23 травня 2024 року справа №200/6666/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Муфазалова Сергія Рашитовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 р. у справі №200/6666/23 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 , третя особа: Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 , третя особа: Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просив:
- визнати бездіяльність (Відповідача - 1) ІНФОРМАЦІЯ_1 , (Відповідача-2) та начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_3 , що виразилася у не здійсненні щодо військовослужбовця ОСОБА_1 з дати проходження ним військової служби з 28.10.2020р. по дату винесення рішення судом у справі розрахунку та виплати матеріального, грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, відповідної кваліфікації, та інших надбавок, доплат, винагород, премій, порушенням умов абзацу другого, дев'ятого, дванадцятого, чотирнадцятого, п'ятнадцятого п.2 Контракту від 28.10.2020 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” та протиправною;
- зобов'язати (Відповідача - 1) ІНФОРМАЦІЯ_3 , (Відповідача-2) - начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконати: наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” та абзац другий, дев'ятий, дванадцятий, чотирнадцятий, п'ятнадцятий п.2 зобов'язань Контракту від 28.10.2020 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу та здійснити на користь ОСОБА_1 , розрахунок та виплату належного матеріального забезпечення, виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, відповідної кваліфікації, та інших надбавок, доплат, винагород, премій, які йому належали з 28.10.2020 до 01.10.2021 включно;
- визнати бездіяльність (Відповідача - 1) ІНФОРМАЦІЯ_3 , (Відповідача-2) начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , - полковника ОСОБА_3 , яка виразилася у не сплаті страхових внесків передбачених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“, що підлягає сплаті щомісяця відповідно до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування“ за час проходження військової служби військовослужбовцем ОСОБА_1 з 28.10.2020 до 01.10.2021 і по дату ухвалення судового рішення у справі, порушенням умов визначених в абзаці другому, дев'ятому, дванадцятому, чотирнадцятому, п'ятнадцятому п.2 Контракту від 28.10.2020 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, порушенням наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” - та протиправною;
- зобов'язати (Відповідача - 1) ІНФОРМАЦІЯ_3 , (Відповідача-2) начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплатити страхові внески передбачені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ та відповідно до Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування“) та виконати лист Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.11.2023 № 0500-0704-8/102219 з проханням проведення аналізу поданої звітності та привести дані реєстру застрахованих осіб до актуального стану за час проходження військової служби ОСОБА_1 , з 28.10.2020р. до 01.10.2021р..
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що він з 28.10.2020 року по 30.09.2021 року добровільно не виходив на військову службу. Судом не враховано, що насправді відповідач не допускав позивача до виконання обов'язків за контрактом і допустив лише 01.10.2021р. на підставі постанови ПААС від 22.09.2021р.. Позивач вважає, що оскільки він був прийнятий на службу з 28.10.2020р., тому повідомлення ДПС та Пенсійного Фонду щодо сплати ЄСВ повинно було бути зроблено відповідачем у відповідності до постанови КМУ від 17.06.2015р. №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Позивач також вважає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в залученні співвідповідачем у справі бухгалтера відповідача офіцера ОСОБА_4 ..
Відповідач-1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.07.2023 №6412/оп солдат ОСОБА_1 перебував на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 28.10.2020р. по 06.06.2023р. на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2021р. у адміністративній справі №200/10299/20-а.
Так, ОСОБА_1 , 28.10.2020р. уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України Міністерства оборони України.
При цьому, 06.11.2020р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 06.11.2020 №39-РС винесено наказ, яким визнано таким, що не набули чинності контракти про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, укладений 28.10.2020р. Міністерством оборони України в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 з громадянином України ОСОБА_1 (підстава абзац 1 підпункту 5 пункту 23 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008; наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 “Про результати службової перевірки” від 06.11.2020).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021р. у справі №200/10299/20-а визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 в частині незабезпечення виконання ОСОБА_1 умов контракту від 28.10.2020 про проходження громадянами військової служби та незарахування у списки частини, поставлення на всі види забезпечення з 28.10.2020 та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 допустити ОСОБА_1 до виконання зобов'язань за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, який набрав чинності з 28.10.2020, зарахувати з 28.10.2020р. у списки військової частини, поставити на всі види забезпечення та видати: запит командира військової частини щодо видачі військового квитка; витяг з наказу командира військової частини про зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини; військову форму для виготовлення 2 фотографії 3,5*4,5 у військовій формі.
01.10.2021р. на виконання вимог постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №200/10299/20-а начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ №28-РС (по особовому складу) ОСОБА_1 прийнято з 28.10.2020р. на військову службу за контрактом у Збройні Сили України на посаду осіб рядового складу, призначено на посаду стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №199 від 01.10.2021 ОСОБА_1 з 28.10.2020р. зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення.
На виконання рішення суду, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано накази №28-РС від 01.10.2021р. (по особовому складу) та №199 від 01.10.2021р. (по стройовій частині), відповідно до яких ОСОБА_1 поставлено на грошове забезпечення в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснюється з 01.10.2021р., після прийняття посади стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_7 ), відповідно до “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженим наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 зі змінами.
Вказані вище обставини встановлені постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023р. у справі № 200/10299/20-а.
Позивач не погодився з тим, що виплата грошового забезпечення здійснюється з 01.10.2021р., а не з 28.10.2020р. та звернувся до суду з клопотанням про встановлення судового контролю у справі № 200/10299/20-а.
У постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2023р. у справі №200/10299/20-а, колегія суддів дійшла висновку про те, що постановка на грошове забезпечення безумовно не свідчить про необхідність нарахування та виплати такого забезпечення, яке виплачується відповідно до приписів Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України № 260 від 07.06.2018р.. Отже апеляційний суд не вбачав підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Також, згідно з інформацією з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати всіх видів забезпечення військовослужбовця з 28.10.2020р. по 30.09.2021р. включно в рамках адміністративної справи №200/3493/22.
При цьому, ухвалою суду від 21.11.2022 у справі №200/3493/22 суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог, зокрема щодо: зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 у Збройних Силах України нарахувати ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення і доплати з 28.10.2020 року по 30.09.2021 року - включно; стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 у Збройних Силах України на користь ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення і з 28.10.2020 року по 30.09.2021 року включно. Так суд в межах справи №200/3493/22 дійшов висновку про те, що обраний позивачем у цій справі спосіб є одним із способів виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 22.09. 2021 у справі № 200/10299/20-а. Отже, має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Згідно з відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма- ОК-5) (станом на 17.11.2023) у період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року відсутні відомості щодо нарахування заробітної плати (грошового забезпечення) та сплати єдиного соціального внеску.
На звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 04.12.2023 повідомило, шо станом на 01.12.2023 року за даними інформаційних систем Пенсійного фонду України інформація про нараховані суми грошового забезпечення ОСОБА_1 по страхувальнику « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за період з 28.10.2020 по 01.10.2021 рік відсутня. При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області направлено листа до страхувальника « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 28.11.2023 з проханням проведення аналізу поданої звітності за вказаний період та у разі необхідності приведення даних реєстру застрахованих осіб до актуального стану. Станом на 04.12.2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшла відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.12.2023, в якій зазначено, що нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 , починаючи саме з 01.10.2021 року та на момент виключення зі списків « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 06.06.2023 є правомірною та такою, що відповідає інформації, наявній в реєстрі застрахованих осіб.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Згідно частин першої та другої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з пунктом 2 частини 1, частини 3 статті 24 Закону №2232- ХІІ початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних із проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Порядок), відповідно до пункту 6 якого початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з пунктом 23 Порядку строк контракту про проходження військової служби обчислюється з дня набрання ним чинності.
Контракт про проходження військової служби набирає чинності, зокрема з дня зарахування до списків особового складу військової частини: із громадянами, прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі з військовозобов'язаними, які проходять збори, та резервістами під час мобілізації (абз. 5 п. 23 Порядку).
Частинами 1-4 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Положеннями статті 1-2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260( в редакції, чинної у спірний період) визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
- штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
- накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
- накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
- накази про присвоєння військових звань;
- грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
При цьому, відповідно до розділу ІІ Порядку №260, посадові оклади (крім слухачів, ад'юнктів, докторантів, військовослужбовців строкової військової служби, курсантів, ліцеїстів) виплачуються з дня вступу до виконання обов'язків за посадою (але не раніше дня видання наказу по особовому складу про призначення на посаду) до дня здавання посади включно.
Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що аналіз наведених вище норм права дає підстави зробити висновок, що контракт про проходження військової служби набирає чинності, зокрема з дня зарахування до списків особового складу військової частини, при цьому виплата посадового окладу військовослужбовцю проводиться з дня вступу до виконання обов'язку за посадою.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 28.10.2020р., згідно пункту 2 якого, відповідач взяв на себе зобов'язання, зокрема, здійснювати належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби.
Згідно витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.10.2021 №199 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 01.10.2021 №28-РС на посаду стрільця групи охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку ІНФОРМАЦІЯ_10 », ВОС-932915А, з «28» жовтня 2020 року зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та поставлено на всі види забезпечення.
Отже, саме 01.10.2021р. позивача призначено на посаду стрільця групи охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_1 з 28.10.2020р..
Таким чином, позивач фактично приступив до виконання службових обов'язків за посадою з 01.10.2021р., отже у період з 28.10.2020р. до 01.10.2021р. не виконував службові обов'язки.
Сторонами не заперечується, що позивач приступив до виконання службових обов'язків саме з 01.10.2021р..
Як вже зазначалось вище, відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №260 посадові оклади (крім слухачів, ад'юнктів, докторантів, військовослужбовців строкової військової служби, курсантів, ліцеїстів) виплачуються з дня вступу до виконання обов'язків за посадою (але не раніше дня видання наказу по особовому складу про призначення на посаду) до дня здавання посади включно.
Відтак, враховуючи, що позивач приступив до виконання обов'язків за посадою 01.10.2021р., колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутні правові підстави для виплати позивачеві грошового забезпечення за період з 28.10.2020р. до 01.10.2021р. у відповідності до приписів Порядку № 260 та умов Контракту.
Колегія суддів вважає, що постановка на грошове забезпечення за відсутності самого факту виконання обов'язків за посадою, безумовно не свідчить про необхідність нарахування та виплати такого забезпечення, яке виплачується відповідно до приписів Порядку № 260.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.
Порядок сплати страхових внесків регулюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (ділі - Закон №2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема,:
1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;
2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;
4) подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується, зокрема для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Отже, єдиний внесок нараховується на суму грошового забезпечення застрахованої особи.
Оскільки, грошове забезпечення у період з 01.10.2020р. до 01.10.2021р. позивачу не нараховувалося, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для нарахування єдиного внеску за цей період.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим,
ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо відмови у залученні до участі у справі в якості співвідповідача офіцера ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_4 , колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на наступне.
За визначеннями, наведеними у пунктах 7, 9 частини 1 статті 4 КАС України, відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що помічник начальника відділу-начальника фінансово-економічної служби не може виступати самостійним відповідачем у справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган. Тобто, відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень.
Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалою від 27.02.2024р. правомірно було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення в якості співвідповідача у справі офіцера ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_4 .
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 р. у справі № 200/6666/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 р. у справі №200/6666/23 - залишити без змін.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 23 травня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 23 травня 2024 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко