Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3055/24
20.05.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., за участі позивачки ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Ухвалою суду від 07.05.2024 року роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про визначення місця проживання дитини.
Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , перебувають у шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 04 червня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області, про що в книзі реєстрації актів про шлюб 04.06.2005 р. було зроблено запис за №76.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька, ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 видане 01 квітня 2010 року Виконкомом Вилоцької селищної ради Виноградівського району Закарпатської області, актовий запис 14.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 видане 25 квітня 2019 року Виконавчим комітетом Вилоцької селищної ради Виноградівського району Закарпатської області, актовий запис 14.
Відповідно до ч.3 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч.2 ст.160 Сімейного кодексу України).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст.161 Сімейного кодексу України).
Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (у ред. від 20.11.2014 року), ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява N 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування:
• по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна;
• по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява N 10383/09).
Позивачка вважає, що проживання з нею відповідає інтересам дітей. Якщо старша донька вже може сама вирішувати з ким із батьків проживати, то в інтересах сина, вважає, краще проживати з нею.
Більше того, вона не чинитиме жодних перешкод для спілкування батька із сином, якщо він прагнутиме цього, і готова зі свого боку сприяти тому, щоб дитина не була позбавлена піклування батька.
Оплата праці Відповідача залишає бажати кращого, він ніде не працював і ніде не працює. Позивачка, як підприємець, матеріально забезпечена, і тому може утримувати себе і дітей.
У зв'язку з цим, місце проживання неповнолітнього сина повинно бути визначено з нею. Її робочий день дозволяє проводити разом з сином дозвілля, брати постійну безпосередню участь у фізичному та духовному розвитку дитини, піклуватися про неї.
У зв'язку з цим просить визначити місце проживання малолітньої дитини з позивачем.
У підготовчому судовому засіданні відповідач позов визнав. Зазначив, що жодних заперечень щодо позову не має. Наслідки визнання позову йому відомі і зрозумілі.
Позивачка заявлений позов підтримала.
Представником третьої особи до суду подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності та врахувати висновок органу опіки та піклування від 18.04.2024 року №02-10/724 (а.с.18).
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Заслухавши сторін, обстеживши матеріали справи, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.
У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що сторони уклали шлюб 04.06.2005 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 від 04.06.2005 року (а.с.11).
Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_4 від 01.04.2010 року (а.с.12) та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 від 25.04.2019 року (а.с.13).
Згідно висновку органу опіки та піклування Вилоцької селищної щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 питання про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 16.04.2024 року, де було заслухано думку матері дитини, яка повідомила, що вона знімає орендоване приміщення в м.Ужгород, куди і планує з 1 травня разом з дітьми переїхати. За більшістю голосів прийнято рішення, письмовий висновок органу опіки та піклування згідно ст. 19 Сімейного кодексу України при участі в засіданні надати суду, де вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з мамою ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що мама дитини працевлаштована, має достатній дохід, захищаючи інтереси дитини, керуючись ст.160 Сімейного кодексу України, ст.14 «Про охорону дитинства», орган опіки та піклування селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з мамою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-21).
Розглядаючи вимогу про визначення місця проживання дитини, судом встановлено, що частиною 4 статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
За змістом ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч.2 ст.160 СК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Як слідує зі змісту ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із суб'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини необхідно врахувати найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суд насамперед має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов'язковість брати до уваги принцип 6 цієї Декларації стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Судді Великої Палати ВС вважають, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Отже, з урахуванням пріоритетності прав та інтересів дитини, а не стосунків батьків, виконання сторонами своїх батьківських обов'язків, віку дитини, прихильності до кожного з батьків, можливості батьків щодо створення найліпших умов для виховання, суд, за встановлених обставин, вважає, що у даному конкретному випадку мати малолітньої дитини має можливість створити належні умови для повноцінного виховання та розвитку дитини, дбає про дитину в належний спосіб.
Крім цього, при вирішенні зазначеної вимоги позивача, суд враховує позицію відповідача, який визнав і погодився із заявленими позивачкою позовними вимогами, а також те, що орган опіки та піклування надав висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 11,12, 13, 76-80, 81, 83, 141, 200, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 залишити на утриманні, самостійному вихованні та проживати біля матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 1211,20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду виготовлено 24.05.2024 року.
ГоловуючийВ. В. Леньо