21 травня 2024 року Справа № 480/12154/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/12154/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на її користь середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку з 11.04.2020 по 11.10.2020 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Вимоги мотивує тим, що проходила військову службу з 10.11.2017 по 10.04.2020 за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
У зв'язку з проведенням не в повному обсязі нарахувань та виплат грошового забезпечення позивачка зверталася до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів.
Відповідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2022 року у справі № 520/12779/21 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 10.11.2017 по 28.02.2018. Судове рішення виконано 18.10.2023.
Згідно із виписки карткового рахунку позивачки відповідач виплатив грошові кошти на виконання рішення суду у розмірі 1230,20 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 520/12781/21 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 10.04.2020. Судове рішення виконано 18.10.2023.
Згідно із виписки карткового рахунку позивачки, відповідач виплатив грошові кошти на виконання рішення суду у розмірі 15823,93 гривень.
Оскільки позивачку було звільнено 11.04.2020, а виплату відповідачем здійснено 18.10.2023, то відповідачем затримано розрахунок при звільненні.
Ухвалою суду від 20.11.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.12.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому відзначив, що відносини військової служби (трудові відносини) з позивачем припинені 10.04.2020. Затримка виплат боргу за рішенням суду не має жодного відношення до розрахунків по заробітній платі та тим більше, не є втратою частини доходу з врахуванням фактичного припинення трудових відносин. Розрахунок з відповідачем на виконання рішень судів від 21.01.2022 та від 21.09.2021 проведений в повному обсязі відповідно до вимог діючого законодавства. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Ухвалою суду від 01.03.2024 витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену довідку про середньомісячне грошове забезпечення за останні два місяці служби ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка проходила військову службу з 10.11.2017 по 10.04.2020 за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
У зв'язку з проведенням не в повному обсязі нарахувань та виплат грошового забезпечення позивачка зверталася до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів.
Відповідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі № 520/12779/21 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 10.11.2017 по 28.02.2018. Судове рішення виконано 18.10.2023. Згідно із виписки карткового рахунку позивачки відповідач виплатив грошові кошти на виконання рішення суду у розмірі 1230,20 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі № 520/12781/21 зобов'язано військову НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) частину нарахувати та виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 10.04.2020. Судове рішення виконано 18.10.2023. Згідно із виписки карткового рахунку позивачки, відповідач виплатив грошові кошти на виконання рішення суду у розмірі 15823,93 гривень.
Позивачка вважає, що при здійсненні остаточного розрахунку, відповідачем мало бути виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку. Оскільки відповідачем його самостійно не було виплачено, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Оскільки, в день звільнення позивачки - 10.04.2020 відповідачем не було здійснено з ним остаточного розрахунку, а саме не було виплачено індексацію грошового забезпечення позивачка має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Щодо питання періоду, за який підлягають захисту права позивача, то суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що як вже зазначалося вище, позивачку з 10.04.2020 звільнено військової служби, проте з вимогами про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 10.11.2017 по 28.02.2018 позивачка звернувся лише у липні 2021 року, тобто через рік з моменту звільнення. При цьому, рішення по справі № 520/12779/21 набрало законної сили 21.01.2022 (постанова Другого апеляційного адміністративного суду), а кошти картковий рахунок позивачки надійшли 18.10.2023 в сумі 15823,93 грн як компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки позивачки як учасника бойових дій. Тобто відповідач виплатив позивачці визначену на підставі рішення суду компенсації невикористаних днів додаткової відпустки.
Враховуючи встановлені судом обставини, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дати виникнення заборгованості та діями сторін, суд визнає, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним Великою Палатою Верховного Суду критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачки виплат в розмірі 15 відсотків суми компенсації за невикористані позивачкою дні додаткової відпустки, а саме в сумі 2373 грн, що відповідає розміру індексації грошового забезпечення.
З приводу зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці одноразової грошової допомоги при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, то суд зазначає таке.
Відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до статті 1 Закону України № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Враховуючи наведене, суд вважає, що нарахування та виплату позивачці середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно проводити з врахуванням пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою остаточним розрахунку при звільненні за період з 11.04.2020 по 11.10.2020 в сумі 2373 грн з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал