Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 травня 2024 року № 520/7318/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (вул. Євгена Коновальця, буд. 17, кім. 9, м. Конотоп, Конотопський район, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 43856496) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -
Позивач звернувся до Харківський окружний адміністративний суду з адміністративним позовом, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000084/2 від 29.01.2024 та картку відмови № UA807200/2024/000098 від 29.01.2024;
стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (вул. Євгена Коновальця, буд. 17, кім. 9, м. Конотоп, Конотопський район, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 43856496) витрати на оплату судового збору у загальному розмірі 13 627,76 грн та витрати на професійну правничу допомогу в фіксованому розмірі 30 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626).
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що підприємством вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення ввезеної партії товару та надані документи на підтвердження їх митної вартості згідно з вимогами митного законодавства, проте Харківська митниця Держмитслужби України безпідставно відмовила у прийнятті митної декларації та митному оформленні партії товарів за визначеною відповідно до ціни договору (контракту) митною вартістю. Позивач вважає, що оскаржувані рішення не містять передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості.
Ухвалою суду від 26.03.2024 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, підготовче судове засідання було призначене на 16.05.2024.
Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Представником позивача було надано клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як передбачено приписами ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 29.01.2024 позивачем було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA807200001519U3, для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.
На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 33 095,04 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: пакувальний лист (Packing list) № RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023; Коносамент (Bill of lading) № COSU8045415000 від 10.12.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) № 1331 від 23.01.2024; декларація (Dispatch note model T1) № MRN24ROCT190000036620 від 22.01.2024; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-53/01-2024 від 26.01.2024; розрахунок ціни (калькуляція) № RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023 (з перекладом); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTF/MLS20230808 від 08.08.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 01.09.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 08.12.2023; договір про надання послуг митного брокера № 23/02 від 23.02.2021; видаткова накладна № RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023 (з перекладом); відвантажувальна специфікація № RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023 року (з перекладом); комерційна пропозиція № RAJHANS20230724 від 24.07.2023 року (з перекладом); лист № 01/16-1 від 16.01.2024 з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ - СТАНДАРТ», що страхування вантажу не здійснювалося; лист № 01/16-2 від 16.01.2024 року з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ - СТАНДРАТ», що вантаж не підлягає ліцензуванню; лист № RAJ/MUL231204/10-3 від 04.12.2023 з інформацією від постачальника, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); лист № RAJ/MUL231204/10-4 від 04.12.2023 з інформацією від постачальника, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); лист № RAJ/MUL231204/10-5 від 04.12.2023 з інформацією від постачальника, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20231027/10 від 27.10.2023 (з перекладом); якісний опис № RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023 року (з перекладом).
29.01.2024 Відповідачем було направлено Позивачу повідомлення № 443216, в якому зазначалося, що необхідно «…надати (за наявності) такі додаткові документи: причини зменшення фактурної вартості товару 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації (Транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо) ; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. У зв'язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» пропонується надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів..»
29.01.2024 Позивачем надано наступні відповіді на повідомлення Відповідача, в яких Позивач зазначив:
- у відповіді № 29/01/24-1 - щодо надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) - У відношенні товару відвантаженого по інвойсу № RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023 посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також вже наявним у Відповідача листом Постачальника №RAJ/MUL231204/10-4 від 04.12.2023 року на підтвердження цього факту. Отже, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч.3 ст. 53 МК України надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається;
- у відповіді № 29/01/24-2 - щодо надання виписки з бухгалтерської документації (транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо) - Статтею 5 Контракту № RTF/MLS20230808 від 08.08.2023 встановлено, що Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж протягом трьох місяців з моменту поставки (митного оформлення) Товару. На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» виписки з бухгалтерської документації не вимагається;
- у відповіді № 29/01/24-3 - щодо надання ліцензійного чи авторського договору покупця - Ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, не укладалися. Отже, ліцензійний та авторський договір покупця не укладалися, а тому відповідно до п. 5 ч. 3 ст.53 МК України надання ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» таких договорів не вимагається;
- у відповіді № 29/01/24-4 - щодо надання каталогів, специфікацій, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - Вказано, що прайс-лист № RAJHANS20231027/10 від 27.10.2023 ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» подано разом із митною декларацією №24UA807200001519U3 та вже знаходиться у Відповідача;
- у відповіді № 29/01/24-5 - щодо копії митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ) - Вказано, що декларацію № MRN24ROCT190000036620 від 22.01.2024, складену за уніфікованою формою переклад якої не вимагається, ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» подано разом із митною декларацією №24UA807200001519U3 та вже знаходиться у Відповідача;
- у відповіді № 29/01/24-6 - щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів - Вказано, що висновок експерта № Б-20-53/01-2024 від 26.01.2024 ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» подано разом з митною декларацією № 24UA807200001519U3 та вже знаходиться у Відповідача;
- у відповіді № 29/01/24-7 - щодо інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів - Вказано, що інформація про митне оформлення ідентичних або подібних товарів є відмінною від тих документів, що визначені частинами 2, 3, 4 ст. 53 МК України, а тому їх вимагання забороняється ч. 5 ст. 53 МК України;
- у відповіді № 29/01/24-8 - щодо причин зменшення фактурної вартості - Вказано, що жодної зміни вартості товару за інвойсом № RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023 не відбувалося;
Також 29.01.2024 Відповідачем було направлено Позивачу повідомлення № 443244 (копія повідомлення надається у додатках), в якому зазначалося «…З метою обміну наявної в митному органі інформації, повідомляю, що згідно програмного комплексу АСМО Інспектор, мінімальна митна вартість ідентичного/подібного товару митне оформлення якого вже здійснено в максимально наближений термін складає: тов. №1= 3,97 $/кг.»
29.01.2024 ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» надано відповідь на повідомлення №443244 листом № 29/01/24-9 та вказано, що разом із митною декларацією № 24UA807200001519U3 вже подано Відповідачу усі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так і додаткові документи за ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом. Аспрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
29.01.2024 Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000084/2, в якому вказано наступне: «…У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та
обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту.
Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000098 від 29.01.2024.
Через винесення Відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000098 від 29.01.2024 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000084/2 від 29.01.2024, Декларант подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ МД №24UA807200001581U2.
Позивачем було визначено митну вартість товару згідно інвойсу № RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023, яка становить 33 095,04 доларів США (графа 22 митної декларації №24UA807200001519U3).
Суми платежів, нараховані за митною вартістю згідно інвойсу № RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023 склали 100 029,36 грн (вид 020 - мито) та 270 079,28 грн (вид 028 - ПДВ), що вказано у графі В “Подробиці розрахунків” митної декларації № 24UA807200001519U3.
Суми платежів, нараховані за митною вартістю, визначеною Відповідачем, склали 291 016,09 грн (вид 020 - мито) та 785 743,43 грн (вид 028 - ПДВ), що вказано у графі В “Подробиці розрахунків” нової митної декларації ІМ 40 ДЕ МД № 24UA807200001581U2.
Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю згідно інвойсу №RAJ/MUL231204/10 від 04.12.2023 року (100 029,36+270 079,28=370 108,64 грн) та сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною Відповідачем (291 016,09+785 743,43=1 076 759,52 грн) склала 1 076 759,52-370 108,64=706 650,88 гривень.
Таким чином, Позивачем здійснено переплату мита та податку на додану вартість у загальному розмірі 706 650,88 грн, не погоджуючись із чим останній звернувся з даним позовом до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положеннями статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування ( ч. 2 ст. 53 МК України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини ( ч. 3 ст. 53 МК України).
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.ч. 4, 5, 6 ст. 53 МК України).
Отже, передбачений перелік документів, які подаються разом з митною декларацією, які мають на меті встановити товар та визначити його вартість, вартість страхування, транспортування, упаковки, є вичерпним. У разі, коли декларантом надано повний перелік документів передбачених частиною другою статті 53 МК України, та можливо встановити повну, вірну ціну товару, складники, що впливають на формування його вартості, вимагати додаткові документи заборонено. У разі не надання повного пакету документів, з який можливо встановити дійсну заявлену вартість товару, митний орган вправі витребувати інші документи, підтверджуючі дані митної декларації.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Суд зауважує, що чинним законодавством врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Із матеріалів справи вбачається, що Харківська митниця Держмитслужби України отримавши від позивача документи встановила невідповідність наданих документів заявленій вартості товару.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом за ціною договору(контракту), та прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000084/2 від 29.01.2024, визначивши митну вартість відповідно до ст. 64 МК України за другорядним (резервним) методом
Суд зауважує, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Проте, відповідач не довів наявність застережень, передбачених ч. 1, 2 ст. 58 МК України , щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними або недостовірними. Крім того, відповідачем не доведено, що митна вартість, визначеного ним за резервним методом ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, як це передбачено ч. 2 ст. 64 МК України. Тому резервний метод визначення митної вартості застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених ст. ст. 59-63 МК України.
Наведене не дає підстав вважати рішення Харківської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000084/2 від 29.01.2024, обґрунтованим та мотивованим у контексті вимог ч. 2 ст. 55 МК України.
Така позиція підтверджується практикою застосування ч. 2 ст. 55 МК України Верховним Судом, зокрема в постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а.
Крім того, суд зауважує, що ч. 12 статті 264 МК України встановлено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Суд зазначає, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, а може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15.
Отже, надані позивачем для митного оформлення товару документи містять достовірні та об'єктивні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару за ціною договору, а тому відсутні підстави ставити під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості спірної партії товару за ціною договору.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 58 МК України, у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Проаналізувавши наведені вище приписи МК України суд дійшов висновку, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
При цьому суд також зазначає, що під час митного оформлення відповідачем не встановлено неможливості визначення позивачем митної вартості за ціною Контракту з підстав порушення ним вимог частини вісімнадцятої статті 58 МК України.
Отже не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить, за висновком суду, на користь протиправності рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Позивач, у свою чергу, під час митного оформлення надав всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною договору, та, як наслідок, необґрунтованість висновку митного органу щодо наявності розбіжностей в поданих документах.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте відповідачем не доведено правомірність спірного рішення.
З урахуванням встановлених вище обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість використання Харківською митницею Держмитслужби резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом - за ціною договору.
Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн, суд зазначає наступне.
У силу частин 2 та 3 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат враховується :
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
При цьому, до матеріалів справи представником позивача не додано доказів фактичної сплати позивачем гонорару адвокату за надані ним послуги згідно договору (квитанцію до прибуткового касового ордера, тощо). Таким чином, враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що судові витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи в сукупності наведене, суд приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (вул. Євгена Коновальця, буд. 17, кім. 9, м. Конотоп, Конотопський район, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 43856496) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Харківської митниці Держмитслужби України (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про коригування митної вартості товарів від № UA807000/2024/000084/2 від 29.01.2024 та картку відмови № UA807200/2024/000098 від 29.01.2024, складені стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (вул. Євгена Коновальця, буд. 17, кім. 9, м. Конотоп, Конотопський район, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 43856496).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ» (вул. Євгена Коновальця, буд. 17, кім. 9, м. Конотоп, Конотопський район, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 43856496) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужба України (вул. Короленка, буд. 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) сплачену суму судового збору у розмірі 13 627,76 грн (тринадцять тисяч шістсот двадцять сім гривень 76 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 17 травня 2024 року.
Суддя Заічко О.В.