Код суду 233 Справа № 233/2451/24
22 травня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області угоду про визнання винуватості по кримінальному провадженню (внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62024050010001282 від 16 квітня 2024 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Стара Ягільниця Чортківського району Тернопільської області, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , 2006 року народження, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, командира бойової машини - командира відділення 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
Молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді командира бойової машини - командира відділення 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 12, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 29 листопада 2022 року приблизно о 08 год. 00 хв., тобто в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби без поважних причин та з мотивів небажання тимчасово переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, самовільно залишив місце служби АДРЕСА_2 , а вільний час використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби до моменту самостійного прибуття 15 квітня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Своїми умисними діями, що виразилися у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України.
16 квітня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
19 квітня 2024 року між прокурором Волноваського відділу Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62024050010001282 від 16 квітня 2024 року, та обвинуваченим ОСОБА_5 , в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою ОСОБА_5 під час судового розгляду беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та щиро розкаявся у скоєному.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , його особу, який є не судимим, а також наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також враховуючи інтереси суспільства та відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , сторони дійшли згоди про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч.5 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 69 КК України нижчого від найнижчої межі зазначеної в санкції статті ч.5 ст. 407 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, та застосувати ст. 58 КК України та замінити покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі на 1 рік 6 місяців службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням на користь держави 20 відсотків від суми грошового забезпечення.
При цьому ОСОБА_5 , якому роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на його призначення.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджене покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованому діянні; також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_8 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України, є тяжким злочином, від якого потерпілих немає.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 472 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; йому роз'яснені наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: пропонується із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі зазначеної в санкції статті ч.5 ст. 407 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, та застосувати ст. 58 КК України та замінити покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі на 1 рік 6 місяців службового обмеження з відрахуванням на користь держави 20 відсотків від суми грошового забезпечення, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , його особу, який є не судимим, посередньо характеризується, а також наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, у т.ч. наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження.
Враховуючи, що угода про визнання винуватості була укладена обвинуваченим добровільно, відповідає закону і не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, форма та зміст угоди відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, яке відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Цивільний позов не пред'являвся.
Процесуальні витрати (витрати на залучення експертів) відсутні.
Речових доказів немає.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 слід залишити у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 100, 314, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, -
Угоду про визнання винуватості, що укладена 19 квітня 2024 року між прокурором Волноваського відділу Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_5 , - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 19 квітня 2024 року покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижчого від найнижчої межі, зазначеної в санкції статті ч.5 ст. 407 КК України, у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, та застосувавши ст. 58 КК України замінити покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі покаранням у виді 1 року 6 місяців службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням на користь держави 20 відсотків від суми грошового забезпечення.
Захід забезпечення кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити існуючий у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_5 обчислювати з моменту затримання з 16 квітня 2024 року.
Зарахувати засудженому ОСОБА_5 у строк покарання, відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення, починаючи з 16 квітня 2024 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців, відповідно до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» № 2046-VIII від 18 травня 2017 року.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати (витрати на залучення експертів) відсутні.
Речових доказів немає.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя