Справа №:757/31493/23-к
Провадження №: 1-кс/755/1757/24
"21" травня 2024 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочин, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42017000000003538 від 07.11.2014 року за обвинуваченням колишнього Президента України ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України та колишнього заступника Міністра юстиції України ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 109 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
особи, стосовно якої розглядається заява, ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
08.05.2024 року до суду надійшла заява прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочин, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 в справі за №757/31493/23-к, в рамках кримінального провадження за № 42017000000003538 від 07.11.2017 року. Заява вмотивована тим, що прокурорами Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини вчинені у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках Офісу Генерального прокурора, здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42014100070000020 від 05.02.2014 року за фактами неправомірних дій працівників органів внутрішніх справ, прокуратури та суддів щодо учасників мирних акцій протесту у січні-лютому 2014 року у місті Києві, що призвело до необгрунтованого їх затримання, притягнення до кримінальної відповідальності та застосування запобіжних заходів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 364, ч. ч. 1-3 ст. 365, ч. ч. 1, 2 ст. 366, ч. 1-3 ст. 371, ч.2 ст. 372, ч. 1, 2 ст. 375, ч.2 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч.2 ст. 383, ч. 12 ст. 384, ч. 2 ст. 121 КК України. У вказаному кримінальному провадженні серед іншого досліджуються обставини організації вищим керівництвом держави, зокрема діючим на той час Президентом України ОСОБА_5 , з використанням наданих повноважень усіх необхідних, у тому числі незаконних, дії для припинення акцій протесту, у тому числі шляхом незаконного притягнення мітингувальників до кримінальної відповідальності та впливу на судів, зокрема Дніпровського районного суду м. Києва, з метою обрання учасникам таких акцій протесту запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою, за відсутності підстав, визначених КПК України. На даний час, у рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42014100070000020 від 05.02.2014, ряд діючих суддів Дніпровського районного суду м. Києва, а також ряд колишніх суддів цього суду, допитані у якості свідків з питань законності дій суддів вказаного суду щодо обрання запобіжних заходів учасникам акцій протесту та іншим громадянам, яких було затримано і доставлено до районних управлінь міліції у вказаний період часу, окрім того, окремим суддям в межах досудового розслідування вказаного провадження повідомлено про підозру, до суду спрямовані обвинувальні акти, розгляд яких триває. Наразі ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24.04.2024 року задоволено заяву судді цього суду ОСОБА_11 про самовідвід та її відведено від розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42017000000003538, оскільки вона допитувалась як свідок у кримінальному провадженні № 42014100070000020 від 05.02.2014 року та приймала рішення про обрання запобіжного заходу стосовно учасників акцій протестів у 2013-2014 роках. 16.08.2018 року з матеріалів кримінального провадження №42014100070000020 виділено матеріали досудового розслідування № 42018000000002001, на підставі яких в подальшому до суду направлений обвинувальний акт за обвинуваченням судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 розгляд якого триває і на цей час. Підтримання публічного обвинувачення у цьому кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора Крім того, слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002002 від 16.08.2018 за підозрою судді цього ж суду ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 375 КК України. Також слідчими Державного бюро розслідувань здійснювалося досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 62019000000001810 від 26.11.2019 року за підозрою колишнього судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 2 ст. 375 КК України та № 62020000000000267 від 11.03.2020 року за підозрою колишнього голови Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 376-1 КК України (в редакції Закону від 05.06.2009 року) та ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України. За результатами досудового розслідування прокурорами Генеральної прокуратури України та Офісу Генерального прокурора у цих кримінальних провадженнях затверджено обвинувальні акти, які скеровано до суду для розгляду по суті. Зазначені судді, як і суддя ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочинів стосовно учасників масових акцій протесту, які відбувалися у центральній частині міста Києва у період січня-лютого 2014 року. Таким чином під час розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42017000000003538 від 07.11.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 доведеться надавати оцінку діям ОСОБА_5 , стосовно якого у кримінальному провадженні № 42014100070000020 від 05.02.2014 року, з якого виділено матеріали досудового розслідування № 42018000000002001 щодо ОСОБА_4 , досліджуються обставини організації незаконного затримання мітингувальників та обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою перешкоджання участі у проведенні зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Прокурор у своїй заяві зазначає, що наведені факти ставлять під сумнів неупередженість судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 у здійсненні судового розгляду кримінального провадження № 42017000000003538 від 07.11.2017 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по суті. Також наведені обставини можуть створити у стороннього спостерігача сприйняття наявності обставин щодо наявності у судді ОСОБА_4 можливого конфлікту інтересів у кримінальному провадженні № 42017000000003538, а також можливого тиску на нього при розгляді даного кримінального провадження. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України зазначені обставини свідчать про неможливість розгляду суддею ОСОБА_4 вказаного кримінального провадження у якості судді та є прямими підставами для відводу. У судовому засіданні прокурор підтримав заяву, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. У судовому засіданні суддя ОСОБА_4 пояснив, що кримінальне провадження відносно нього судом розглядається 7 років, вироку немає. Зазначив, що зазначені у заяві прокурора підстави для його відводу є не обґрунтовані, немає кому впливати на нього, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволені заяви. Захисник ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав заяву про відвід судді, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній, зазначивши, що, на його думку, суддя ОСОБА_4 може бути упередженим у розгляді даного кримінального провадження. Захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у судовому засіданні поклались на розсуд суду з приводу вирішення даної заяви. Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні поклався на розсуд суду з приводу вирішення даної заяви. Крім того, зазначив, що події у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 не мають ніякого відношення до цього кримінального провадження, наголошуючи на тому, що у цьому кримінальному провадженні події відбувались у 2010 році. Судом встановлено, що в провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 знаходиться кримінальне провадження № 42017000000003538 від 07.11.2014 року за обвинуваченням колишнього Президента України ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України та колишнього заступника Міністра юстиції України ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 109 КК України, в ході судового розгляду якого прокурором заявлено відвід судді з вказаних вище підстав. Згідно ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу. Згідно з положеннями ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Статтею 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, а саме: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою. Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Частинами 1, 2 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. При розгляді даної заяви про відвід відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя застосовує як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року) наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43). У своєму рішенні по справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п.97). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Тобто, наведене указує на те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. При цьому, безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими». Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні. У цій ситуації, із предмета та меж судового розгляду провадження, в якому заявлено відвід, не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість судді ОСОБА_4 щодо учасників провадження або обставин цієї справи, чи її необ'єктивність при її розгляді. Існування кримінального провадження щодо судді ОСОБА_4 , про яке зазначає прокурор у своїй заяві і яке знаходиться на розгляді у суді, а також у зв'язку з цим твердження прокурора щодо можливого конфлікту інтересів та тиску на суддю, не є підставами для відводу судді у цьому кримінальному провадженні. Не встановлено й інших підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК, які б унеможливлювали розгляд справи вказаним суддею та викликали необхідність його відводу. Також не встановлено інформацію, яка б указувала на те, що суддя ОСОБА_4 не є безстороннім, адже особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного, як наслідок побоювання заявника що суддя є небезстороннім не можна вважати об'єктивно обґрунтованими. При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді. У ході розгляду заяви про відвід не встановлено з боку судді ОСОБА_4 умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у розгляді кримінального провадження № 42017000000003538 від 07.11.2014 року за обвинуваченням колишнього Президента України ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України та колишнього заступника Міністра юстиції України ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 109 КК України, або які іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості. Таким чином, суд вважає, що заявником, в силу принципу змагальності сторін, не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості судді ОСОБА_4 , що унеможливлювало б постановлення ним об'єктивного судового рішення, та як наслідок встановлено, що підстави, визначені КПК України, для відводу судді відсутні. Керуючись ст. 75, 80, 81, 321, 352, 353, 369-372, 376, 395 КПК України, Законом України «Про судоустрій та статус судді», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд
У задоволенні заяви прокурора про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошено 23 травня 2024 року о 12 годині 00 хвилин.
Суддя ОСОБА_1