14 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 04 квітня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 04.04.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника управління департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 02.06.2024 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначав, що вказані у клопотанні слідчого ризики не підтверджуються належними доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях, а слідчий суддя в свою чергу дійшов помилкового висновку про існування цих ризиків.
При цьому орган досудового розслідування не наводить реальні докази ____________________________________________________________________________________
Справа № 761/12193/24 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3334/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
переховування ОСОБА_7 від слідства та існування інших наведених у клопотанні ризиків, а сама по собі тяжкість можливого покарання не можу бути підставою для тривалого тримання підозрюваного під вартою.
Твердження слідчого про можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків також, на думку апелянта, є безпідставними, оскільки слідчим взагалі не зазначено свідків, на яких може бути вчинено тиск з боку підозрюваного, а потерпілий вже допитаний ще в листопаді 2023 року.
Також не заслуговують на увагу доводи сторони обвинувачення про можливість знищення речей та документів, оскільки усі зібрані докази перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування та експертів.
Доказів перешкоджання кримінальному провадженню та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення зводиться виключно до посилань на суворість покарання, передбаченого санкцією інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення ч. 4 ст. 189 КК України.
Крім того, апелянт вказував на необґрунтованість підозри за вчинення підозрюваним вимагання із погрозою насильства над потерпілим, оскільки згідно матеріалів справи, у тому числі показань потерпілого, якщо і є можливий спір між сторонами, то він носить виключно цивільно-правовий характер.
Посилання на конкретні погрози та фрази, які можна було б оцінити у якості саме погроз і вимагання, матеріали клопотання не містять.
Крім того, згідно висновку експерта №510 від 01.02.2024 за результатами проведеного експертного дослідження змісту розмов, наявних у протоколі негласних слідчих (розшукових) дій від 09.10.2023, судовий експерт дійшла висновку про відсутність погроз насильством, знищенням або пошкодженням майна потерпілого чи його близьким родичам, що вказує на відсутність в діях підозрюваного ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Що стосується посилання органу досудового розслідування на залякування, терористичні акти у формі розбитих вікон та інших форм нібито впливу на злочинний світ з боку ОСОБА_7 , то вказані обставини підтверджуються виключно рапортами працівників Служби безпеки України, які не можуть вказувати на об'єктивність цих даних.
Також, матеріалами досудового розслідування не доведено, а висновком судового експерта спростовано доводи слідчого і прокурора про погрози насильства з боку підозрюваного, а тому відсутні підстави для не визначення стосовно нього застави.
Крім того, при розгляді клопотання слідчим суддею не враховано дані про особу підозрюваного, його міцні соціальні зв'язки, стан здоров'я, а також не доведено, що інший більш м'який запобіжний захід не може запобігти вказаним у клопотанні ризикам.
Так, слідчим суддею не враховано, що підозрюваний є інвалідом ІІІ групи, одружений, на його утриманні перебуває вагітна дружина.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку із ДУ «Київський слідчий ізолятор», та його захисника ОСОБА_6 в режимі відеоконференцзв'язку із використанням власних технічних засобів, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження,3 відділом 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022140050000080 від 14.04.2022 за підозрою громадян України ОСОБА_11 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-1, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 364 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 07-08.10.2023, 07.10.2023 об 11 год. 45 хв. ОСОБА_7 затримано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.
01.10.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру в участі у вимаганні передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим, пошкодженні майна потерпілого та його близьких родичів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 189 КК України.
Згідно даних клопотання, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.10.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 05.12.2023.
Ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду міста Києва від 30.11.2023, 02.01.2024 та 26.02.2024 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 08.04.2024.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.04.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62022140050000080 до десяти місяців, тобто до 08.08.2024.
03.04.2024 старший слідчий в особливо важливих справах 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням від 02.04.2024, погодженим прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника управління департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.04.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 до 02.06.2024 включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому злочину, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, його наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також з огляду на дані про особу підозрюваного, який раніше судимий.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , беручи до уваги його вік та стан здоров'я, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу.
При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію інкримінованих йому злочинів та зміст підозри.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного злочину.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, зокрема недоведеність наявності факту погроз та вимагання зі сторони ОСОБА_7 , неналежність доказів, а саме рапортів працівників Служби безпеки України, а також про те, що можливій спір між сторонами носить виключно цивільно-правовий характер, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання апелянта на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , та дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Наведені захисником відомості про особу підозрюваного, який самостійно має міцні соціальні зв'язки, одружений, а також те, що на його утриманні перебуває вагітна дружина, не спростовують висновки суду про можливість вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Твердження апелянта про те, що слідчим суддею не враховано наявності у підозрюваного інвалідності ІІІ групи, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки стороною захисту не надано суду доказів на підтвердження неможливості утримання ОСОБА_7 під вартою у зв'язку із наявними у нього захворюваннями.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Посилання захисника на недоведеність існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі вказаний ризик не було покладено в обґрунтування рішення про продовження запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не перевірено обставини, які свідчать про недостатність застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, спростовується змістом оскаржуваної ухвали.
Оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину із погрозою застосування насильства, то слідчий суддя обґрунтовано не визначив йому розмір застави у кримінальному провадженні, а тому доводи апелянта у цій частині є безпідставними.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 04 квітня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3