22 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2809/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смокович В.І., розглянувши в порядку письмовому провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області відповідач) про визнання протиправними дій щодо обмеження максимальним розміром пенсії; зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату пенсії за вислугу років позивачу з 01 вересня 2023 року відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 - XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) (далі - Закон № 2262 XII), положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), із обов'язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою, з врахуванням індексації базового ОСНП, без обмеження максимальним розміром (з урахуванням виплачених сум).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером Державної прикордонної служби України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII.
Після перерахунку пенсії, яка була здійснена на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, яка була видана адміністрацією Державної прикордонної служби України, відповідачем нарахована пенсія в сумі 23871,09 грн, однак виплачується в розмірі 20930,00 грн, з врахуванням максимального розміру пенсії.
Позивач вважає протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії, у зв'язку із наведеним просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-5).
До суду 01 квітня 2024 року надійшов відзив ГУ ПФУ у Волинській області (вих. №0300-0902-7/18473 від 26 березня 2024 року), у якому відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку з тим, що при поновленні виплат пенсії з 01 вересня 2023 року застосовано частину сьому статті 43 Закону № 2262 XII, тобто розмір пенсії обмежено десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, отже розмір пенсії становить 20 930 грн.
Вважає, що при призначенні пенсії, відповідно до Закону № 2262 XII, підлягають застосування норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» щодо обмеження пенсій максимальним розміром (арк. спр. 15-19).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 13).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (арк. спр. 8) та пенсійною справою №0310011847 (арк. спр. 11).
У відповідності до перерахунку пенсії з 01 січня 2024 року позивачу здійснюється нарахування пенсії у розмірі 23 871,09 грн, однак фактична виплата становить 20930,00 грн (арк. спр. 11).
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно із змінами, внесеними Законом України від 12 квітня 2016 року №1080-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України" щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» частина п'ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 є втрата чинності із 20 грудня 2016 року частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.
Приписами частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ є відсутньою частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, починаючи із 2017 року стаття 43 вказаного Закону не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17 та інших.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України дійшов висновку, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Таким чином, наявна колізія між Законом №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У постанові від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимальним розміром пенсії та зазначив, що у такому разі підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Ці висновки надалі застосовані Верховним Судом у постановах від 27 січня 2022 року у справі № 240/7087/20, від 17 лютого 2022 року у справі №640/11168/20, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18, від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21.
Відтак, з урахуванням встановлених у справі обставин та наведених норм чинного законодавства України, наданих статтею 245 КАС України повноважень, з метою повного захисту прав позивача щодо належного отримання розміру пенсі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії по інвалідності відповідно до статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, положень Постанови №704 із обов'язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останньою штатною посадою, з урахуванням індексації базового ОСНП, без обмеження максимальним розміром
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому їх розподіл чи повернення судом не вирішується.
Керуючись статтями 243 - 246, 255, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії по інвалідності відповідно до статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов'язковим урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останньою штатною посадою, з урахуванням індексації базового ОСНП, без обмеження максимальним розміром.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І. Смокович