Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2173/24
20.05.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., за участі позивачки - ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , його представника - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Ухвалою суду від 07.05.2024 року роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про визначення місця проживання дитини.
Позов про розірвання шлюбу мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , перебувають у шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 04 червня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області, про що в книзі реєстрації актів про шлюб 04.06.2005 р. було зроблено запис за №76.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька, ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 видане 01 квітня 2010 року Виконкомом Вилоцької селищної ради Виноградівського району Закарпатської області, актовий запис 14.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 видане 25 квітня 2019 року Виконавчим комітетом Вилоцької селищної ради Виноградівського району Закарпатської області, актовий запис 14.
За роки спільного проживання у шлюбі з відповідачем виявилось, що вони мають різні характери та діаметрально протилежні погляди на життя та сім'ю, ведення спільного господарства та виховання дитини. Це слугувало причиною для постійних сварок, в ході котрих вони ображали один одного, що негативно впливало не тільки на їх, але і на ментальне здоров'я дочки. На жаль, ці непорозуміння призвели до того, що вони втратили почуття поваги та любові, стали зовсім чужими людьми і перестали виконувати, покладений на нас ст.55 Сімейного кодексу України, обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю.
Вже чотири роки сім'ї по факту не існує. З відповідачем проживають окремо один від одного. Діти більше перебувають на її утриманні і догляді.
Тобто по факту шлюбних відносин між ними не має і даний позов має на меті привести у відповідність фактичний стан з юридичним.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Оскільки, загальне благо складається з сукупності приватних інтересів і сімейні інтереси охороняються у тій мірі, наскільки вони можуть задовольнити інтереси її членів - я стверджую, що подальше збереження шлюбу суперечить, щонайменше, моїм інтересам та інтересам моєї дитини. Постійна психологічна напруга, котра стала невід'ємною частиною нашого сімейного життя, позбавляє нас здатності повноцінно функціонувати, як біологічний організм (спати і висипатись, мати здоровий апетит); працювати та навчатися; відновлювати ресурси - а отже порушує наші права на освіту, на працю, на відпочинок.
Позивачка вважає, що зараз шлюб між нею та відповідачем існує лише формально, адже їх особисті відносини уже тривалий час мають негативний характер, між ними відсутнє нормальне спілкування. Позивачка переконана, що надання строку на примирення не принесе результату у вигляді поновлення повноцінних шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між нами в минулому не принесли жодних результатів.
У судовому засіданні позивачка вимоги позову про розірвання шлюбу підтримала повністю.
Додатково зазначила, зо дійсно на протязі вже тривалого часу з чоловіком стали чужими людьми, шлюб існує формально. Проживаючи в одному будинку, однак кожен окремо. Причиною розірвання шлюбу вказує подружню зраду чоловіка.
Відповідач щодо розлучення заперечив та зазначив, що між ними дійсно іноді виникають сварки та суперечності, однак його провокує сама позивачка. Розлучення для нього є несподіваним. Щодо доводів позивачки про неналежну подружню поведінку, то таце було вже давно. Вони це пережили і чому дружина це знову згадує йому незрозуміло.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що сторони уклали шлюб 04.06.2005 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 від 04.06.2005 року (а.с.7).
Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_4 від 01.04.2010 року (а.с.8) та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 від 25.04.2019 року (а.с.9).
Відносини між сторонами врегульовано нормами Сімейного кодексу України.
Статтею 24 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до частини 3 статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.
Згідно статей 105, 110 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Позивач скористалася даним правом та звернувся до суду з позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дитини (стаття 109 Сімейного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як вбачається з пояснень позивачки на теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, позивачка на розірванні шлюбу наполягає. З часу звернення з позовом до суду її наміри щодо розірвання шлюбу не змінилися.
Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до частини 3 статті 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
У відповідності до ст.51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік за змістом ст.55 СК України зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість (ч.ч.3, 4 ст.56 СК України).
Згідно роз'яснень, наданих у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
З урахуванням викладеного, суд, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову; приймаючи до уваги наявність у подружжя малолітнього сина та неповнолітньої доньки, дійшов висновку про те, що, даний позов є таким, що підлягає задоволенню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, зокрема позивача.
При цьому, задовольняючи позов, суд, при розподілі судових витрат вважає необхідним, на підставі ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім, та, документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, з врахуванням того, що подальше збереження шлюбу між сторонами є недоцільним, оскільки у період з часу звернення позивача до суду та розгляду справи у суді його наміри розірвати шлюб не змінилися, суд встановив справжнє прагнення позивача до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що розірвання шлюбу не суперечить інтересам сторін, після цього не будуть порушені їх особисті та майнові права, у зв'язку із чим даний позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Шлюб, між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , укладений 04.06.2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 76 - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1211,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 24.05.2024 року.
ГоловуючийВ. В. Леньо