22 травня 2024 рокусправа №380/23018/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії позивача - протиправною та дискримінаційною, визнати протиправними та дискримінаційними та скасувати рішення відповідача №8928/8 від 18.01.2023 про відмову у поновленні пенсії позивачу та визнати протиправними та дискримінаційними дії відповідача стосовно відмови поновити виплату пенсію Позивача;
- зобов'язати відповідача вчинити певні дії - поновити виплату пенсії позивачу з 01.02.2011, на вказаний ним банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з 21.07.2008, по досягненні пенсійного віку та наявності 33 років страхового стажу, йому була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась йому до 01.02.2011. В подальшому 05.05.2016 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України. Починаючи з 01.02.2011 позивач не отримує пенсії. Наведене зумовило звернення до суду з цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 09.10.2023 позовну заяву залишено без руху.
На виконання ухвали судді від 09.10.2023 представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою судді від 30.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; постановлено питання поновлення строку звернення до суду з цим позовом вирішити після відкриття провадження у справі; витребувано у відповідача докази направлення та вручення позивачу Рішення про відмову у поновленні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №8928/8 від 18.01.2023.
Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 30.10.2023 доставлено відповідачу в його електронний кабінет 01.11.2023, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву не подав.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 у справі №380/23623/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення за результатами її розгляду із врахуванням висновків суду.
На виконання вказаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло Рішення про відмову у поновленні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №8928/8 від 18.01.2023.
Позивач вважає таке рішення протиправним, відтак звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду з цим позовом суд виходить з такого.
В ухвалі про залишення позову без руху суддею зазначено, що позивач оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №8928/8 від 18.01.2023 року, втім до суду з цим позовом звертається лише 02.10.2023. Відтак позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вказаної ухвали представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому вказує, що оскаржуване рішення отримав після звернення до відповідача із відповідним запитом. Оскільки таке було направлене листом від 31.03.2023, то позов подано в межах встановленого строку.
Ухвалою судді від 30.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; постановлено питання поновлення строку звернення до суду з цим позовом вирішити після відкриття провадження у справі; витребувано у відповідача докази направлення та вручення позивачу Рішення про відмову у поновленні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №8928/8 від 18.01.2023.
Втім, відповідачем вимог ухвали не виконано.
З огляду на наведені позивачем обставини, та зважаючи на відсутність доказів вручення оскаржуваного рішення в більш ранній строк, суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду з цим позовом в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Отже, суд погоджується з позивачем, що він як громадянин України, має право на виплату призначеної йому пенсії незалежно від фактичного місця проживання.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 812/564/18, що в силу частини 5 статті 242 КАС України застосовується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
До Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 23.03.2021 звернувся представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем.
Вказані обставини встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 у справі №380/23623/21, відтак такі відповідно до положень ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло Рішення про відмову у поновленні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №8928/8 від 18.01.2023.
Зі змісту такого рішення встановлено, що, на переконання відповідача, подана апостильована заява про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 не є належним документом, на підставі якого в органу Пенсійного фонду виникає обов'язок та підстави для поновлення пенсії. Окрім того, чинне законодавство не передбачає можливості засвідчення заяви про поновлення пенсії в нотаріальному порядку. Така заява завіряється печаткою органу Пенсійного фонду за умови звернення пенсіонера на підставі оригіналу документа, який засвідчує особу. Також не подано документа, який засвідчує особу.
Оцінюючи такі твердження відповідача, суд виходить з такого.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції, чинній станом на день звернення представника позивача до пенсійного органу із заявою) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.5. Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.
Тобто, пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником. При цьому, така заява подається за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, в даному випадку, до виїзду за кордон.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі №0440/7137/18.
Наведене свідчить про протиправність прийнятого оскаржуваного рішення, а відтак про наявність підстав для його скасування.
Крім того, позивач просить визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії позивача - протиправною та дискримінаційною та визнати протиправними та дискримінаційними дії відповідача стосовно відмови поновити виплату пенсію позивачу.
Втім, оскільки права позивача порушені саме внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень рішення №8928/8 від 18.01.2023, яке вже визнано судом протиправним, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Також позивач заявляє вимогу про зобов'язання відповідача вчинити певні дії - поновити виплату пенсії позивачу з 01.02.2011 року, на вказаний ним банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи позовні вимоги в цій частині, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з частиною 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Таким чином, сам по собі факт звернення особи чи її представника до територіального органу Пенсійного фонду не є підставою для поновлення виплати пенсії, а таке поновлення можливе лише після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Прийняття судом рішення про поновлення виплати пенсії без з'ясування уповноваженим пенсійним органом таких обставин та наявності відповідних умов є передчасним, необгрунтованим і може призвести до безпідставного поновлення виплати пенсії.
Крім того, за змістом частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного Фонду.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відтак, з огляду на те, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду, зважаючи на те, що поновленню пенсії передує з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення за результатами її розгляду із врахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містив вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 858,88 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №8928/8 від 18.01.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення за результатами її розгляду із врахуванням висновків суду.
У задоволення решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна