Справа № 344/10700/23
Провадження № 22-ц/4808/489/24
Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.
Суддя-доповідач Максюта
09 травня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Бойчука І.В.,
секретаря Кузів А.В.,
з участю особи, в інтересах якої подана апеляційна скарга, позивачки ОСОБА_1 , та її представника адвоката Микулича І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Микулича Ігоря Володимировича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Бабій О.М. 30 січня 2024 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 16 лютого 2024 року,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебували із відповідачем у шлюбі з 02 березня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . У шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У період перебування в шлюбі ними за договором купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому, за №3/2/7/2 від 04 вересня 2017 року та угоди про відступлення права вимоги майнових прав №2/7 від 08 вересня 2017 року придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.1.2 протоколу погодження договірної ціни, загальна вартість виконання додаткових робіт становить 213 747 грн, яку необхідно сплатити до 10.09.2017 року.
10 травня 2018 року складено акт №187 про передачу покупцеві ОСОБА_2 спірної квартири. Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 липня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за відповідачем.
Спірна квартира придбана під час перебування в шлюбі та за кошти подружжя, оскільки сторони працювали і за отримані від трудової діяльності кошти придбали спірне майно, яке, крім того, являється її єдиним житлом.
Після придбання квартири вона з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані у зазначеній квартирі.
Просила здійснити поділ майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири (а.с.1-4).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.193-197).
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Микулич І.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Представник апелянта вказав, що на переконання позивачки суд не застосував презумпцію спільної сумісної власності подружжя, встановлену статтею 60 Сімейного кодексу України, а також не встановив належність коштів, за які була придбана спірна квартира.
Так, згідно угоди про надання, передачу (забезпечення) квартир учасникам АТО від 17.08.2016 року, ПП «Колегія», виконавчий комітет Крихівецької сільської ради Івано-Франківсько міської ради та спілка учасників громадської організації «Крихівецьке об'єднання воїнів АТО» виявили намір на розв'язання проблеми забезпечення житлом учасників АТО та членів їх сімей шляхом цільового адресного надання квартир, де громадську організацію зобов'язано скласти список учасників АТО та членів їх сімей, які претендують на отримання квартири.
Також суд належним чином не дослідив, що відповідно до протоколу житлової комісії при виконавчому комітеті Крихівецької сільської ради №2 від 16 грудня 2016 року затверджено перелік документів, які необхідно подати заявнику для постановки на квартирну чергу. Даний перелік включав, зокрема,і довідку про склад сім'ї, копії паспортів всіх дорослих членів сім'ї, копії свідоцтв про народження дітей, копію свідоцтва про одруження тощо.
Наголошує, що зазначене підтверджує доводи апелянта про те, що спірна квартира набута під час шлюбу в інтересах та для спільного проживання сім'ї у ній.
Також суд належним чином не дослідив договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде придбане в майбутньому від 04.09.2017 року, зокрема і щодо порядку розрахунків.
Так, відповідно до пункту 4.1 даного Договору загальна вартість квартири погоджується між сторонами протоколом погодження договірної ціни, а пунктом 4.2 визначено, що покупець робить чергові цільові внески згідно графіку з внесенням коштів у касу або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
В свою чергу, на думку представника апелянта, суд взагалі не досліджував умови угоди про відступлення права вимоги майнових прав від 08 вересня 2017 року, де, зокрема, значиться, що ПП «Колегія» передала всі свої права та обов'язки відповідачу (в тому числі і щодо оплати вартості квартири). Тобто, суд самостійно, порушивши вимоги ст.204 ЦК України, визнав, що квартира була надана відповідачу безкоштовно.
Також згідно даної угоди до відповідача переходять всі права і обов'язки ПП «Колегія» за договором купівлі-продажу майна, яке буде створене в майбутньому та передає відповідачу всі документи, які засвідчують права, що передаються за цими договорами, та іншу інформацію, яка є важливою для їх здійснення (квитанції про оплату внесків).
Таким чином, на думку представника апелянта, вартість спірного майна була встановлена згідно переданих квитанцій про оплату внесків, однак відповідач приховав суму вартості квартири, а сторона позивача не змогла самостійно отримати таку інформацію а ні в ПП «Колегія», а ні в громадської організації «Крихівецьке об'єднання воїнів АТО», а ні в ПП ОСОБА_5 .
Не погоджується із висновками суду щодо того, що право на квартиру відповідач набув до укладення шлюбу з позивачкою. Вважає, що такі доводи не спростовують встановленого статусу спірної квартири як спільної сумісної власності подружжя, оскільки шлюб між сторонами укладено 02 березня 2016 року, на пільговому квартирному обліку відповідно до рішення житлової комісії при виконавчому комітеті Крихівецької сільської ради від 16 грудня 2016 року, де відповідач перебував з 02.03.2016 року у складі сім'ї разом з позивачкою, та самим рішенням комісії з житлових питань рекомендовано надати першочергово відповідачу та членам його сім'ї квартиру.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.201-203).
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
У судове засідання не з'явився відповідач ОСОБА_2 , про причини неявки не повідомив, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за його відсутності.
Вислухавши пояснення особи, в інтересах якої подана апеляційна скарга, позивачки ОСОБА_1 , та її представника адвоката Микулича І.В., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Судом встановлено, що сторони з 02.03.2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.10.2020 року розірвано (а.с.4а, 6-8).
У шлюбі у сторін народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 одна малолітня дитина ОСОБА_3 (а.с.17).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 03.07.2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 44 кв.м., житловою площею 14.8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 10.05.2018 року, договору купівлі-продажу нерухомого майна яке буде створено у майбутньому від 04.09.2017 року, угоди про відступлення права вимоги майнових прав від 08.09.2017 року (а.с.56).
Відповідач має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, військовим квитком та відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2021 року солдат ОСОБА_2 у період з 02.04.2015 року по 15.12.2015 року з 16.12.2015 року по 25.12.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.105-111).
Згідно заяви ОСОБА_2 від 06.09.2016 року, адресованої голові Крихівецької сільської ради, відповідач просить розглянути пропозицію одержання ним квартири, як учасника АТО та відмовляється від земельної ділянки (а.с.153).
17.08.2016 року між ПП «Колегія», Виконавчим комітетом Крихівецької сільської ради та Громадським об'єднанням «Крихівецьке об'єднання воїнів АТО» укладено Угоду про надання, передачу (забезпечення) квартир учасникам АТО (а.с.145).
Згідно вказаної Угоди ПП «Колегія» зобов'язувалось надати (передати) 10 квартир для учасників АТО.
16.12.2016 року житлова комісія при виконавчому комітеті Крихівецької сільської ради вирішила рекомендувати надати житло першочергово учасникам бойових дій, зокрема і ОСОБА_2 (а.с.146).
Рішенням № 10-18/2016 від 23.12.2016 року затверджено перелік осіб - учасників АТО, які першочергово потребують поліпшення житлових умов, в списку зазначено і ОСОБА_2 (а.с.147).
Рішенням № 1-27/2017 від 18.07.2017 року Крихівецька сільська рада Івано-Франківської міської ради вирішила рекомендувати ПП «Колегія» надати першочергово житло таким жителям села - учасникам АТО: ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с.150).
04.09.2017 року між ПП ОСОБА_5 (продавець) та ПП «Колегія» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартири), яке буде створено у майбутньому № 3/2/7/2 (а.с.127-128).
Предметом договору є однокімнатна квартира загальною площею 44 кв.м., що розташована на 2 поверсі 7 будівельного під'їзду житлового будинку АДРЕСА_3 .
Пунктом 4.1. передбачено, що загальна вартість квартири погоджується сторонами протоколом погодження договірної ціни.
04.09.2017 року між ПП ОСОБА_5 (виконавець) та ПП «Колегія» (замовник) укладено Договір виконання додаткових робіт № 3/2/7/2, адреса виконання робіт - АДРЕСА_3 (а.с.21).
04.09.2017 року ПП ОСОБА_5 та ПП «Колегія» погодили ціну договору - 213 747 грн, яку сплачує Замовник ( ПП «Колегія») (а.с.23).
На виконання вказаного договору ПП «Колегія» оплатило ПП Балагурі Василю Омеляновичу згідно платіжного доручення № 17 від 06.09.2017 року 213 747 грн (а.с.65).
08.09.2017 року між ПП «Колегія», ПП ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2 укладено Угоду про відступлення права вимоги майнових прав № 2/7 (а.с.129).
Згідно вказаної Угоди ПП «Колегія» передала ОСОБА_2 свої права та обов'язки щодо отримання майна за договором, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
10.05.2018 року між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підписано Акт № 187 приймання-передачі приміщення в будинку АДРЕСА_3 (а.с.130).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірне житло надавалося учасникам АТО, надане відповідачу безкоштовно, а не придбане за кошти подружжя, фактично ніхто із сторін спору не брав участі в набутті права власності на квартиру своїми коштами чи працею, квартира була подарована відповідачу за його особисті заслуги перед Батьківщиною та участь в антитерористичній операції, сторони не були одружені в період участі відповідача в АТО, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав
За загальним підходом, закріпленим у статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Частиною першою статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У статті 57 Сімейного кодексу України визначений перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України (частина перша зазначеної статті).
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню (частина 3 статті 57 СК України).
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
Із матеріалів справи встановлено, що на день розгляду житловою комісією при органі місцевого самоврядування питання про надання відповідачу як учаснику бойових дій (учаснику антитерористичної операції) житла першочергово (16 грудня 2016 року) сторони перебували у шлюбі.
Відповідач набув майнових прав на нерухоме майно, яке буде створено у майбутньому (квартиру) за адресою: АДРЕСА_2 на підставі угоди про відступлення права вимоги майнових прав № 2/7 від 08.09.2017 року, укладеної між ПП «Колегія», ПП ОСОБА_5 та ним, відповідно до якої до нього перейшли усі права та обов'язки попередньої сторони (ПП «Колегія») за договором купівлі-продажу нерухомого майна ( квартири), яке буде створено у майбутньому № 3/2/7/2 від 04.09.2017 року.
Жодних доказів про взаєморозрахунки за договорами матеріали справи не містять, крім того, що 04.09.2017 року ПП ОСОБА_5 та ПП «Колегія» погодили ціну договору - 213 747 грн, яку сплачує Замовник (ПП «Колегія») і визначили порядок розрахунків. Обов'язок ПП «Колегія» за договором про відступлення прав вимоги перейшов до відповідача.
На підставі договору про відступлення права вимоги 10.05.2018 року між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підписано Акт № 187 приймання-передачі приміщення в будинку АДРЕСА_3 , згідно якого відповідач зазначений як покупець.
За статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Позивач вважає, що вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу, а відповідач вказує, що квартира є його особистою власністю, оскільки надана йому як учаснику АТО та жодних коштів за квартиру а ні він, а ні його колишня дружина не сплачували.
Висновок суду першої інстанції про те, що квартира подарована відповідачу є помилковим, оскільки договір дарування у встановленому Законом порядку між сторонами не укладався.
Крім того, матеріали справи місять докази про те, що для отримання житла відповідачем надавалася інформація про склад сім'ї, тобто квартира, якщо і надана ПП «Колегія» відповідачу безоплатно, то у зв'язку із рішенням житлової комісії при органі місцевого самоврядування , у подальшому позивач та двоє малолітніх дітей були зареєстровані у квартирі, що свідчить про те, що квартира отримана в інтересах сім'ї.
Крім того, усі дії по оформленню спірного майна здійснювалися в період перебування сторін в шлюбі.
Суд помилково застосував до спірних правовідносин положення частини 3 статті 57 Сімейного кодексу України, визнавши квартиру особистою власністю відповідача, оскільки вона не є а ні нагородою, а ні премією в розумінні цієї статті.
Враховуючи наведене, право власності на квартиру хоча й оформлено лише на відповідача, проте це нерухоме майно як набуте у шлюбі є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя сторін у цій справі.
За вказаних обставин, незважаючи на те, що сторони у справі не досягли спільної згоди щодо поділу спірної квартири, така підлягає поділу судом у визначений законом спосіб, з врахуванням того, що частки майна колишнього подружжя сторін у цій справі є рівними, оскільки інше домовленістю між ними або шлюбним договором не визначено, а підстав для відступлення від засади рівності часток цього подружжя у спірній квартирі немає.
Колегія суддів звертає увагу, що діти подружжя не є суб'єктами права на спільне майно подружжя, згідно вимог СК України та ЦК України, яке набуто за час перебування у шлюбі.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з ч.1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2137,50 грн за подання позовної заяви та 3206,20 грн за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Микулича Ігоря Володимировича задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 січня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 право власності на 1/2 частину нерухомого майна: на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 право власності на 1/2 частину нерухомого майна: на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , судовий збір в розмірі 2137,50 грн за подання позовної заяви та 3206,20 грн за подання апеляційної скарги, а всього судових витрат 5343,70 грн (п'ять тисяч триста сорок три гривні сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Судді: І.О. Максюта
Л.В. Василишин
І.В. Бойчук
Повний текст постанови складено 21 травня 2024 року.