23 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/25109/23 пров. № А/857/4599/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року, головуючий суддя - Лунь З.І., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,-
В жовтні 2023 року позивач - ТзОВ «Сучасні вантажівки» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.10.2023 року №UA209140/2023/000821; зобов'язати відповідача прийняти подану позивачем 18.10.2023 митну декларацію №23UA209140029168U2 до митного оформлення та вчинити всі необхідні дії з митного оформлення наступного товару за цією митною декларацією з метою випуску товару у вільний обіг; трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_1 №1101303, 2022 року випуску;трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_2 , 2022року випуску, трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_3 , 2022 року випуску.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що запроваджені РНБО санкції проти ВАТ «Мінський тракторний завод» не поширюються на товари виробництва МТЗ, придбані раніше, а стосуються виключно юридичної особи - ВАТ «Мінський тракторний завод», як учасника правовідносин; запроваджені РНБО проти ВАТ «Мінський тракторний завод» санкції діють з 25.10.2022 року і не мають зворотної дії у часі; позивач є українською юридичною особою, що придбала та оплатила ТЗ за Контрактом в 2021 році, ТЗ є його власністю і на їх ввезення на територію України не можуть поширюватися заборони та обмеження, запроваджені персонально проти ВАТ «Мінський тракторний завод»; ВАТ «Мінський тракторний завод» передало ТЗ позивачу задовго до запровадження санкцій, відтак, господарська операція є завершеною, зобов'язання сторін за Контрактом припинено належним виконанням і ВАТ «Мінський тракторний завод» вибуло з господарських правовідносин; зазначення ВАТ «Мінський тракторний завод» в митних деклараціях здійснюється виключно з метою дотримання Товариством вимог валютного контролю, адже ТзОВ «Сучасні вантажівки» сплатило кошти за ТЗ на рахунок нерезидента - ВАТ «Мінський тракторний завод» і має ввезти товар, придбаний за ці кошти, на територію України у визначені НБУ граничні строки; позивач не може відмовитися від товару та вимагати повернення коштів, оскільки товар вже передано у його власність. Товар є належної якості, а повернення коштів від білоруського підсанкційного ВАТ «Мінський тракторний завод» заборонено законодавством України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.10.2023 року №UA209140/2023/000821, прийняту Львівською митницею; зобов'язано Львівську митницю прийняти подану позивачем 18.10.2023 року митну декларацію №23UA209140029168U2 до митного оформлення та вчинити всі необхідні дії з митного оформлення наступного товару за цією митною декларацією з метою випуску товару у вільний обіг; трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_4 , 2022 року випуску; трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_2 , 2022 року випуску, трактор Беларус 952.3, vin-код НОМЕР_3 , 2022 року випуску.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 3 ст.5 Закону України «Про санкції», рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 19.10.2022 року №726/2022, ВАТ «Мінський тракторний завод», внесено до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи. Зокрема, згідно з п. 174 Додатку до рішення РНБО, до ВАТ «Мінський тракторний завод», застосовано санкцію у вигляді повного припинення торговельних операцій. Зазначено, що станом на дату подання до митного оформлення митної декларації разом з товаросупровідними документами санкції, накладені на ВАТ «Мінський тракторний завод», лишалися чинними. Відповідачем вказано, що саме невиконання позивачем умов щодо дотримання заходів нетарифного регулювання ЗЕД унеможливило поміщення оформлюваного товару до митного режиму імпорт та слугувало підставою для винесення оскаржуваної картки відмови. Обмеження торгівельних операцій (повне припинення), застосоване згідно з Законом України «Про санкції» від 14.08.2014 року №1644-VII, Указу Президента України від 19.10.2022 року №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до ВАТ «Мінський тракторний завод» поширюється на право ввезення позивачем товару на митну територію України, що здійснюється в межах торговельної операції між ВАТ «Мінський тракторний завод» та позивачем щодо поставки товару. Враховуючи вищенаведене, посадовими особами Львівської митниці було правомірно видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000821 та повідомлено про відмову у прийнятті митної декларації.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» є підприємством, що здійснює діяльність з постачання спеціальної важкої техніки, техніки для потреб оборони країни, техніки для сільськогосподарських потреб.
16.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» та ВАТ «Мінський тракторний завод» укладено контракт №112/00236091/200010-3, предметом якого була поставка тракторів «Беларус», номенклатура, кількість та ціна визначалися специфікацією. Умови поставки, відповідно до контракту, визначалися на умовах ІНКОТЕРМС-2010 EXW, склад м. Мінськ.
06.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» та ВАТ «Мінський тракторний завод» укладено доповнення №8 до контракту, предметом якого була поставка тракторів у кількості 675штук на загальну вартість 858542212 рублів, що в еквіваленті становило суму в доларах США не менше 11,2 мільйони.
Відповідно до умов контракту в редакції доповнення №8, відвантаження товару здійснюється партіями за умови попередньої 100% оплати. Строк поставки становить 150днів з моменту 100% попередньої оплати.
09.12.2021 року, 10.12.2021 року, 13.12.2021 року та 28.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» перерахувало ВАТ «Мінський тракторний завод» 100% оплату за товар відповідно до умов контракту, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №000287626, №00287693, №000287815 та №0002888986.
18.10.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні вантажівки» подано Львівській митниці митну декларацію №23UA209140029168U2 для митного оформлення транспортних засобів комерційного призначення, а саме: трактори марки Беларус 952.3 з такими унікальними номерами ТЗ (vin-код) НОМЕР_5 №1101303, Y4R900Z14№1101304, НОМЕР_6 .
До вказаної декларації додано такі товаросупровідні документами: рахунок-фактура (інвойс) 10366 від 29.04.2022 року; автотранспортна накладна b/n 17.10.2023 року; залізнична накладна для внутрішнього сполучення 23293730 від 29.04.2022 року; некласифікований комерційний документи: специфікація 31 до інвойсу 103; документ, що підтверджує вартість перевезення b/n 16.10.2023 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №1; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №11; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №8; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 112/00236091/200010-3 від 16.01.2020 року; договір (контракт) про перевезення 1/030822 від 03.08.2022 року; зовнішньоекономічний договір складського зберігання Договір зберігання товарів №б/ від 04.03.2022 року; сертифікат про походження товару форми СТ-1 BYUA3101310201 від 14.09.2023 року; інші некласифіковані документи: акт завантаження від 29.04.2022 року, додаткова угода №1 від 04.03.2022 року; пояснення до №112/00236091/200 від 15.09.2023 року; рахунок на зберігання № SH23080 від 31.08.2023 року, транспортна заявка №3 від 16.10.2023 року; копія митної декларації країни відправлення 06613/290422/0004211 від 29.04.2022 року; митна декларація UA 408020.2023.057144 від 20.09.2023 року; копія митної декларації країни відправлення 23PL301020NU65W4X0 від 20.09.2023 року; митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів №23UA209140029168U2 від 18.10.2023 року.
За результатом розгляду митної декларації та поданих документів, Львівською митницею 19.10.2023 року прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000821, якою відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів.
Як видно з указаного рішення, причинами його прийняття зазначено: що виробника транспортних засобів у поданій декларації - ВАТ «Мінський тракторний завод» - внесено до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи згідно з пунктом 3 статті 5 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 року, відповідно до Указу Президента України від 19.10.2022 року №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Не погоджуючись із названим рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що всі етапи торговельної операції з продажу ВАТ «Мінський тракторний завод» позивачу товару, про який йде мова у цій справі, відбулися ще до моменту застосування до ВАТ «Мінський тракторний завод» такої санкції як «обмеження торговельних операцій (повне припинення)», то дії останнього стосовно митного оформлення належного йому товару з метою його ввезення на територію України не суперечать законодавству України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно пункту 13 частини 1 статті 4 Митного кодексу України заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності - не пов'язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені відповідно до закону заборони та/або обмеження, спрямовані на захист внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров'я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини.
Частинами 1 та 2 статті 1 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 р. № 1644-VII передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі санкції).
Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
Частина 1 статті 4 Закону України «Про санкції» містить перелік видів санкцій згідно з цим Законом.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов'язковим до виконання.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Рішення щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, ухвалюється судом у порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.
Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 19.10.2022 р. №726/2022 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - рішення РНБО).
Пунктом 2 вказаного рішення РНБО застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до:
1) фізичних осіб згідно з додатком 1;
2) юридичних осіб згідно з додатком 2.
Відповідно до позиції 174 додатку 2 рішення РНБО до Відкритого акціонерного товариства "Мінський тракторний завод" (Республіка Білорусь) застосовано такі види обмежувального заходу:
1) блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);
3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);
4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань;
6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;
7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;
9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);
10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);
11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;
13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 % і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;
14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;
15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;
16) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності;
17) заборона на набуття у власність земельних ділянок.
Отже, застосування у встановленому законом порядку до іноземної юридичної особи ВАТ «Мінський тракторний завод» персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), вичерпний перелік яких міститься у позиції 174 додатку 2 рішення РНБО.
Відповідач усупереч вимогам частини 2 статті 256 Митного кодексу України в оскаржуваному рішенні не вказав який саме вид обмежувальних заходів, застосованих до ВАТ «Мінський тракторний завод», слугує підставою для відмови у митному оформленні названих товарів за митною декларацією
При цьому, до ВАТ «Мінський тракторний завод» згідно позиції 174 Додатку 2 рішення РНБО не застосовано такий вид обмежувальних заходів як заборона ввезення товарів виробництва ВАТ «Мінський тракторний завод».
Наведені обставини свідчать про помилковість та необґрунтованість застосування відповідачем рішення РНБО, яким внесено ВАТ «Мінський тракторний завод» до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи, при прийнятті відносно позивача оскаржуваного рішення про відмову у митному оформлені (випуску) товарів виробництва ВАТ «Мінський тракторний завод».
На переконання суду, в даному випадку відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у митному оформленні товарів з посиланням на зазначені вище персональні санкції ВАТ «Мінський тракторний завод».
До того ж, вказані санкції згідно наведених вище норм діють лише з жовтня 2022 року, тобто вже після укладення позивачем з ВАТ «Мінський тракторний завод» контракту щодо купівлі тракторів «Беларус» та проведення позивачем оплати за товар (ці обставини не заперечувалися відповідачем у ході судового розгляду справи).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправною.
Таким чином, суд вірно вказав, що врахування відповідачем у спірних відносинах такої санкції як «повне припинення торговельних операцій», що по суті може бути застосована лише до незавершених торговельних операцій, є безпідставним.
Відтак, позивач, який дотримався законодавчо визначеної процедури щодо укладення відповідного зовнішньоекономічного контракту, здійснив оплату за товар до моменту введення постановою Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 року заборони на здійснення будь-яких валютних операцій, учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь, і вже розпочав процедуру ввезення його в Україну, не повинен нести відповідальність у вигляді обмеження свого права на ввезення вказаного вище товару, якщо подальші зміни в національному законодавстві встановлюють певні обмеження відносно товару чи його виробника, оскільки вказане суперечить принципу правової визначеності. А також твердження про те, що позивач об'єктивно не міг передбачити, що належний йому товар, який знаходився на зберіганні на митному ліцензійному складі в Республіці Польща, не зможе бути розмитненим у зв'язку з введеними санкціями проти виробника цього товару. Тобто, позивач, оплативши товар та здійснивши його транспортування до набрання чинності Указу Президента України від 19 жовтня 2022 року №726/2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», мав правомірні очікування на здійснення розмитнення товару на території України та подальше розпорядження ним у свої господарській діяльності.
Таким чином, оскаржене рішення, прийняте по відношення до позивача з причини внесення ВАТ «Мінський тракторний завод» до переліку юридичних осіб, стосовно яких застосовано спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи, є протиправним.
Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що всі етапи торговельної операції з продажу ВАТ «Мінський тракторний завод» позивачу товару відбулися ще до моменту застосування до ВАТ «Мінський тракторний завод» такої санкції як «обмеження торговельних операцій (повне припинення)», відтак дії останнього стосовно митного оформлення належного йому товару з метою його ввезення на територію України не суперечать законодавству України, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі №380/25109/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
С. М. Кузьмич