про відмову у відкритті провадження у справі
22 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5460/24
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Луцької окружної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Луцької окружної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу від 26 квітня 2024 року №20 “Про звільнення ОСОБА_2 ”; зобов'язання поновити на посаді прибиральника службових приміщень Луцької окружної прокуратури, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання нарахувати та сплатити до Пенсійного фонду України страхові внески (єдиний соціальний внесок), пов'язані з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу, подати до відповідного органу ДПС України скореговані відомості про помісячні суми щодо заробітку за весь час вимушеного прогулу та сплачені страхові внески, внести до трудової книжки відповідний запис про поновлення на роботі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
У відкритті провадження у справі належить відмовити з таких мотивів та підстав.
Як встановлено статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Також юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Вжитий у КАС України термін “публічна служба” означає діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 815/6096/17 до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та інше.
За змістом позовних вимог спір виник у зв'язку із звільненням позивача ОСОБА_1 .
Так з наказу керівника Луцької окружної прокуратури від 26 квітня 2024 року №20 “Про звільнення ОСОБА_2 ” видно, що позивача ОСОБА_1 , прибиральника службових приміщень Луцької окружної прокуратури, звільнено з посади з 26 квітня 2024 року відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Незважаючи на те, що стороною спору є орган державної влади, проте такий орган у спірних правовідносинах виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах, а позивачка звернулася до адміністративного суду з метою захисту трудових прав, тобто, фактично, існує спір з трудових відносин.
Тож для визначення юрисдикційної належності спору підлягає з'ясуванню, чи пов'язаний спір з прийняттям, проходженням чи звільненням особи з публічної служби.
Посада прибиральника службових приміщень не належить до посад державного службовця, посадових осіб місцевого самоврядування, для яких характерними є особлива процедура добору на посади, складання присяги державного службовця, присвоєння відповідного рангу та т.ін. Звільнення ОСОБА_1 з посади регламентовано виключно положеннями КЗпП України й спірні правовідносини не пов'язані із проходженням нею публічної служби, а випливають із трудових відносин, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України до юрисдикції загальних судів відносяться, зокрема, справи, які розглядаються у порядку цивільного судочинства, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, цей спір повинен вирішуватися в межах цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Частиною другою статті 27 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За змістом частини першої статті 28 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, роз'яснивши при цьому, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства: Луцького міськрайонного суду Волинської області (за місцезнаходженням відповідача) або Ківерцівського районного суду Волинської області (за зареєстрованим місцем проживання позивача).
Як встановлено частиною п'ятою статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 171, 248, 256, 294 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької окружної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи підлягає у порядку цивільного судочинства, а також роз'яснити, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк