Код суду 233 Справа № 233/2421/24
22 травня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області обвинувальний акт і угоду про визнання винуватості по кримінальному провадженню (внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023053380000224 від 14 серпня 2023 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Правдівка Костянтинівського району Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює слюсарем-ремонтником на підприємстві «БЕТА Агро-інвест», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 382 КК України, -
У грудні 2022 року, в денний час доби (більш точної дати часу в ході розслідування встановлено не було), ОСОБА_5 , будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 130 КУпАП до адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, вирішив підробити посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «А», «А1», «В» та «В1», з метою його подальшого використання при керуванні належним йому автомобілем ВАЗ НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , достовірно знаючи, що посвідчення водія є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру. ОСОБА_5 з метою створення видимості наявності у нього посвідчення водія та, відповідно із цим, права на керування транспортними засобами категорії «А», «А1», «В» та «В1», вирішив підробити посвідчення водія для подальшого його використання. Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , по телефону зв'язався із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, контактні дані якої відшукав за допомогою мережі Інтернет, та за винагороду у розмірі 5000 гривень домовився із нею щодо спільного виготовлення підробленого посвідчення водія, з метою подальшого його використання при керуванні транспортними засобами, тим самим ОСОБА_5 вступив в злочинну змову з невстановленою в ході досудового розслідування особою.
Надалі, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із невстановленою в ході досудового розслідування особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, безпосередньо виконав частину об'єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов'язаного із підробленням офіційних документів, повідомивши невстановленій особі свої анкетні дані, які необхідно було зазначити при підробленні документу, а також надіславши за допомогою мобільного телефону через месенджер «Telegram» свою фотокартку, зразок підпису та фотографію свого паспорту громадянина України. У свою чергу, невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, у невстановлений час та у невстановленому місці, виконано іншу частину об'єктивної сторони кримінально-караного діяння, пов'язаного із підробленням офіційних документів, а саме: за допомогою друкуючого пристрою струменевим способом друку нанесення зображення, із використанням отриманої від ОСОБА_5 інформації, виготовлено бланк офіційного документа - посвідчення водія, яке не відповідає встановленому зразку, а також внесено до нього завідомо неправдиві відомості щодо серії - ВХК, номеру - №999786 та інформації про наявність у ОСОБА_5 права на керування транспортними засобами категоріями «А», «А1» «В» та «В1», з метою подальшого його використання ОСОБА_5 при керуванні транспортними засобами, та яке в подальшому, в грудні 2022 року в денний час доби, більш точної дати часу в ході проведення досудового розслідування встановлено не було, останній отримав у відділенні ТОВ «Нова Пошта» АДРЕСА_2 .
Своїми умисними діями, які виразилися у виготовленні підробленого документа за попередньої змовою групою осіб, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 358 КК України.
У грудні 2022 року, в денний час доби (більш точної дати часу в ході розслідування встановлено не було), ОСОБА_5 , будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 130 КУпАП до адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років, вирішив придбати підроблене посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «А», «А1», «В» та «В1», з метою його подальшого використання при керуванні належним йому автомобілем ВАЗ НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
В подальшому, ОСОБА_5 за допомогою соціальної мережі «Telegram», за винагороду у сумі 5000 грн., придбав у невстановленої в ході досудового розслідування особи завідомо підроблене посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «А», «А1», «В» та «В1» з серійним номером НОМЕР_3 , видане 24.12.2022 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке отримав поштовою посилкою транспортної компанії ТОВ «Нова пошта».
14.08.2023, приблизно о 09.40 год., ОСОБА_5 рухався на автомобілі ВАЗ 21061, номерний знак НОМЕР_2 , коли поблизу буд. АДРЕСА_3 був зупинений працівниками СРПП ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області на підставі п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з тим, що він не був пристебнутий ременем безпеки, тим самим, порушивши ч.5 ст. 121 КУпАП.
В цей час на вимогу поліцейського СРПП ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецької області старшого сержанта поліції ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , діючи умисно, в порушення положень Закону України «Про дорожній рух», Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 (в редакції зі змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 946 від 15.11.2019), надав співробітнику поліції завідомо підроблений документ - посвідчення водія категорії «А», «А1», «В» та «В1» з серійним номером НОМЕР_3 , видане 24.12.2022 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке не відповідає аналогічним зразкам бланків посвідчення водія, які заходяться в офіційному обігу на території України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 № 844 «Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знака України», за розміром бланку, кольорами та відтінками барвних матеріалів, якими виконані зображення, способом друку та спеціальними елементами захисту, тим самим здійснив використання завідомо підробленого документа.
Своїми умисними діями, що виразилися у використанні завідомо підробленого документа, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 358 КК України.
Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 27.05.2019 у справі №225/2252/19 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40800,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Однак, ОСОБА_5 , будучи особою, на яка вищевказаним судовим рішенням покладено обов'язок щодо його виконання, діючи умисно, з метою невиконання постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 27.05.2019 у справі № 225/2252/19 щодо позбавлення його права керування транспортним засобом, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомленим з нею, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, 14.08.2023 у період часу з 09.00 год. по 09.40 год. керував транспортним засобом ВАЗ 21061, номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись з м. Торецьк у м. Костянтинівка Донецької області, проїхавши не менше 20 км на зазначеному транспортному засобі. Того ж дня, приблизно о 09.40 год., ОСОБА_5 зупинено працівниками СРПП ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області біля буд. АДРЕСА_3 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з тим, що він не був пристебнутий ременем безпеки, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП.
Своїми діями, що виразилися в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 382 КК України.
17 квітня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 382 КК України.
22 квітня 2024 року між прокурором Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12023053380000224 від 14 серпня 2023 року, та підозрюваним ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 382 КК України. Сторони узгодили покарання: за ч. 3 ст. 358 КК України обмеження волі на строк 2 роки; за ч.4 ст. 358 КК України обмеження волі на строк 1 рік; за ч.1 ст. 382 КК України позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та, відповідно до ч.2 ст.75 КК України, узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
При цьому ОСОБА_5 , якому роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на його призначення.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 382 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити.
Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованих діяннях; також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Судом встановлено, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України, є кримінальним проступком та нетяжким злочином, від яких потерпілих немає.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 472 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; йому роз'яснені наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: пропонується у межах встановлених в санкції частини статі Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, а також обставину, яка пом'якшує покарання, а саме щире каяття.
Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий; за місцем проживання характеризується позитивно; на обліку у лікаря психіатра не перебуває; не знаходиться під наглядом у лікаря нарколога; у скоєному щиро розкаявся.
Враховуючи, що угода про визнання винуватості була укладена обвинуваченим добровільно, відповідає закону і не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, форма та зміст угоди відповідає вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, яке відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.
Цивільний позов не пред'являвся.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експертів слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.
Керуючись ст.ст. 100, 314, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, -
Угоду про визнання винуватості, що укладена 22 квітня 2024 року між прокурором Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 22 квітня 2024 року покарання:
- за ч.3 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі;
- за ч.4 ст. 358 КК України у виді 1 року обмеження волі;
- за ч.1 ст. 382 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_5 визначити у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.2 ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Обов'язок нагляду за засудженим ОСОБА_5 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_5 не обирати.
Цивільний позов не заявлено.
Речовий доказ - бланк посвідчення з серійним номером НОМЕР_3 , видане 24.12.2022 на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зберігається у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області (квитанція № 629 без дати, номер книги обліку 34, порядковий номер 629), - знищити, знявши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 серпня 2023 року (справа № 233/4532/23).
Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь держави у відшкодування витрат на залучення експертів (проведення судово-технічної експертизи документів № СЕ-19/105-23/2902-ДД від 21 серпня 2023 року) 956 (дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя