Справа № 640/25043/19
20 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Карпушової О.В.,
При секретарі: Долинській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги при звільненні, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення кадрової комісії №1 від 29 жовтня 2019 року №170;
- визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 14 листопада 2019 року №1487ц про її звільнення з посади прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України з 18 листопада 2019 року;
- поновити її на посаді прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України з 18 листопада 2019 року або іншій рівнозначній посаді;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру Україну видати наказ про поновлення її на посаді прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України або іншій рівнозначній посаді;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України внести до трудової книжки записи про поновлення її на посаді прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України або іншій рівнозначній посаді та визнання недійсним запису №15 «Звільнена з посади, яку обіймала на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, виходячи із розрахунку середньоденного заробітку з 18 листопада 2019 року до прийняття рішення судом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №640/25043/19 залишено без змін.
У подальшому, у липні 2023 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява позивача про його перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 у справі №640/25043/19, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 визнано неконституційним п.6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ, який було застосовано у даній справі до позивача.
За наслідками розгляду вказаної заяви, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити її заяву про перегляд судового рішення у справі № 640/25043/19 за виключними обставинами, скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
15 травня 2024 року під час апеляційного розгляду справи надійшла заява від позивача про зупинення провадження у даній справі до вирішення Конcтитуційним Судом України справи за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказана заява вмотивована тим, що результат розгляду Конституційним Судом України вказаної конституційної скарги ОСОБА_2 може сприяти належному апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви позивача про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні вказаного клопотання, з наступних підстав.
Так, порядок зупинення провадження в адміністративній справі регулюється статтею 236 КАС України.
При цьому, даною статтею передбачено підстави для обов'язкового зупинення провадження в справі, а також підстави, за яких суд має право здійснити таку процесуальну дію.
Зокрема, відповідно до п. 3 частини першої ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Тобто, зупинення провадження у справі на підставі даного пункту частини 1 статті 236 КАС України можливе виключно у випадку об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої за відсутності умови, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду від 30 грудня 2021 року у справі № 500/101/21, за приписами частини другої статті 152 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною третьою цієї ж статті Основного Закону України встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку, а встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України.
Тобто, ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 від 15.09.2023 №18/307 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, не матиме впливу на норми матеріального права, які були застосовані судом попередньої інстанції у справі, яка розглядається, та правильність застосування яких належить перевірити під час апеляційного розгляду цієї справи, і не зумовлює зміну правової регламентації спірних правовідносин у законодавстві, чинним станом на час виникнення останніх, а отже й зупинення провадження у даному конкретному випадку не можна вважати виправданим і таким, що є необхідним за цих обставин.
Відтак, набрання законної сили рішенням Конституційного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України матиме наслідки лише на майбутнє та не призведе до зміни підстав виникнення спірних відносин, що становлять предмет оскарження у даній справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з наявної на офіційному веб-порталі Конституційного Суду України інформації станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі; справа розглядалась 01.11.2023 на відкритій частині пленарного засідання сенату Суду.
Таким чином, розгляд Конституційним судом справи за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не є обставиною, що об'єктивно унеможливлює розгляд даної справи до набрання законної сили рішенням Конституційного суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом даного судового розгляду є заява позивача про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 у справі №640/25043/19 з підстав прийняття рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023, яким визнано неконституційним п.6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ, який було застосовано у даній справі до позивача, а не рішення Конституційного Суду України, яке буде прийнято за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави визначенні п. 3 частини першої ст. 236 КАС України для умов зупинення провадження у справі в даному випадку відсутні.
Керуючись ст. ст. 9, 236, 241, 242, 243, 248, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №640/25043/19 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
О.В. Карпушова