті 10-1 Закону України №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Суд встановив, що відповідач не включив додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислено допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках.
При визначенні складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 9 Закону України №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону України № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889” для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 вказаної постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Судом встановлено, що позивачу нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161) з лютого 2016 року по лютий 2018 щомісячно, тобто мала постійний (систематичний) характер, що підтверджується архівними відомостями про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення.
Суд вказує на те, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України №2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону, зокрема, положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.02.2016 №73.
Згідно з частинами другою та третьою статті 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Отже, додаткова грошова винагорода, яка нараховувалась та виплачувалась позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у 2016 році щомісяця, за жодних обставин не може вважатись одноразовою.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 роках без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, є протиправними.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період з 2009 по 2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату надбавки за кваліфікацію з листопада 2009 року по листопад 2010 року за 2-й клас у розмірі 5 відсотків посадового окладу, у період з грудня 2010 року по травень 2013 року та з листопада 2013 року по листопад 2015 року за 1-ий клас у розмірі 8 відсотків посадового окладу, з грудня 2015 року по лютий 2018 року за клас «Майстер» у розмірі 11 відсотків посадового окладу, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», виплату провести з урахуванням виплачених сум, то суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в. межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
Так, 20.05.2008 на виконання пункту 2 вказаної Постанови наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, пунктом 3.13.1 якої встановлено, що особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.
Суд встановив, що надбавка за кваліфікацію з 2009 по 2018 роки виплачувалась позивачу у розмірі 50 відсотків встановленого у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» розміру.
В силу частини другої статті 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до вказаної постанови.
Пунктом 2 Постанови №1294 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи), а пунктом 11 зазначеної постанови надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам (до яких віднесено й Міністерство оборони) упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.
Одночасно в пункті 7 Постанови № 1294 вказав, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
Таким чином, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, упорядковано перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до складу яких входить й надбавка за кваліфікацію, визначено і її розмір.
Враховуючи наведене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період з 2009 по 2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру є протиправними.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 31.01.2018 у справі №808/8403/13-а.
Таким чином, з метою повного відновлення прав позивача необхідно зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату надбавки за кваліфікацію з листопада 2009 року по листопад 2010 року за 2-й клас у розмірі 5 відсотків посадового окладу, у період з грудня 2010 року по травень 2013 року та з листопада 2013 року по листопад 2015 року за 1-ий клас у розмірі 8 відсотків посадового окладу, з грудня 2015 року по лютий 2018 року за клас «Майстер» у розмірі 11 відсотків посадового окладу, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача виплати позивачу винагороди за бойове чергування за періоди з 2010 року по 2012 рік та з 2014 року по 2018 рік у розмірі 5%, що становить 50% від мінімально встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату винагороди за бойове чергування у місяцях фактичної виплати за період з 2010 року по 2012 рік та з 2014 року по 2018 рік включно у розмірі 30% посадового окладу на місяць відповідно до додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та здійснити виплату недоплаченої винагороди за бойове чергування з урахуванням проведених виплат, то суд вказує таке.
Відповідно до додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» військовослужбовці у з'єднаннях, частинах і підрозділах, на прикордонних заставах, у складі екіпажів літаків, вертольотів, кораблів і катерів Держприкордонслужби за час бойового чергування (бойової служби) отримують винагороду за бойове чергування (бойову службу), відсотків посадового вкладу від 10 до 30.
Підпунктами 3.17.1 - 3.17.7 пункту 3.17 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 впорядковано виплату винагороди за бойове чергування, зокрема визначено, що військовослужбовцям прикордонних застав (відділень відділів прикордонної служби), які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні, виплачується винагорода за бойове чергування за час бойового чергування (бойової служби), - 4 відсотки посадового окладу за кожне несення служби, але не більше 30 відсотків на місяць.
З огляду на викладене, а також те, що позивачу виплачено винагороду за бойове чергування згідно з особистими картками грошового забезпечення щомісячно за періоди з 2010 року по 2012 рік та з 2014 року по 2018 рік у розмірі 5%, що становить 50% від мінімально встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, у той час як позивач щомісячно залучався до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні понад 8 раз на місяць, суд вважає, що виплата вказаної винагороди повинна здійснюватися із розрахунку 4% за бойове чергування у максимальному розмірі, тобто 30% посадового окладу на місяць.
Таким чином, дії відповідача щодо виплати позивачу винагороди за бойове чергування за періоди з 2010 року по 2012 рік та з 2014 року по 2018 рік у розмірі 5% посадового окладу при законодавчо встановленому 30 відсоткового розміру від посадового окладу є протиправними.
Відтак з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату винагороди за бойове чергування у місяцях фактичної виплати за періоди з 2010 року по 2012 рік та з 2014 року по 2018 рік включно у розмірі 30% посадового окладу на місяць відповідно до додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, з урахуванням проведених виплат.
Щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, то суд вказує таке.
Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон України №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності таким Законом.
Під доходами у згаданому Законі України № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону України № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону України № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.01.2014 по день фактичної виплати 14.09.2022 та на суму надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати з листопада 2009 року по день її фактичної виплати.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі №380/16582/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич