23 травня 2024 року справа №200/1436/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 р. у справі № 200/1436/23 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100'000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, яке трапилось 22 липня 2022 року під час проходження військової служби з 04.07.2022 по 21.01.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100'000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, яке трапилось 22 липня 2022 року під час проходження військової служби з 04.07.2022 по 21.01.2023, на підставі пункту 11 Розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення повного нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100'000 гривень військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, під час проходження військової служби з 04.07.2022 по 21.01.2023, за виключенням раніше виплаченої частини додаткової винагороди;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100'000 гривень в розрахунку на місяць за період жовтень 2022 р. - січень 2023 р. (включно) військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за виключенням раніше виплаченої частини додаткової винагороди.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення повного нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, яке трапилось 22 липня 2022 року під час проходження військової служби за період з 22.07.2022 по 17.01.2023. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 за період з 22.07.2022 по 17.01.2023 (включно) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у повному розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого закладу у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, із розрахунку до 100 000,00 грн., із врахуванням раніше вже виплаченої частини додаткової винагороди. Стягнено з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок. В решті позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви з копіями доданих до неї додатків не були надіслані. Військова частини НОМЕР_1 офіційної електронної скриньки до 06.11.2023 року не мала, та електронні скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 не використовувала та не використовує.
Суд першої інстанції копію ухвали про витребування доказів надіслав на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 (зазначена електронна адреса Військова частина НОМЕР_1 ніколи не використовувалась).
Військова частини НОМЕР_1 , як відповідач взагалі була позбавлена можливості скористатись своїми правами передбаченими статтею 44 КАС України в тому числі правом подати клопотання про заперечення проти розгляду адміністративної справа №200/1436/23 в порядку спрощеного провадження у зв'язку з тим, що строк на подання заперечення наданий не був.
Солдат ОСОБА_1 був відсутній на військовій службі без поважної причини з 20.09.2022 по 07.10.2022 року, що було встановлено в ході проведення службового розслідування, яке призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) 07.10.2023 №1130, за наслідками, якого було складено протокол про адміністративне правопорушення передбаченого частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Додаткова винагорода ненарахована та невиплачена за період з 18.10.2022 по 02.11.2022 та з 21.11.2022 по 17.01.2023 з огляду на наступне:
позивач обґрунтовує своє право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000,00 грн. розмірі за період з 18.10.2023 року по 02.11.2023 року випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2140 (далі - виписка №2140), наявна в матеріалах справи. В наведеній виписці №2140, а саме пункті 6 не зазначено, що позивач проходив стаціонарне лікування після поранення, як сталося саме 22.07.2022 року. Також, надана копія виписки №2140 не містить сторінки, на якій зазначені дата заповнення та підпис лікаря, який заповнив виписку на хворого. Отже, враховуючи наведене, виписка №2140, якою позивач обґрунтовує своє право на зазначену виплату, не відповідає вимогам пункту 6, 9 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о “Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого” та статті 75 КАС України.
Позивач обґрунтовує своє право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000,00 грн. розмірі за період з 21.11.2022 року по 17.01.2023 року випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2744 (далі - виписка №2744) наявна в матеріалах справи.
В виписці №2744 зазначено, що позивач проходив лікування після МВТ (15.07.2022). З довідки про обставини травми №836/6604 від 10.10.2022, вбачається, що позивач отримав поранення 22.07.2022 року (не 15.07.2023). Довідка про обставини травми саме 15.07.2022 року позивачем надана не було, а тому вимоги пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260 для отримання за заначений період додаткової винагороди недотримані.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.07.2022 №186, позивача призваного під час мобілізації з 04 липня 2022 року було зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та на всі види забезпечення. В наказі також було зазначено, що з 04.07.2022 справи та посади прийняв солдат ОСОБА_1 на посаду номера обслуги 4 зенітно-артилерійського відділення зенітно-артилерійського взводу військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 156533Д.
Вищенаведене також підтверджується наявною в матеріалах справи копією військового квитка позивача серії НОМЕР_4 .
22 липня 2022 року позивач отримав поранення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 за 22.07.2022 (Інв.№836/3504дск), в якому зазначено в графі «уточнене рішення та розпорядження, які віддавалися командирами чи старшими начальниками» - бойове розпорядження командира ВЧ НОМЕР_5 від 30.06.2022 №472; в графі «втрати підрозділів військової частини» - 22.07.2022 мінометний обстріл підрозділами ЗС російської федерації позицій особового складу ВЧ НОМЕР_1 біля АДРЕСА_1 . В результаті обстрілу поранення отримав особовий склад ВЧ НОМЕР_1 ; зенітно-артилерійський взвод; солдат ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки ВЛК виданої ВЧ НОМЕР_6 від 08.09.2022 №808 та складеної по позивачу, в графі «ступінь травми» зазначено - тяжка (згідно наказу МОЗ №370 від 04.07.2007); в графі «травма (поранення, контузії, каліцтва)» зазначено - ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. В графі «на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ» зазначено - потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складеної на ім'я солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 10.10.2022 №836/6604, в якій зазначено наступне, що позивач 22.07.2022 близько 10-30 годин отримав: мінно-вибухову травму, закриту черепномозкову травму, акубаротравму, закриту травму грудного відділу хребта, компресійний перелом тіла, ПТСР. В даній довідці зазначено, що вищевказана подія зафіксована в журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 та службовим розслідуванням встановлено, що позивач під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України знаходячись в районі бойових дій отримав поранення. Ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння під час проведення первинного медичного огляду у вищезазначеного військовослужбовця не виявлено.
Довідкою ВЛК виданою військовою частиною НОМЕР_6 від 31.10.2022 №1126 на ім'я позивача зазначається наступне, захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Травма (поранення, контузії, каліцтва), ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини (Довідка про обставини травми №836/6814 від 15.10.2022).
Судом було встановлено, що також підтверджується наявними доказами у матеріалах справи, позивач у період з 24.07.2022 по 17.01.2023 проходив стаціонарне лікування, про що свідчать виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2354 з 24.07.2022 по 03.08.2022, в якій зазначено, що потребує подальшої реабілітації в умовах КНП ОКГВВ КОР; № 2825 з 03.08.2022 по 04.08.2022, в якій зазначено, що пацієнт направлений на проходження курсу медичної реабілітації, по узгодженню з координатором переводиться в КНП «Уманська-центральна районна лікарня» Уманського району на подальший курс медичної реабілітації, рекомендовано продовжити курс медичної реабілітації; перевідний епікриз № 1905 з 04.08.2022 по 20.08.2022; № 1573 з 20.08.2022 по 19.09.2022, в якій зазначено, що потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів; № 2140 з 18.10.2022 по 02.11.2022; № 2474 з 21.11.2022 по 17.01.2023.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2023 №21, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та вважати таким, що 21.01.2023 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби у АДРЕСА_2 . В даному наказі зазначено, що грошова допомога на оздоровлення військовослужбовця згідно наказу МО України №260 від 07.06.2018 за 2023 рік не виплачена. Також у даному витязі з наказу зазначено, що виплатити додаткову винагороду військовослужбовцям на період воєнного стану згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168 за період безпосередньої участі у бойових діях або здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в розмірі 30 000,00 грн. розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах з 01.01.2023 по 21.01.2023.
Як встановлено судом, на звернення представника позивача військовою частиною НОМЕР_5 була надана відповідь від 11.03.2023 №692/1336, в якій було зазначено наступне, що 04.07.2022 позивача, що прибув з військової частини НОМЕР_7 для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 на посаді номера обслуги 4 зенітно-артилерійського відділення зенітно-артилерійського взводу, на підставі розпорядження начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_8 від 01.07.2022 № 117/1603/ДСК зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення, що підтверджує витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.07.2022 № 378. 21.01.2023 позивача, який знаходився у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_5 призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.12.2022 № 749-РС на посаду номера обслуги зенітно-артилерійського взводу роти охорони 3097 центру забезпечення пальним, виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та направлено до нового місця служби у м. Лубни Полтавської області. До списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_5 вищенаведений військовослужбовець ( ОСОБА_1 ) не зараховувався. За період проходження військової служби позивачу нараховано грошове забезпечення у розмірі 78 975,78 грн. з урахуванням суми індексації, а також утриманого податку з доходів фізичних осіб. За період з 04.07.2022 по теперішній час позивачу нараховувалась додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168 пропорційно в розрахунку на місяць, а за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у збільшеному розмірі.
З наданої довідки військовою частиною НОМЕР_1 від 07.03.2023 №836/4349, про доходи позивача вбачається, що в графі «Інші нарахування, в т.ч. у натуральній формі грн.» зазначено - серпень 2022 - 100 000 грн.; вересень 2022 - 100 000 грн.; жовтень 2022 - 30 000 грн.; листопад 2022 - 70 000 грн.; грудень 2022 - 30 000 грн.; січень 2023 - 30 000 грн.; лютий 2023 (доплата після звільнення) - 100 000 грн. В нижній частині довідки в примітці «сума нарахованих, інші нарахування» включає - суму виплаченої винагороди за безпосередню участь в операції об'єднаних сил та винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із ЗНБО, одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, яка не підлягає нарахуванню на неї суми аліментів згідно постанови №1294 від 07.11.2007 р., п.8 п.3 п.10 Наказ МОУ №316 від 15.05.2001 р.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Щодо доводів апелянта, що ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви з копіями доданих до не додатків та ухвала про витребування доказів не були надіслані.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За змістом частини першої статті 8 КАС України, всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Частиною першою статті 11 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною першою статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
На підставі частини другої статті 174 КАС України (в редакції, чинній на час відкриття провадження у цій справі) одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
На підставі частини п'ятої статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Як визначено частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Як свідчать матеріали справи ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2024 відкрито провадження по справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін. Зобов'язано відповідача в 15-денний строк з дня вручення ухвали надати до суду відзив на позовну заяву, довідку виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 за період з 04.07.2022 по 21.01.2023 року із зазначенням складових грошового забезпечення.
Згідно з карткою обліку вихідних документів «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження надіслано до Військової частини НОМЕР_1 на електронні скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2
Разом з тим, відповідно до пояснень відповідача ухвала про відкриття провадження та копія позовної заяви з копіями доданих до неї додатків не були надіслані. Військова частини НОМЕР_1 зазначає, що офіційної електронної скриньки до 06.11.2023 року не мала, та електронні скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 не використовувала та не використовує.
Доказів надіслання ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками в іншій спосіб окрім електронних скриньок ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали справи не містять.
Представнику позивача - ОСОБА_2 ухвала про відкриття провадження доставлена в електронному вигляді в електронний кабінет апелянта 11.04.2024 року.
Проте, в матеріалах справи відсутні належні докази направлення ухвали про відкриття провадження разом з позовом відповідачу, зокрема, рекомендовані повідомлення про вручення (не вручення) Військовій частині НОМЕР_1 зазначених процесуальних документів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2023 витребувано у відповідача певні документи по справі, зокрема, відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 ..
Згідно з карткою обліку вихідних документів «ДСС» копію ухвали про витребування доказів надіслано до Військової частини НОМЕР_1 на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2
Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів як надіслання судом першої інстанції Військовій частині НОМЕР_1 ухвали про відкриття провадження по справі, позовної заяви та ухвали про витребування доказів, так і доказів отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, ухвали про витребування доказів.
Обставини справи щодо невручення Військовій частині НОМЕР_1 в установленому процесуальному порядку копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позову і не забезпечення практичної можливості надати відзив на цей позов та скористатися іншими процесуальними правами - свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.
Слід зауважити, що невиконання судом першої інстанції вищенаведеної процесуальної норми, є безумовною підставою для констатації порушення з боку суду норм процесуального права, що, в свою чергу, тягне за собою обов'язкове скасування судового рішення, а відтак відсутні правові підстави для надання оцінки інших, наведених у апеляційній скарзі доводів та підстав апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно п. 1 ст. 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022 та №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, від 01.05.2023 № 254/2023.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 та № 350 від 22.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.
01.04.2022 до постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн. виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100 000 гривень.
Суд зазначає, що документально підтверджено, що 22.07.2022 позивач отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, акуборотравму, закриту травму грудного відділу хребта, компресійний перелом тіла, ПТСР під час виконання ним бойового завдання, що в свою чергу підтверджується довідкою про обставини травми виданої ВЧ НОМЕР_1 від 10.10.2022 №836/6604 та витягом з журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_1 за 22.07.2022, та в наступному довідкою ВЛК складеною ВЧ НОМЕР_6 від 08.09.2022, довідкою ВЛК складеною ВЧ НОМЕР_6 від 31.10.2022 де було зазначено, що травма (поранення, контузії, каліцтва) ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
З виписки №1573 наданою військовою частиною НОМЕР_6 , судом встановлено, що отримавши поранення 22.07.2022 позивач був евакуйований до лікарні м.Краматорська, 22.07.2022 автотранспортом скерований до м. Дніпро, 24.07.2022 залізничним транспортом евакуйований до ЦМЛ м. Кропивницький, далі 03.08.2022 переведений до ОКГВВКОР м. Кропивницький, звідки 04.08.2022 евакуйований до ВМКЦ ПР м.Умань, 20.08.2022 скерований до в/ч НОМЕР_6 на лікування та реабілітацію.
Як встановлено матеріалами справи, у зв'язку з отриманим пораненням, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в наступних лікувальних закладах:
- з 24.07.2022 по 03.08.2022 - КНП «Центральна міська лікарня» Кропивницької міської ради»;
- з 03.08.2022 по 04.08.2022 - КНП «Обласний клінічний госпіталь» ветеранів війни Кіровоградської обласної ради»;
- з 20.08.2022 по 19.09.2022 - Військова частина НОМЕР_6 на підставі висновків ТДВ - потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів;
- з 18.10.2022 по 02.11.2022 - Військова частина НОМЕР_6 , відповідно до виписки перебував на обстеженні та лікуванні у ВЧ НОМЕР_6 з 18.10.2022 по теперішній час (дата виписки 02.11.2022), також зазначено не придатний до військової служби в ДШВ, обмежено придатний до військової служби.
- з 21.11.2022 по 17.01.2023 - Військова частина НОМЕР_6 , в даній виписці зазначено, що у військовій частині НОМЕР_6 з 18.10.2022 по 02.11.2022 пройшов ВЛК, з 21.11.2022 по теперішній час (дата виписки 17.01.2023) знаходився на лікуванні.
Отже, матеріалами справи підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 22.07.2022 по 17.01.2023, у зв'язку з пораненням, яке отримане 22.02.2022 під час виконання військовослужбовцем бойових завдань з відбиття збройного нападу та відсічі збройної агресії російської федерації.
Крім того, як свідчить довідка №808 від 08.09.2022, яка видана військовою частиною НОМЕР_6 , позивач потребував відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Положення Постанови №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн, а саме:
1) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
2) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно довідки про доходи позивача складеної військовою частиною НОМЕР_1 від 07.03.2023 №836/4349, вбачається, що позивачу відповідно до постанови КМУ №168 було виплачено: в серпні 2022 року - 100 000,00 грн.; в вересні 2022 року - 100 000,00 грн.; в жовтні 2022 року - 30 000,00 грн.; в листопаді 2022 року - 70 000,00 грн.; в грудні 2022 року - 30 000,00 грн.; в січні 2023 року - 30 000,00 грн., лютий 2023 (доплата після звільнення) - 100 000 грн.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №186 від 04.07.2022 ОСОБА_1 було призначено на посаду номера обслуги 4 зенітно-артилерійського відділення зенітно-артилерійського взводу військової частини НОМЕР_1 та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 21.01.2022 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.01.2023 №21.
Тобто в період служби, а саме з 22.07.2022 по 17.01.2023 позивач перебував у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 . Виплати в повному обсязі додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. здійснені не були.
Отже, у розумінні п.1 Постанови №168 позивач вважається особою, яка у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення), а відтак має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а саме за періоди: з 22.07.2022 по 17.01.2023.
Щодо доводів апелянта, що солдат ОСОБА_1 був відсутній на військовій службі без поважної причини з 20.09.2022 по 07.10.2022 року, що було встановлено в ході проведення службового розслідування, за наслідками, якого було складено протокол про адміністративне правопорушення передбаченого частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами пункту 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Відповідно до п.п. 9.4 п. 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 щодо врегулювання виплат військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира.
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 15 листопада 2022 року у справі №229/2082/22 за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії А4165 № 164 від 04 листопада 2022 року Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставної відсутності на службі під час дії правового режиму «Воєнний стан» з 20.09.2022 року по 07.10.2022 року - провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.172-11 КУпАП.
Відповідно до довідки ВЛК виданої ВЧ НОМЕР_6 від 08.09.2022 №808 та складеної по позивачу, в графі «ступінь травми» зазначено - тяжка (згідно наказу МОЗ №370 від 04.07.2007); в графі «травма (поранення, контузії, каліцтва)» зазначено - ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. В графі «на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ» зазначено - потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Згідно виписки №1573 Військової частини НОМЕР_6 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 20.08.2022 по 19.09.2022. В п.8 Рекомендації зазначено: 5) на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Отже, враховуючи довідку ВЛК та виписку №1573 Військової частини НОМЕР_6 , а також постанову Дружківського міського суду Донецької області від 15 листопада 2022 року у справі №229/2082/22, колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо складеного протоколу відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення передбаченого частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Щодо доводів апелянта, що додаткова винагорода ненарахована та невиплачена за період з 18.10.2022 по 02.11.2022 та з 21.11.2022 по 17.01.2023 оскільки виписка №2140 не відповідає вимогам пункту 6, 9 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о, а в виписці №2744 зазначено що позивач проходив лікування після МВТ (15.07.2022), суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_6 з 18.10.2022 по 02.11.2022 та з 21.11.2022 по 17.01.2023, що підтверджується відповідними Виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2140 та №2474.
Порядок заповнення форми первинної облікової документації № 027/о Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (далі - форма № 027/о) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, затверджена наказом Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110.
Відповідно до вимог зазначеної Інструкції, зокрема, у пунктах 1-3 вказуються прізвище, ім'я, по батькові хворого, дата народження, місце проживання згідно з паспортними даними. У пункті 4 зазначаються місце роботи та займана посада особи. У пункті 5 вказуються: в амбулаторно-поліклінічному закладі - дата (число, місяць, рік) початку захворювання та направлення у стаціонар (на консультацію); у стаціонарі - дата надходження та виписки (смерті) зі стаціонару. У пункті 6 вказуються повний клінічний діагноз основного захворювання, супутні захворювання та ускладнення, які виникли під час стаціонарного (амбулаторного) лікування. У пункті 7 вказуються короткий анамнез, стан при направленні, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування. У пункті 8 вказуються необхідні лікувальні і трудові рекомендації. Для працюючих осіб необхідно вказати терміни тимчасової непрацездатності. У кінці форми проставляються дата заповнення та підпис лікаря, який заповнив виписку на хворого.
Форма № 027/о призначена для взаємообміну інформацією амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів охорони здоров'я щодо діагнозу, перебігу захворювання, стану хворого при направленні (виписці), проведенні досліджень, консультацій в інших закладах охорони здоров'я, лікування, диспансерного спостереження та інших рекомендацій хворому.
В виписці №2140, а саме в пункті 5 дати зазначено,
- б) у стаціонарі: надходження - 18.10.2022
- виписка або (смерті) підкреслити - 02.11.2022
В п.6 повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення) зазначено: Складний короткозорий астигматизм ст.2,5 Д правого ока та ст.4,0 Д лівого ока, з рефракцією в меридіані найбільшої аметропії ст.10,5 Д обох очей при гостроті зору з корекцією 0,7 правого та 0,6 лівого ока, рефракційна амбліопія слабкого ступеню обох очей.
Консолідований компресійний перелом тіла Th 8 хребця Іст. Без порушення фунцій. Міжхребцевий остеохондроз грудного відділу хребта, після травматичного характеру з больовим синдромом, без порушення функції.
Отже, доводи апелянта, стосовно невідповідності виписки №2140 вимогам пункту 6 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о, спростовуються матеріалами справи.
Копія виписки №2140 закінчується п.8 Рекомендації, продовження виписки з зазначенням дати заповнення та підписом лікаря, який заповнив виписку на хворого, матеріали справи не містять.
Разом з тим, відсутність копії останньої сторінки виписки №2140 в матеріалах справи не є підставою для висновку щодо не підтвердження перебування позивача на стаціонарному лікуванні після поранення.
Також, Військова частини НОМЕР_1 вказує на невідповідність дати отримання поранення, в виписці №2744 зазначено наслідки перенесення МВТ (15.07.2022), а в довідці про обставини травми №836/6604 від 10.10.2022, вбачається, що позивач отримав поранення 22.07.2022 року.
Як вже було зазначено судом, 22 липня 2022 року позивач отримав поранення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 за 22.07.2022 (Інв.№836/3504дск), в якому зазначено в графі «втрати підрозділів військової частини» - 22.07.2022 мінометний обстріл підрозділами ЗС російської федерації позицій особового складу ВЧ НОМЕР_1 біля АДРЕСА_1 . В результаті обстрілу поранення отримав особовий склад ВЧ НОМЕР_1 ; зенітно-артилерійський взвод; солдат ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки ВЛК виданої ВЧ НОМЕР_6 від 08.09.2022 №808, Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок, захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після перенесення мінно-вибухових травм (15.07.2022 та 22.07.2022). Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку у вигляді дрібновогнищевої симптоматики астенічно-вегетативного, цефалгічного, інсомнічного синдрому з емоційно-вольовою нестійкістю. Акубаротравматичне ураження обох вух. Гостра двобічна нейросенсорна приглухуватість. Закритий компресійний незміщений перелом тіла Th 8 хребця Іст. Складний короткозорий астигматизм, міопія високого ступеню.
В виписці №2744 а розділі Короткий анамнез зазначено: Зі слів хворого поганий зір зі школи, постійно користувався МКЛ. Після контузії 15.07.2022 значно погіршився зір. У зв'язку з низькою гостротою зору направлений на ВЛК. 15.07.2022 турбує біль у грудному відділу хребта внаслідок перелому тіла Th 8 лікувався у в/ч НОМЕР_6 . З 18.10.2022 направлений до в/ч НОМЕР_6 на ВЛК. Перебував на обстеженні і лікуванні у військовій частині НОМЕР_6 з 18.10.2022 - 02.11.2022 пройшов ВЛК. З 21.11.2022 по теперішній час знаходився на лікуванні у в/ч НОМЕР_6 .
Враховуючи, що предмет позову стосується нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, яке трапилось 22 липня 2022 року під час проходження військової служби з 04.07.2022 по 21.01.2023, та як вже було встановлено судом та зазначено у даній справі, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 22.07.2022 по 17.01.2022, ОСОБА_1 має право на виплату додаткової винагороди, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого закладу у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, із розрахунку до 100 000,00 грн., із врахуванням раніше вже виплаченої частини додаткової винагороди.
Стосовно позовної вимоги позивача щодо визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення повного нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, під час проходження військової служби з 04.07.2022 по 21.01.2023 та як наслідок зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період жовтень 2022 по січень 2023 (включно), суд зазначає наступне.
Судом було встановлено, що у спірний період, а саме з жовтня по 17 січня 2023 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині з 18.10.2022 по 02.11.2022 та з 21.11.2022 по 17.01.2023, що підтверджується відповідними Виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2140 та №2474.
Враховуючи, що судом по справі було встановлено та підтверджено наявними доказами, що позивачу за період з 18.10.2022 по 02.11.2022 та з 21.11.2022 по 17.01.2023 належить додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень, яка передбачена постановою КМУ №168 від 28.02.2022 у зв'язку з отриманням ним поранення 22.07.2022 та відсутність доказів стосовно прийняття позивачем у спірний період, безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, окрім цього відповідачем відповідно до постанови КМУ №168 було виплачено позивачу 30 000 гривень, що належним чином відображено у наказі від 21.01.2023 №21, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження здійснених судових витрат на правничу допомогу адвоката, представникам позивача долучено: договір про надання професійної правової допомоги від 08 листопада 2022 року, в якому п.4.4 передбачено що розмір гонорару успіху визначається окремою угодою до цього Договору; акт наданих послуг до Договору про надання професійної правової допомоги від 08.11.2022 року складений від 04.04.2024 (відповідно до якого в графі «найменування послуг» зазначено - складання та подання адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення повного нарахування та виплати військовослужбовцю додаткової винагороди, в графі «кількість годин (документів)» зазначено - 5 годин 1 документ, в графі «вартість одної години (одного документа) зазначено 1000 грн. - 1 година, 5000 грн. - 1 документ, в графі «загальна сума» зазначено - 5000 грн., також зазначено що адвокат підписанням цього Акта підтверджує факт отримання сплати за надані послуги (витрати на професійну правничу допомогу) відповідно до положень Договору (належне виконання Договору), даний договір містить підписи як адвоката так і позивача, також зазначено, що цей акт є невід'ємною частиною Договору про надання професійної правової допомоги від 08.11.2022 року; квитанція до прибуткового касового ордеру № б/н від 20.03.2023 прийнятого від ОСОБА_1 на суму 5000 грн., підстава договір про надання правової допомоги від 08.11.2022; ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Витрати за надану професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. позивачем оплачені, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №б/н про надання професійної правової допомоги від 20.03.2023 року.
Згідно частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно вимог частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Проте, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд дійшов висновку, що судові витрати, які оплачені позивачем за правничу допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 08.11.2022 в загальній сумі 5 000 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .
Стосовно суми стягнення 1000 гривень за складання відповіді на відзив суд не бере до уваги, оскільки відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не надавалось, відповідно й відповіді на відзив представником позивача підготовлено не було, таким чином в цій частині стягнення суми 1000 грн. задоволенню не підлягає.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, що обумовлює задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 р. у справі № 200/1436/23 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 р. у справі № 200/1436/23 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ) щодо нездійснення повного нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, яке трапилось 22 липня 2022 року під час проходження військової служби за період з 22.07.2022 по 17.01.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ) за період з 22.07.2022 по 17.01.2023 (включно) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) додаткової винагороди у повному розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого закладу у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, із розрахунку до 100 000,00 грн., із врахуванням раніше вже виплаченої частини додаткової винагороди.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова у повному обсязі складена 23 травня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Геращенко