[1]
15 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною захисника ОСОБА_5 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, строком на 60 діб, тобто до 18 травня 2024 року включно,
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2024 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, строком на 60 діб, тобто до 18 травня 2024 року включно.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема, тим що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на інших учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та змінити обвинуваченому запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з позбавлення волі.
Захисник вважає, що прокурор не довів належним чином обґрунтованість тримання особи під вартою на такий довгий термін, та вважає, що вказаний запобіжний захід є невмотивовано жорстоким.
Захисник зазначає, що жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України, у клопотанні про продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_6 під вартою слідчим та прокурором не доведений.
Також захисник вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи та особі обвинуваченого.
Так, судом враховано, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років. Також суд врахував, що ОСОБА_6 засуджений вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 липня 2023 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 317, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Проте, на думку апелянта, вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 липня 2023 року суд не може бути взятим до уваги, оскільки не набрав законної сили.
Також не відповідає дійсності твердження, що обвинувачений може умисно переховуватись від слідства у зв'язку з відсутністю житла, оскільки ОСОБА_6 неодноразово заявляв, що його мати в змозі винайняти житло та забезпечити умови його перебування під домашнім арештом, що спростовує доводи суду стосовно відсутності родичів, які мають можливість допомагати матеріально.
Обвинувачений, на думку апелянта, не може впливати на свідків, оскільки жоден свідок не свідчить про пряму причетність ОСОБА_6 до скоєного правопорушення.
Окрім того, ОСОБА_6 не має на меті ухилятись від виконання своїх процесуальних обов'язків, оскільки обвинувачений особисто зацікавлений в тому, щоб вказана справа швидше закінчилась та він міг продовжувати спокійно жити далі. ОСОБА_6 не скоював кримінального правопорушення, скоєння якого йому інкримінують, та послідовно відстоює свою точку зору та доказує свою невинність.
Таким чином, на думку захисника, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовується насправді лише тяжкістю інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. При цьому запобіжний захід вперше був застосований у лютому 2021 року, а справа до цього часу не розглянута.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник вказує, що враховуючи стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом», надані стороною обвинувачення докази виключають винність особи у вчиненні інкримінованого правопорушення та аналізує обставини, викладені у обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , а також висновки експертиз, долучених у якості доказів прокурором, за зазначає, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого є не релевантним заходом, враховуючи наявні у справі докази.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14.01.2021, у зв'язку з відсутністю клопотання захисника про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року, щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Наведені в ухвалі ризики, зокрема, щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, ґрунтуються на досліджених у суді матеріалах кримінального провадження, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання на строк більше десяти років, не працює, немає постійного місця проживання у м. Києві, зареєстрований в Черкаській області, а тому обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого.
Доводи захисника про те, жодний ризик у клопотанні про продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_6 під вартою передбачений ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведений є неспроможними.
Так, з клопотання прокурора убачається, що ризик переховування від суду прокурор обґрунтував тим, що обвинувачений може переховуватись від суду, з огляду на покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину за статтею кримінального закону, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.
Обвинувачений офіційно не працює, не навчається, не має міцних соціальних зв'язків, зареєстрований в іншій області України, в місті Києві постійного місця мешкання не мав.
Ризик незаконного впливу на свідків, прокурор обґрунтовував тим, що обвинувачений знає свідків, оскільки перебуває із ними у дружніх стосунках, відпочивав із ними в одній компанії, знає де свідки проводять свій вільний час, а тому може протиправно впливати на них з метою зміни ними їх показань, безпосередньо вчиняючи тиск на свідків. Показання свідків мають вирішальне значення для доведення винуватості обвинуваченого, тому протиправний вплив на вказаних осіб матиме негативні наслідки для судового розгляду.
Отже, посилання захисника на те, що клопотання прокурора не містить обґрунтованих доводів на існування ризиків, зокрема, ризику переховування від суди, незаконного впливу на свідків, є неспроможними.
Доводи захисника про те, що суд не міг брати до уваги вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 липня 2023 року суд, оскільки він не брав законної сили є безпідставними, позаяк відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, репутацію обвинуваченого, наявність судимостей.
Що стосується заяв ОСОБА_6 про те, що його мати в змозі винайняти житло та забезпечити умови перебування обвинуваченого під домашнім арештом, то такі доводи є безпідставними, оскільки з наданих до суду документів убачається, що мати обвинуваченого є людиною пенсійного віку та перебуває за кордоном, а тому у провадженні відсутні беззаперечні докази того, що вона зможе винаймати обвинуваченому житло та забезпечити умови перебування під домашнім арештом.
Посилання захисника на те, що обвинувачений не може впливати на свідків не може бути взятим до уваги, позаяк ризик впливу на свідків існує до моменту закінчення дослідження обставин кримінального провадження в суді.
Що стосується доводів захисника про те, що стороною обвинувачення не здобуто достатніх і переконливих доказів щодо причетності обвинуваченого ОСОБА_6 до вчиненого злочину, то колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості підозри, яка оголошена обвинуваченому, оскільки судом розглядається обвинувальний акт, у якому викладені фактичні обставини кримінального провадження, які потребують перевірки на предмет доведеності чи недоведеності висунутого обвинувачення.
Доводи захисника про те, що сама по собі тяжкість обвинувачення та можливого покарання не може бути обґрунтуванням продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є безпідставними, оскільки при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд врахував не лише тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 , а й інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, наявність судимості.
Отже, суд, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, врахувавши дані про особу обвинуваченого, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, на думку колегії суддів, прийшов до обґрунтованого висновку, що інші запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому ухвала Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, строком на 60 діб, тобто до 18 травня 2024 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №758/5774/21
Провадження №11-кп/824/3461/2024
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7
Доповідач ОСОБА_1