23 травня 2024 року Справа № 480/1456/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/1456/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, і просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.02.2024 №182950009359 "Про відмову перерахунку пенсії»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 08.02.2024 призначити та виплатити позивачу пенсію державного службовця відповідно до статті 37 частини 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХIІ та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, із врахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком, призначено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу". Рішенням від 15.02.2024 відповідач відмовив позивачці в переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв'язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Крім того, зазначено, що посадовим особам податкових органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, посади посадових осіб податкових органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Тобто, до стажу позивачки не враховано період роботи з 26.12.1994 по 29.12.2023 в органах державної податкової служби. Позивачка вважає відмову відповідача про призначення пенсії відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" протиправною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
ГУ ПФУ в Тернопільській області надано до суду пояснення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що згідно поданих до органів Пенсійного фонду документів, позивач працювала з 26.12.1994 по 29.12.2023 у Конотопській державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Сумській області на посадах, які не відносяться до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” №3723, тобто дія Закону України “Про державну службу” №889 не поширюється на працівників податкової служби.
Враховуючи зазначене, періоди роботи в державній податковій інспекції коли позивачу присвоювались спеціальні та персональні звання не підлягають зарахуванню до стажу державної служби та оскільки, станом на 08.02.2024 у позивача відсутній необхідний стаж на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, право на призначення пенсії згідно Закону України “Про державну службу” у неї, відсутнє.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач 08.02.2024 звернулась з заявою про переведення з пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, від 15.02.2024 №182950009359 відмовлено позивачеві у призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
У вказаному рішенні відповідач зазначив:
"Відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в межах опрацювання звернень за принципом єдиної черги, розглянуто заяву №838 ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану 08.02.2024р., з питання перерахунку пенсії - церехід з виду на вид, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
З 01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ (далі - Закон №889), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723).
Порядок призначення таких пенсій затверджено Кабінетом Міністрів України від 14.06.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Постанова 622), яка застосовується починаючи з 01.05.2016.
Відповідно до цієї постанови призначення пенсій деяким категоріям осіб, право на призначення пенсії державного службовця мають особи, які:
1) не отримували пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» (Закон №3723);
2) жінки, досягай пенсійного віку;
3) мають необхідний стаж державної служби, а саме:
- для осіб, які станом на 01.05.2016 працювали на посадах державної служби - не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України;
- для осіб, які станом на 01.05.2016 не працювали на посадах державноїслужби та мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України;
4) мають необхідний страховий стаж відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року 1058-ІV.
Право особи на призначення пенсії відповідно до Закону №889 визначається відповідністю займаної посади до посад, визначених статтею 25 Закону №3723, де визначено сім категорій посад державних службовців, в залежності від яких, встановлюються ранги державних службовців.
Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Відновідно до статті 3 Закону №889 його дія не поширюється, зокрема, на працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.
Згідно поданих документів ОСОБА_1 за зверненням від 08.02.2024, зокрема довідки №2/18-28-11-13 від 03.01.2024 дійсно працювала з 26.12.1994 по 29.12.2023 у Конотопській державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Сумській області на посадах, які не відносяться до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723, тобто дія Закону України «Про державну службу» №889 не поширюється на працівників податкової служби.
За результатами розгляду заяви спеціалістом перерахунків ОСОБА_2 (U19001-D394) та головним спеціалістом перерахунків ОСОБА_3 (U22001-VNM) прийнято рішення Відмовити ОСОБА_1 у проведенні перерахунку, згідно заяви №838 від 08.02.2024 року.
Рішення може бути оскаржено відповідно до вимог чинного законодавства." (а.с. 13-14).
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Вказуючи на відсутність у позивачки права на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" з підстав недостатності стажу державної служби, відповідач не врахував службу позивача в органах податкової служби, посилаючись на їх неналежність до державної служби.
Проте, суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, довідкою Головного управління ДПС у Сумській області від 03.01.2024 №2/18-28-11-13 підтверджено, що позивачка працювала з 26.12.1994 по 29.12.2023 в органах державної податкової служби. 26.06.1995 позивачка прийняла присягу державного службовця, 26.06.1995 їй присвоєно спеціальне звання Інспектор податкової служби ІІІ рангу, 03.09.2019 присвоєно V ранг державного службовця (а.с. 8-9).
Відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачкою служби в податкових органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до п. 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивачки на посадах в органах державної податкової служби (із присвоєнням спеціального звання), відповідачем неправомірно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 по справі № 465/7218/16-а.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і допустимих доказів в обґрунтування свого рішення щодо відмови у призначенні позивачу пенсії на підставі Закону України "Про державну службу", а тому рішення відповідача підлягає скасуванню.
Отже, суд робить висновок, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області необґрунтовано відмовлено позивачу у переведенні на пенсію на підставі Закону України «Про державну службу».
Підсумовуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Тернопільській області від 15.02.2024 №182950009359 не відповідає критеріям правомірності, є необґрунтованим та протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити з 08.02.2024 позивачу пенсію державного службовця відповідно до статті 37 частини 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХIІ та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, із врахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що спірне рішення відповідача прийняте без повного з'ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.
Суд зазначає, що підставою для відмови у перерахунку (переведенні) позивача на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» стали висновки відповідача про незарахування періодів роботи у податкових органах як роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно із пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058-ІV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Оскільки рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 14.06.2022 по справі №480/5340/21.
Із врахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне застосувати належний спосіб захисту прав позивача і вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушеного права на пенсію у відповідності до вимог ст. 9 КАС України та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області області повторно розглянути заяву позивача від 08.02.2024 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", та прийняти рішення по суті заяви від 08.02.2024 з урахуванням стажу роботи у податкових органах як роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та правової оцінки, наданої судом по даній справі.
Зазначений висновок суду по даній справі узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17.12.2021 по справі №160/9272/20 адміністративне провадження № К/9901/33965/20. Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.
Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 15.02.2024 №182950009359 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 08.02.2024 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", та прийняти рішення по суті заяви від 08.02.2024 з урахуванням стажу роботи у податкових органах з 26.12.1994 по 29.12.2023 як роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та правової оцінки, наданої судом у даній справі.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька