2/130/101/2024
130/2149/23
"07" травня 2024 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Порощука П.П.,
при секретарі Маліщук Н.А.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_2 . Позовні вимоги мотивував тим, що йому на підставі державного акту на праві приватної власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,0277 га з кадастровим номером 0510300000:00:003:0120 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва. Починаючи з липня 2020 року з часу придбання житлового будинку та суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 почала використовувати земельну ділянку позивача на власний розсуд. Його земельна ділянка була закладена будівельним сміттям, самовільно були спилено фруктові дерева, а також використовується відповідачем для заїзду транспортними засобами, що унеможливлює використання позивачем його власної земельної ділянки за її цільовим призначенням, чим завдала позивачу 30000 грн. матеріальної та 50000 грн. моральної шкоди. Жодних договорів, які б надавали право користування його земельною ділянкою з відповідачем позивач не укладав та дозволу на самовільне господарювання на його землі він не надавав. На його усні зауваження відповідач не реагувала, тому позивач була змушена звернутись до виконавчого комітету Жмеринської міської ради для врегулювання конфліктної ситуації. Комісією Жмеринської міської ради було здійснено вихід за місцем розташування земельної ділянки, про що був складений відповідний акт та його було надіслано відповідачу та рекомендовано спільно з суміжним користувачем звернутись до сертифікованого інженера-землевпорядника та замовити роботи по встановленню (відновленню) меж власної земельної ділянки, що у свою чергу надасть можливість чітко визначити межі земельної ділянки та в подальшому зневолює посягання будь-якого на її територію; перемістити будівельний матеріал (його залишки), сміття та інші речі,які нею були складовані на території суміжної земельної ділянки - на власну територію; здійснювати заїзд транспортними засобами виключно по території належної їй на праві приватної власності. Також позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів, щодо неправомірних дії відповідача стосовно самовільного захоплення його земельної ділянки. Сертифікованим інженером землевпорядником відповідного до акту прийому передачі межових знаків на зберігання у його присутності встановлені межі земельної ділянки за кадастровим номером 0510300000:00:003:0119, яка знаходиться на території міста Жмеринка, наданої власнику земельної ділянки для індивідуального садівництва, закріплені в натурі на місцевості. Однак, суміжний власник незаконно змінив межі своєї земельної ділянки, захопивши частину земельної ділянки, що належить йому на праві приватної власності. Тобто, відповідач самовільно зайняла належну позивачу земельну ділянку,чим завдала йому матеріальну та моральну шкоду. Зазначив, що завдана йому моральна шкода полягає в порушенні його нормального способу життя, оскільки він змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування, а також для відновлення стану здоров'я по теперішній час, також з моменту вищевказаних подій, його супроводжують постійні мігрені, нервові зриви,, погіршився сон, а також стосунки з близькими та рідними.
01.12.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, до суду повернувся конверт з відміткою про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою», причини її неявки суду невідомі, будь-яких заяв та клопотань до суду не надійшло.
Заслухавши пояснення позивача, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_2 (а.с.5зв). Йому на підставі копії архівного державного акту від 02.06.2009 року на праві приватної власності належить земельна ділянка по АДРЕСА_2 , площею 0,0277 га, кадастровий номер 0510300000:00:003:0120, цільове призначення (використання) земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (для ведення садівництва) (а.с.6). За копією рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради №131 від 16.2011 року надано містобудівні умови і обмеження на проектування та будівництво по АДРЕСА_1 , літньої кухні на земельній ділянці,що належить ОСОБА_1 згідно державного акту на право приватної власно вісті від 02.06.2009 року (а.с.7). За копією листа виконавчого комітету Жмеринської міської ради відповідача ОСОБА_2 повідомлено, що земельна ділянка, яка перебуває в її власності (кадастровий номер 0510300000:00:003:0119) та земельна ділянка власником якої є позивач ОСОБА_1 (кадастровий номер 0510300000:00:003:0120) сформовані, межі їх в натурі не визначені, проте,у зв'язку із відсутністю в натурі межових знаків даних ділянок - чітко стверджувати, що заїзд транспортними засобами по території якоїсь конкретної ділянки немає можливості та з метою врегулювання ситуації рекомендовано спільно з суміжним користувачем, звернутися до сертифікованого інженера-землевпорядника та замовити роботи по встановленню (відновленню) меж власної земельної ділянки, що в свою чергу надасть можливість чітко визначити межі ділянки та в подальшому знівелює посягання будь-кого на їх територію; перемістити будівельний матеріал (його залишки), сміття та інші речі,які були аси складовані на території суміжної ділянки -на власну територію; здійснювати заїзд транспортними засобами виключно по території належної вам на праві приватної власності; дотримуватися вимог визначених ст.103 «Зміст добросусідство» та ст.106 «Обов'язки щодо визначення спільних меж» Земельного кодексу України (а.с.8).
Відповідно до копії листа Жмеринського районного ВП НПУНП у Вінницькій області від 15.11.2022 року ОСОБА_1 повідомлено, що йому надана відповідь за результатами проведеної перевірки щодо розподілу суміжних земельних ділянок із ОСОБА_2 та повідомлено, що йому потрібно звернутись до сертифікованого інженера-землевпорядника при Жмеринській міській раді для встановлення межових знаків, порушень положень законодавства при перевірці не допущено (а.с.10).
За копією листа Жмеринського районного ВП ГУНП у Вінницькій області від 15.12.2022 року ОСОБА_1 повідомлено, що його заява про те, що ОСОБА_2 самовільно зайняла належну йому земельну ділянку, була зареєстрована в ІТС ІППП Жмеринського районного відділу поліції від 14.11.2022 року та дані матеріали були направлені до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.11).
Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області листом від 27.12.2022 року щодо проведення перевірки стосовно самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , повідомлено, що на період дії воєнного стану припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду (а.с.9).
Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.01.2023 року зареєстровано матеріали кримінального провадження №42023020000000029 за ч.4 ст.185 КК України за заявою ОСОБА_1 про викрадення належних йому будівельних матеріалів та особистих речей. 31.05.2023 року за наслідками розслідування вказане кримінальне провадження закрито за п.2 ч.1 ст.284 КПК України (а.с.12)
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).
Враховуючи, що усі обставини, які становлять предмет доказування, мають бути підтверджені визначеними у ч.2 ст.76 ЦПК України засобами доказування, суд вважає достовірно встановленими ті факти та обставини, які підтверджуються письмовими доказами, наданими до позову.
Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.
Об'єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий учасниками справи до заяв по суті позову та заперечення на позов на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті..Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Предметом позову являється матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення матеріальної шкоди, завданої пошкодженням майна позивача. Підставою позову є неправомірні дії відповідача, яка умисно пошкодила належне позивачу майно.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Для настання деліктної відповідальності за ст.ст.1166,1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Верховний Суд звернув увагу на те, що, хоча цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях і передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якого пред'явлено позов (постанова від 10.06.2019 року в справі № 591/5118/14-ц).
Отже, суд визнає безпідставними та недоведеними вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 30000 грн., оскільки судом не встановлено будь-якої протиправності дій чи бездіяльності відповідача щодо вимог стягнення на користь останнього грошових коштів з позивача за пошкодження майна, у зв'язку з чим дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Таким чином, всупереч вимогам ст.12,13,81 ЦПК України позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність матеріальної та моральної шкоди, наявність незаконних рішень, дії чи бездіяльності, процесуальних дій, що обмежують чи порушують його права та свободи, з боку відповідача, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, не довів належними і допустимими доказами самого факту заподіяння йому моральної шкоди заявленими діями відповідача.
Таким чином, судом не встановлено та позивачем не доведено, що відповідачем порушенні, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду. Також позивачем не доведено обґрунтування підставності власних позовних вимог, не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин, не доведено протиправність діяння заподіювача ОСОБА_2 , завдання матеріальної та моральної шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, у зв'язку з чим в позові слід відмовити.
З огляду на відмову у задоволенні позову, судові витрати на підставі ст.141 ЦПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263, 268 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде проголошений 10.05.2024 о 15.00 год.
Суддя Порощук П.П.