23 травня 2024 року Справа № 480/1153/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/1153/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, 1, м. Суми, 40009), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, і просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №183950006466 від 20 грудня 2023 року, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення до відповідача - 24 травня 2023 року.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач, перебуваючи у віці 51 років та маючи загальний та спеціальний трудовий стаж 31 рік 10 місяців 15 днів (педагогічний стаж) звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років на пільгових умовах на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте, рішенням ГУ ПФУ в Сумській області №183950006466 від 31 травня 2023 року, яка ОСОБА_1 отримала лише 14 липня 2023 року простим поштовим відправленням, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Свою відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років ГУ ПФУ в Сумській області мотивувало тим, що загальний трудовий стаж позивача становить 30 років 4 місяці 23 днів, а спеціальний трудовий стаж взагалі відсутній.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року по справі №480/7825/23 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №183950006466 від 31 травня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 09 липня 1991 року по 15 серпня 1991 рік на посаді санітарки палатної в Комунальній установі Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок-інтернат, а з 15 серпня 1991 року по 30 вересня 2022 рік -на посаді вихователя в Комунальній установі Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок-інтернат, з урахуванням періоду періоду перебування в оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 2-х річного віку з 23 грудня 1991 року по 23 жовтня 1993 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.05.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення по суті заяви від 24.05.2023, з урахуванням спеціального стажу, та правової оцінки, наданої судом по даній справі.
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 20 грудня 2023 року №183950006466, який стороною позивача було отримано лише 09 лютого 2024 року, позивачу по справі - ОСОБА_1 було відмовлено у призначені пенсії за вислугою років на підставі «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Ухвалою суду відкрито провадження в даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що 24.05.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років на пільгових умовах на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказана заява була розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області та було прийнято рішення №183950006466 від 31.05.2023 про відмову у призначенні пенсії позивачу.
У вказаному рішенні відповідач зазначив:
"Відмовити в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. “е” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон - №1788) ОСОБА_1 .
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 24.05.2023 Вік заявниці 51 рік 05 місяців 23 дні.
На дату звернення не працює.
Пунктом 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що право на ' пенсію за вислугу років мають особи, якщо на день набуття чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 р. №2148-УІІ, тобто станом на 11.10.2017 р. вони мають вислугу років та страховий с/гаж, необхідний для призначення такої пенсії відповідно до ст. 55 Закону №1788.
Відповідно до пункту “е” статті 55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджуються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців.
Страховий стаж особи становить 30 років 04 місяці 23 дні.
Спеціальний стаж особи - відсутній.
Результати розгляду документів, доданих до заяви.
За наданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення трирічного віку, у зв'язку з відсутністю в свідоцтві відмітки про видачу паспорту (необхідно надати підтверджуючі документи про виховання дитини до трирічного віку);
- період роботи з 09.07.1991 по 30.06.1999 згідно довідки від 07.02.2023 №175, оскільки відсутня інформація про реорганізацію “Білопільського будинку дитини” в “Білопільській дитячій будинок-інтернат” (необхідно надати історичну довідку про перейменування або реорганізацію установи).
Заявниці зараховано страховий стаж з 01.07.1999 згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До спеціального стажу не можливо зарахувати період роботи згідно довідки від 07.02.2023 №175, оскільки посади “санітарка палатна” та “вихователь” не передбачені розділом 3 “Соціальний захист” переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993.
Додатковий коментар:
За наданими документами право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е” ст. -55 Закону №1788 відсутнє. За умови надання додаткових документів право на пенсію за віком буде переглянуто.
У разі незгоди з рішенням, має право на оскарження до Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року по справі №480/7825/23 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №183950006466 від 31 травня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 09 липня 1991 року по 15 серпня 1991 рік на посаді санітарки палатної в Комунальній установі Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок-інтернат, а з 15 серпня 1991 року по 30 вересня 2022 рік -на посаді вихователя в Комунальній установі Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок-інтернат, з урахуванням періоду періоду перебування в оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 2-х річного віку з 23 грудня 1991 року по 23 жовтня 1993 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.05.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення по суті заяви від 24.05.2023, з урахуванням спеціального стажу, та правової оцінки, наданої судом по даній справі.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року по справі №480/7825/23 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення від 20 грудня 2023 року №183950006466, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначені пенсії за вислугою років на підставі «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У вказаному рішенні відповідач зазначив:
"Виконуючи рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 у справі № 480/7825/23 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 24.05.2023р. про призначення пенсії за вислугою років, з урахуванням висновків суду та відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. “е” ст.55 "Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон - №1788) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання рішення суду періоди роботи з 09 липня 1991 року по 15 серпня 1991 рік на посаді санітарки палатної в Комунальній установі Сумської обласної ради. Білопільський дитячий будинок-інтернат, а з 15 серпня 1991 року по 30 вересня 2022 року - на посаді вихователя в Комунальній установі Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок-інтернат, з урахуванням періоду періоду перебування в оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 2-х річного віку з 23 грудня 1991 року по 23 жовтня 1993 року зараховані до трудового стажу для призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. “е” ст.55 Закону №1788, як працівнику освіти.
Пунктом 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, якщо на день набуття чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 р. №2148-VII, тобто станом на 11.10.2017 р. вони мають вислугу років та страховий стаж, необхідний для призначення такої пенсії відповідно до ст. 55 Закону №1788.
Відповідно до пункту “е” статті 55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності .. спеціального стажу роботи за переліком, що затверджуються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців.
Страховий стаж особи становить 35 років 04 місяці 14 днів
Спеціальний стаж особи після врахування періодів з 09 липня 1991 року по 15 серпня 1991, з 15 серпня 1991 року по 30 вересня 2022 року згідно рішення суду становить 31 рік 02 місяці 23 дні, але станом на 11.10.2017 спеціальний стаж особи становить - 26 років 03 місяці 23 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви.
До страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
До спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років зараховане всі періоди роботи.
Отже, за наданими документами право, на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “є” ст.55 Закону №1788 відсутнє, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років." (а.с. 49).
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до 02.03.2015) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції. Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №911-VIII) внесені зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема у пункті е в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і; доповнено абзацами дванадцятим -двадцять п'ятим.
Отже, пункт е у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Конституційний Суд України вказав, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. "а" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.
Також, Конституційний Суд України зазначив, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019 положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788 втратили чинність з 4 червня 2019 року.
Таким чином з 4 червня 2019 року при призначенні пенсії за віком необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, які визнано неконституційними.
Отже, на день звернення позивача із заявою від 23.03.2023 про призначення пенсії за вислугу років, п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Проте, посилаючись в оскаржуваному рішенні на п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункт 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач відмовив в призначенні пенсії позивачу зазначивши, що право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники закладів охорони здоров'я незалежно під віку при наявності спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. При цьому вказує, що до страхового та спеціального стажу позивача зараховано всі періоди, однак зарахованого по 11.10.2017 року спеціального стажу 26 років 03 місяці 23 дні не достатньо для призначення пенсії за вислугу років (а.с. 49).
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року Розділ XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Тобто вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Крім того, вказаною нормою не було внесено жодних змін до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року, а саме у редакції, якою визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Також суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до записів в трудової книжки та довідок позивач з 09 липня 1991 року по 15 серпня 1991 рік працювала на посаді санітарки палатної в Комунальній установі Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок-інтернат, а з 15 серпня 1991 року по 30 вересня 2022 рік працювала на посаді вихователя в Комунальній установі Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок-інтернат. Тобто, після 11.10.2017 позивач продовжувала працювати на посаді, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (а.с. 23).
Отже на час звернення до Пенсійного органу 24.05.2023 із заявою про призначення пенсії за вислугу років, позивач мала право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Проте, за наслідками повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідачем прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначені пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.
З огляду на вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.12.2023 № 183950006466 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, враховуючи все викладене, суд, у відповідності до ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 20.12.2023 № 183950006466 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також, обираючи належний спосіб відновлення порушеного права позивача, тривале вирішення питання щодо призначення пенсії, зокрема, і у судовому порядку, та враховуючи повторну необгрунтовану відмову відповідача у призначенні пенсії, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 24.05.2023.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6400,00 грн, суд зазначає наступне.
За приписами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 14.07.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Кравченком В.В. (а.с. 13-14); копію акту-розрахунку судових витрат від 09.02.2024 (а.с. 52-53), копію квитанції прибуткового касового ордера від 09.02.2024 на суму 6400,00 грн. (а.с. 51).
Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує ту обставину, що справа є нескладною, а спірні правовідносини не є новими у судовій практиці. Отже, складення позовної заяви не вимагало великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувало значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать її зміст та обсяг.
З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, часткове задоволення позову, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.12.2023 № 183950006466 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 24.05.2023.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1211,20 грн та суми витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька